Постанова 4811 № 462/7224/21

Справа № 462/7224/21 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С. Провадження № 22-ц/811/4045/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Львівського виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання дій виконавця неправомірними та зняття арешту. В обґрунтування скарги покликається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. відкрито виконавчі провадження № 61479764 та №61491342 з виконання виконавчих листів, виданих Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з неї на корить ТзОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості. Постановою приватного виконавця Львівського виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. накладено арешт на кошти, що містяться на її банківських рахунках, у зв`язку з чим вона не змогла розрахуватися у спеціалізованому магазині для немовлят коштами, які перебувають на банківській картці № НОМЕР_1 , виданій АТ КБ «ПриватБанк», для отримання соціальної допомоги, а саме: пакунок малюка для мам. Стверджує, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а банк чи інша фінансова установа у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Зазначає, що не може бути звернення стягнення на одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини чи іншу допомогу на дітей, яка передбачена законом, а стягнення коштів з рахунку, з якого вона отримує допомогу на дитину, негативно вплине не права та захищеність дитини, порушуючи право дитини на достатній життєвий рівень. З наведених підстав просить зняти арешт з рахунка, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка № НОМЕР_1 пакунок малюка для мам). Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що не зверталася до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. та АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою зняти арешт з рахунка, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка № НОМЕР_1 пакунок малюка для мам), оскільки обрала альтернативний спосіб захисту свого порушеного права, так як вважає його ефективнішим. Зазначає, що незазначення нею стягувача не може братися до уваги судом, оскільки стягувачем виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», про що вона зазначала безпосередньо в скарзі. Вказує, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а банк чи інша фінансова установа у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Звертає увагу, що не оскаржує підстав для накладення арешту на її кошти, однак постановою приватного виконавця накладено арешт на всі її кошти, в тому числі і на банківські рахунки, відкриті для зарахування соціальної допомоги, звернення стягнення на яку заборонено законом. Зазначає, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені законом, а заборона звернення стягнення на одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини чи іншу допомогу на дітей прямо передбачена законом. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. 16.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що адвокат Алексєєва Г. І. зайнята в іншому процесі, разом з тим в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень адвоката Алексєєвої Г.І. на представництво інтересів ОСОБА_1 . Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 19 травня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 16 травня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 19 травня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні, діяв в межах наданих йому повноважень, а скаржник не довела неправомірності його дій, а відтак відсутні підстави для скасування арешту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. За змістом статей 1,5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податку системи електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, утому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору , витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Виходячи з положень ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Згідно з п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належить рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі №756/1927/15-ц, провадження № 61-14725св20. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. За умовами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 448 ЦПК України). Судом першої інстанції і це не заперечується апелянтом, що на виконанні у приватного виконавця Білецького І.М. перебуває виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , в межах якого виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника. Суд дійшов висновку про те, що оскільки згадані обставини учасниками справи не заперечуються, а відтак такі не підлягають доказуванню (ч.1 ст. 82 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали скарги не містять доказів того, що АТ КБ «ПриватБанк», у якому відкритий рахунок боржника ОСОБА_1 та, на який приватним виконавцем накладено арешт, було повернуто постанову приватного виконавця про арешт коштів без виконання та повідомлено приватного виконавця про спеціальний режим використання вказаного рахунку. Слід зазначити, що на карткові рахунки, крім коштів з цільовим призначенням, як соціальна допомога у зв`язку з народженням дитини, можуть зараховуватись будь-які інші виплати (переказ), а скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що на згаданому рахунку, окрім коштів з цільовим призначенням, як соціальна допомога у зв`язку з народженням дитини, не перебували інші кошти. Приватним виконавцем фактично арештовано кошти боржника, що перебувають на банківському рахунку та на зберіганні у банку, процедура здійснення якого врегульована розділом У11 Закону України «Про виконавче провадження» та була дотримана приватним виконавцем. Враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові в справі №915/1000/18 від 08 липня 20 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, такі не містять повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про цільове використання коштів на рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка № НОМЕР_1 ), не містять доказів повернення постанови приватного виконавця про накладення арешту без виконання, що давало б підстави приватному виконавцю зняти накладений ним арешт із цих коштів. Скаржник, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, зазначені вище докази не надала ні суду першої,ні суду апеляційної інстанції. А відтак, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М., звертаючи стягнення на вказані грошові кошти боржника, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_2 про зняття арешту з рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка № НОМЕР_1 ). Частина 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження). Однак з такими позовними вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталася, а подавши скаргу про визнання дій приватного виконавця неправомірними, просила зняти арешт з рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» (банківська картка № НОМЕР_1 ). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 19.05.2022 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк