Постанова 4856 № 683/1977/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 683/1977/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 02 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПС України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ДПС України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області (віповідачів), в якму просив: - скасувати (зупинити) рішення №3555/6/22-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу; - зобов`язати платника податків, який має податковий борг, укласти угоду щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на податковий орган; - визнати рішення №3555/6/22-01-13-05-06 від 31.03.2021 про опис майна у податкову заставу протиправним; - відшкодувати судові витрати, судовий збір в сумі 4200,00 грн та моральну шкоду 250000,00 грн з відповідача. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 15.07.2021 адміністративну справу передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.10.2021 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності позивача не проведені, тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області укласти угоду щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості з позивача на податковий орган, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що має прохання скасувати (зупинити) рішення №3555/6/22-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу та зобов`язати відповідача укласти угоду щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на податковий орган. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 07.10.2021 за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 5149,49 грн. Борг виник 26.08.2018 року. Податкова вимога від 14.05.2020 № 2090-56 була направлена Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана платником 20.05.2020. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу від 31.03.2021 № 35555/6/22-01-13-05-06, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02.04.2021. Даний рекомендований лист був отриманий позивачем 09.04.2021. Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з позовними вимогами. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, спірні питання врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-УІ, та наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 «Про затвердження порядку застосування застави контролюючими органами» (далі - Порядку №586). Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених ПК України. Приписами пункту 87.3 ст. 87 ПК України визначено перелік майна та використані як джерела погашення податкового боргу платника податків. У разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків (абзац перший п. 87.5 ст. 87 ПК України). Відповідно до п. 87.6 ст. 87 ПК України у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов`язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з ПК України. Згідно пункту 95.22 статті 95 ПК України для стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості у рахунок погашення податкового боргу, контролюючий орган звертається до суду. Слід також зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 585 затверджено Порядок використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи. Цей Порядок розроблено відповідно до пунктів 87.5, 87.6 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України і визначає механізм стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків та майна юридичної особи у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу. Згідно з п.5 розділу І Порядку №585, сума дебіторської заборгованості, яка є джерелом погашення податкового боргу, визначається на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належним чином. Відповідно до п.3 розділу II Порядку №585, переведення платником податків права вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі, між платником податків та контролюючим органом. Згідно з п.6 розділу II Порядку №585, визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки контролюючим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Відповідно до п.7 розділу II Порядку №585, платник податків передає контролюючому органу всі документи, що свідчать про право вимоги. Переведення права вимоги дебіторської заборгованості застосовується як додаткове джерело погашення податкового платника податків. Контролюючий орган повідомляє платника податків про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Повідомлення розглядається як пропозиція для укладання договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган (далі - договір). Переведення платником податків права вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі, між платником податків та контролюючим органом. У разі згоди платника податків контролюючий орган укладає договір з таким платником податків. Як встановлено судом першої інстанції, станом на 07.10.2021 за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 5149,49 грн. Борг виник 26.08.2018. Відповідачем винесено податкову вимогу від 14.05.2020 № 2090-56, яка була направлена Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана платником 20.05.2020 року. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу від 31.03.2021 № 35555/6/22-01-13-05-06, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02.04.2021. Даний рекомендований лист був отриманий позивачем 09.04.2021. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що підстави для скасування (зупинення) рішення №3555/6/22-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу відсутні, а також відсутні підстави для визнання рішення №3555/6/22-01-13-05-06 від 31.03.2021 про опис майна у податкову заставу протиправним. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовної вимоги про зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти угоду щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на податковий орган", суд зазначає наступне. Так, Порядком №585, у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків. Переведення платником податків права вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі, між платником податків та контролюючим органом. Згідно з п.6 розділу II Порядку №585, визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки контролюючим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Відповідно до п.7 розділу II Порядку №585, платник податків передає контролюючому органу всі документи, що свідчать про право вимоги. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, передумовою укладення угоди про переведення права вимоги дебіторської заборгованості з позивача на податковий орган є здійснення заходів податковим органом щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, і якщо такі заходи не привели до повного погашення суми податкового боргу або якщо у платника недостатньо коштів для погашення податкового боргу. Разом з тим встановлено, що заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності позивача не проведені. При цьому, переведення права вимоги дебіторської заборгованості застосовується як джерело погашення податкового боргу платника податків. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області укласти угоду щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості з позивача на податковий орган, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 250000,00 грн, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. При цьому, позивачем не доведено наявності моральної шкоди, не надано доказів щодо обґрунтованості розміру шкоди, тяжкості вимушених змін та зусиль які знадобилися позивачу для нормального життя, тому підстави для задоволення вимог щодо її стягнення відсутні. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 квітня 2020 року по справі № 180/1560/16-а(180/3464/16-а), згідно якого: «За правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.