Постанова 4855 № 640/5724/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5724/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В: 03.04.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2019 року №0018394203, №0018384203, №0018404203. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем через те, що в результаті продажу позивачем у 2016 інвестиційних активів, а саме часток у статутному капіталі ТОВ «ДАРНИЦЯ СВ», ним нібито отримано дохід у вигляді інвестиційного прибутку, проте позивач наголошує, що інвестиційного прибутку він не отримував, оскільки відповідні інвестиційні активи продані за ціною меншою за їх ціною придбання, що підтверджується відповідними документами. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.09.2021 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0018394203, №0018384203, №0018404203. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженність їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами. Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, та суперечать нормам матеріального права. Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з таким позовом. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. 14.04.2014 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «ДАРНИЦЯ СВ», включаючи всі права та обов`язки учасника товариства, відповідно до належної продавцю частки в статутному капіталі товариства, а покупець набуває цю частку та сплачує за вказану частку обумовлені грошові кошти в порядку, у строки та на умовах, визначених цим Договором (а.с.43). Згідно умов договору п.3.1 ціна договору становить 140000грн. 27.12.2016 позивачем (продавець)було укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ДАРНИЦЯ СВ», внаслідок якого позивачем продано корпоративні права у вказаному товаристві за ціною 47000,00 грн. (а.с.37). 24.04.2017 позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з додатком Ф1, в якому задекларовано інвестиційний дохід від продажу часток у статутному капіталі «ДАРНИЦЯ СВ» на загальну суму 47 000,00 грн., інвестиційні витрати 140 000,00 грн. та фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами - 93 000,00 грн. Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права платника податків - позивача, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої скалено акт від 01 лютого 2019 року №215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (а.с.21). Відповідно до висновків податкового органу, перевіркою з боку позивача встановлено наступні порушення: підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 8 460,00 грн. з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку; підпункти 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 705,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято 18.03.2019 податкові повідомлення-рішення: №0018394203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у сумі 510,00 грн.; №0018384203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10575,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 8 460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 115,00 грн.; №0018404203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 881,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 705,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176,25 грн. (а.с.14-19). Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Підпунктами 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом. У підпункті 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів. У підпункті 168.2.1 пункту 168.2, підпункті 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Відповідно до підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Разом з тим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Висновки суду. Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат). Матеріалами справи підтверджено, що висновки відповідача (зроблені під час перевірки і відображені в акті перевірки), грунтуються на тому, що позивачем отримано інвестиційний прибуток, оскільки вважає, що позивач не підтвердив факт придбання у 2014 корпоративних прав за ціною більш ніж ним продано було у 2016році. Проте, такий висновок податкового органу спростовується матеріалами справи, які ретельно були досліджені судом першої інстанції. Певна позиція податкового органу повинна бути обґрунтованою, оскільки саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень, чинним законодавством покладено обов`язок доводити правомірність прийнятого рішення і яке має відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України. Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про допустимість доказів, оскільки належних та допустимих доказів нікчемності договорів купівлі-продажу корпоративних прав суду не надано. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки апелянтом не надано відповідних доказів щодо спростування вищевикладеного. Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Порушення позивачем строків оскарження спірного рішення з матеріалів справи не вбачається. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повне судове рішення складено 20.05.2022. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель