Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/18439/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18439/21 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (надалі відповідач, Авангардівська СР), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Авангардівської СР від 12.08.2021 року №805-VIII щодо відмови в задоволенні клопотання позивача від 16.06.2021 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки орієнтовною площею 0,073 га, яка з трьох боків межує з ділянками з кадастровими номерами 5123783500:02:002:1851; 5123783500:02:002:1834; 5123783500:02:002:1805. - зобов`язати Авангардівську СР повторно розглянути клопотання позивача від 16.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки орієнтовною площею 0,073 га, яка з трьох боків межує з ділянками з кадастровими номерами 5123783500:02:002:1851; 5123783500:02:002:1834; 5123783500:02:002:1805. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що спірне рішення від 12.08.2021 року №805-VIII є незаконним та протиправним, таким, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, обґрунтована відповідачем посиланням на надання дозволу іншій особі, яка за понад 10 років не спромоглася його реалізувати, що суперечить чинному законодавству. Позивач зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку, що не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою у наданні такого дозволу іншим особам. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України колегія суддів здійснює апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, позивач звернулася до Авангардівської СР з клопотанням (заявою) від 16.06.2021 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки орієнтовною площею 0,073 га, яка з трьох боків межує з ділянками з кадастровими номерами 5123783500:02:002:1851; 5123783500:02:002:1834; 5123783500:02:002:1805. До клопотання позивача було додано графічні матеріали, з відображенням місцезнаходження бажаної ділянки, копії паспорту та РНОКПП. Відповідач, керуючись ст.ст.12, 78, 80, 83, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ст.ст.6, 10, 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи визначене позивачем бажане місце розташування земельної ділянки, відповідно рекомендацій постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, охорони пам`яток, Історичного середовища та екологічної політики, рішенням від 12.08.2021 року №805-VIII в наданні дозволу позивачу відмовив у зв`язку з наданням відносно запитуваної земельної ділянки на території с.Прилиманське Одеського району Одеської області іншій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що передбачає наступне завершення процедури її отримання шляхом передачі у власність органом місцевого самоврядування відповідно до вимог ч.9 ст.118 Земельного кодексу України. Позивач звернулася до відповідача із запитом від 27.08.2021 року про надання копії рішення, яким дозвіл на розробку проекту землеустрою було надано іншій особі, на який Авангардівська СР листом від 07.09.2021 року повідомила, що рішенням Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 05.04.2011 року №104-VІ відповідний дозвіл було надано громадянину ОСОБА_2 .. Також відповідач повідомив про неможливість надання копії зазначеного рішення, посилаючись на час ухвалення рішення 2011 рік та передачу відповідних документів до архівного відділу Овідіопольскої РДА. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому посилання тільки на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою бажаної ділянки вже надано іншій особі є протиправним. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою у наданні такого дозволу іншим особам. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Дійсно, як зауважив суд першої інстанції, приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, згідно цієї норми підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом з тим, колегія суддів вважає, що незважаючи на відсутність в законодавстві прямої норми, яка б забороняла надавати одночасно двом різним особам дозволи на розроблення документації із землеустрою по відведенню однієї ділянки, прийняття компетентними органами таких рішень не може вважатися правомірним, оскільки чинна в Україні процедура розроблення та затвердження такої документації виключає можливість одночасного розроблення двома різними особами документації із землеустрою по відведенню однієї і тієї ж земельної ділянки. Так, згідно з вимогами ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Процедура розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає внесення певних відомостей до Державного земельного кадастру, у тому числі і відомостей про кадастровий номер такої земельної ділянки, який присвоюється відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 року №1051. Згідно з п.67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та цього Порядку. Відповідно до п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Частинами 5, 6 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено пунктами 107-114 Порядку. Відповідно до абзацу 1 п.109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з п.110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ. Відповідно до п.111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку. З наведеного вище нормативно-правого регулювання слідує висновок, що діюча в Україні процедура розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в рамках якої відбувається формування земельної ділянки та проводиться її реєстрація у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, виключає можливість одночасного розроблення двома різними особами такої документації стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки. Відтак, надання відповідачем дозволу позивачу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, на яку вже виданий дозвіл іншій особі, призведе до того, що хтось з двох буде позбавлений можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність земельної ділянки, а тому таке рішення не може вважатися правомірним. На підтвердження своїх доводів, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копію рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 05.04.2011 року №104-VІ, згідно якого, Прилиманська сільська рада вирішила надати громадянам України згідно списку (додаток №1) дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, із земель громадської та житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с.Прилиманське Овідіопольського району Одеської області орієнтованою площею та за адресами, які зазначені в списку (додаток №1). Відповідно до долученого до відзиву на позовну заяву відповідачем Списку громадян України, яким надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області (додаток №1 до рішення від 05.04.2011 року №104-VІ), дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розташованої по адресу АДРЕСА_1 , площею 0,0774 га. було надано ОСОБА_2 . Отже, надання органом місцевого самоврядування особі дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, на яку вже виданий дозвіл іншій особі, не можна вважати правомірним. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою у наданні такого дозволу іншим особам, виходячи з наступного. Слід звернути увагу на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі наданий рішенням Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 05.04.2011 року №104-VI, тобто більш ніж 10 років тому. Згідно висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку, що не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою у наданні такого дозволу іншим особам (Постанова від 02.04.2019 року по справі №825/644/16) Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду) (Постанова від 27.03.2018 року у справі №463/3375/15-а). Крім цього, Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 року справа №818/1905/17 зазначив, що законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення» та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі. За таких обставин, рішення відповідача є незаконним та протиправним, таким, що порушує права та законні інтереси позивачки. Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що рішення Авангардівської СР від 12.08.2021 року №805-VIII є протиправним та підлягає скасуванню. Крім цього, враховуючи дотримання позивачкою усіх умов, передбачених законодавством щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а також наведені вище висновки суду про безпідставність відмови у видачі дозволу, колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про зобов`язання Авангардівську СР повторно розглянути клопотання позивача від 16.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельної ділянки орієнтовною площею 0,073 га, яка з трьох боків межує з ділянками з кадастровими номерами 5123783500:02:002:1851; 5123783500:02:002:1834; 5123783500:02:002:1805. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті є вірним, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.