Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3829/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3829/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 29.08.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 26.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену в листі «Про розгляд заяви» від 22.02.2018 року №31-15-0.3-2076/2-18; - зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в порядку встановленому ст.118 Земельного кодексу України, надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів). Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було протиправно та без законних підстав відмовлено йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Одеській області у не вирішені клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів). Зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів). В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, начальник ГУ Держгеокадастру в Одеській області 04.10.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. 10.10.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи. 30.06.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів) та додано копії: паспорта громадянина України; ідентифікаційного номера; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. 08.08.2017 року, за результатами розгляду зазначеного клопотання, ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача надіслано лист «Про надання відповіді» №Б-14260/0-7289/6-17, в якому зазначено, що дані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач, не внесені до Державного земельного кадастру, в зв`язку з чим відсутня можливість встановити належність цієї ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. При цьому, заявнику запропоновано визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку, зазначену в переліку, розміщеному на сайті ГУ Держгеокадастру в Одеській області, та подати відповідне клопотання згідно вимог ч.6 ст. 118 ЗК України. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №815/4989/17, яка набрала законної сили 25.04.2018 року, серед іншого, зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. 06.08.2018 року позивачу було видано виконавчий лист по справі №815/4989/17 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. 23.02.2018 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області своїм листом №31-15-0.3-2076/2-18 «Про розгляд заяви» зазначено, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, ГУ Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Зазначено, що цей перелік постійно оновлюватиметься, а бажана до отримання у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства в наведеному переліку відсутня. У зв`язку з зазначеним ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зазначено, що буде розглянуто питання щодо включення даної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність. Вказаний лист було направлено позивачу 20.05.2019 року у відповідь на адвокатський запит. Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та часткової доведеності п/вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Як передбачено ч.ч.2,3 ст.22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. В свою чергу, п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Також, згідно п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 ЗК України. Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, системний аналіз ст.118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17. Таким чином, з вказаного вбачається, що відмова може бути визнана обґрунтованою (вмотивованою) лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, на законодавчому рівні зобов`язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 23.02.2018 року №31-15-0.3-2076/2-18 за своїм змістом фактично відтворюють підстави, зазначені в оскарженому листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08.08.2017 року № Б-14260/0-7289/6-17, а саме в обох листах йде мова про відсутність земельної ділянки, яку позивач бажає оформити приватну власність, у переліку земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Однак, як вбачається з матеріалів справи такі підстави для відмови в наданні спірного дозволу на розроблення проекту землеустрою вже були визнанні протиправними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №815/4989/17, яка набрала законної сили 25.04.2018 року. Як вбачається з ч.4 ст78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, положенням про ГУ Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, визначений правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях. Так, п.8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Крім того, згідно з п.84 «Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру» (затв. наказом Держгеокадастру від 15.10.2015р. №600), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому, п.123 вказаної Інструкції №600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи. Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Судова колегія зазначає, що позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням (а не зверненням), за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа, а не наказ щодо надання чи відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу. При цьому, одночасно слід зазначити, що суд 1-ї інстанції цілком вірно зобов`язав ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів). Так, згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин. Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України та у зв`язку з ігноруванням висновків викладених в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №815/4989/17, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, та з урахуванням дискреційності повноважень, відповідача вірно зобов`язано надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів). До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 07.09.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко