Постанова 4807 № 337/1897/20

Дата документу 24.06.2025 Справа № 337/1897/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/1897/20 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М. Провадження № 22-ц/807/1154/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Полякова О.З., Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович на дії приватного виконавця, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, яку в подальшому у лютому 2025 року уточнила, заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович на дії приватного виконавця. В обґрунтування скарги посилається на те, що 22 жовтня 2010 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя у справі №337/1897/20 за заявою ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» суму заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком включно у розмірі 5591,88 грн, інфляційні збитки в розмірі 855,56 грн, три відсотки річних у розмірі 188,60 грн; судовий збір у розмірі 210,20 грн. Даний судовий наказ набрав чинності 08 вересня 2020 року. Судовий наказ пред`явлено до виконання стягувачем у примусовому порядку до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К.., який постановою про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2024 року відкрив виконавче провадження ВП №75731725, боржником у якому є скаржник ОСОБА_1 , а стягувачем «Місто для людей Запоріжжя». У наведеному вище виконавчому провадженні приватним виконавцем 08 серпня 2024 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою приватний виконавець наклав арешт на її банківські рахунки, в тому числі на рахунок із заробітною платою та соціальної допомоги, куди вона отримувала кошти на неповнолітню дочку. Під час накладення арешту в рамках виконавчого провадження № 75731725 її не була вручена постанова про арешт рахунків, що призвело до душевних страждань, позначилось на здоров`ї її сім`ї. Через відсутність доступу до коштів їй бракувало грошей на основні потреби для життя. Приватний виконавець протягом трьох тижнів не надавав відповіді щодо отримання реквізитів для сплати боргу. Невручення постанови про накладення арешту на рахунок є суттєвим порушенням Закону України « Про виконавче провадження». Внаслідок неправомірний дій приватного виконавця призвели до підвищення рівня тривоги доньки, труднощі з концентрацією уваги, знизилась успішність в школі, відсутність мотивації (консультаційний висновок дитячого психіатра №675 від 29 листопада 2024 року. Спеціалістами дитині був встановлений діагноз змішаний тривожний і депресивний розлад (депресивний епізод помірного ступеня тяжкості) F41.2. В неї також підвищився психологічний тиск, стрес, що призвело до моральних страждань. 13 листопада 2024 року приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчого документу. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 уточнивши вимоги скарги 18 лютого 2025 року просила суд визнати незаконними дії приватного виконавця Хохлова К.К. щодо накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження №75731725; стягнути з приватного виконавця Хохлова К.К. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000,00 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 гривень. Покласти витрати судового збору на ОСОБА_2 . Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що приватним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки скаржниці, зокрема, на рахунки із заробітною платнею та рахунок, на який вона отримує соціальну допомогу на неповнолітню доньку. ОСОБА_1 не була вручена постанова про арешт рахунків, що призвело до значних душевних переживань, які негативно позначилися на її здоров`ю та здоров`ю її сім`ї, через відсутність доступу до коштів їй бракувало грошей на основні потреби для життя Вся кореспонденція приватним виконавцем направлялася на невірну адресу, то ж скаржниця не мала змоги отримувати кореспонденцію. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник приватного виконавця Хохлова К.К., адвокат Балика П.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.. Просить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000, 00 грн. ОСОБА_1 , будучи належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства повідомленою про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилася. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 в якому вона прохає розглядати справу за її відсутності. Просить апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати, а вимоги її скарги задовольнити в повному обсязі ( а.с. 222-226). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки банк прийняв постану приватного виконавця про накладення арешту на рахунок боржника до виконання, не повідомив приватного виконавця, що рахунок відкритий в АТ «ПриватБанк» має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, суд першої інстанції вважав, що приватний виконавець діяв у мажах та у спосіб передбачений законом, а тому суд не вбачав підстав для задоволення скарги про визнання незаконними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 75731725. Також суд зауважив, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх, або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження). Водночас, скаржник з такою заявою до приватного виконавця з наданням документального підтвердження, що арешт накладений саме на рахунок на який зараховується заробітна плата та соціальні виплати, не звертався . З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 жовтня 2010 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя у справі №337/1897/20 за заявою ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» суму заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком включно у розмірі 5591,88 грн, інфляційні збитки в розмірі 855,56 грн, три відсотки річних у розмірі 188,60 грн; судовий збір у розмірі 210,20 грн. Даний судовий наказ набрав чинності 08 вересня 2020 року та є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судовий рішень. Судовий наказ пред`явлено до виконання стягувачем у примусовому порядку до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К.. Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2024 року, приватний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №75731725 з виконання судового наказу №337/1897/20 виданий 22 жовтня 2020 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, боржником у якому є скаржник ОСОБА_1 , а стягувачем «Місто для людей Запоріжжя». Зобов`язано ОСОБА_1 , протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 68,62 грн. (а.с.45-46). Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. про арешт коштів від 08 серпня 2024 року ВП №75731725, в межах виконавчого провадження приватний виконавець накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші та рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 7814,86 грн (а.с.47-48). Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена приватним виконавцем Юрченко С.Ю. на адресу зазначену у судовому наказі, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт разом з рекомендованим поштовим відправленням повернувся відправнику із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.49). Приватним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження разом з постановою про накладення арешту повторно направлено боржнику рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінг номером 6900500044538 та вручена особисто боржнику 27 серпня 2024 року, що підтверджується випискою із сайту АТ «Укрпошта» (а.с.50). Відповідно до відповіді на запит №219341618 від 07 серпня 2024 року приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. до Пенсійного фонду, 07 серпня 2024 року отримано відповідь з Пенсійного фонду, відповідно до якої ОСОБА_1 мала останнє місце роботи Комунальна установа «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради 01 травня 2023 року (UA23060070010748330) (а.с.51). Відповідно до заяви від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Хохлова К.К. із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, в якій ОСОБА_1 просить приватного виконавця винести постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій відповідно до зазначених реквізитів: Одержувач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; рахунок № НОМЕР_2 Дана заява направлена боржницею приватному виконавцю засобами поштового зав`язку, яка зареєстрована останнім 28 серпня 2024 року. До заяви додано постанову про арешт коштів боржника ВП № 75731725 (а.с.52-55). Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 30 серпня 2024 року ВП №75731725, приватний виконавець визначив поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» для боржника ОСОБА_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі двох мінімальних заробітних плат (а.с. 56). Відповідно до запиту представника ОСОБА_1 адвоката Семенча А.І. від 10 жовтня 2024 року вих. №10102401, адресованого приватному виконавцю Хохлову К.К., адвокат просив приватного виконавця надати реквізити для оплати заборгованості за виконавчим провадженням №75731725 від 08 серпня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7814,86 грн на користь ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» (а.с.58). Відповідно до листа від 01 листопада 2024 року (№4829/1), приватний виконавець Хохлов К.К. направив адвокату Семенча А.І. реквізити для перерахування коштів за виконавчим провадженням №75731725 в загальному розмірі 7814,86 грн (а.с.59). Відповідно до постанови приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2024 року ВП №7573172, виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №337/1897/20 виданий 22 жовтня 2020 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя закінчено на підставі п.9 частини першої статі 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням згідно виконавчого документу, основної винагороди та витрат. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Знято арешт з грошових коштів боржника, що містяться на рахунках і банківських установах, накладений постановою виконавця від 08 серпня 2024 року (а.с.60-61). Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України). Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця". У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що "принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення". Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. На допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника (стаття 72 вказаного Закону). Перелік інших виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведений у частині першій статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Так, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Великої Палати Верховного Суду зазначено, що: « «7.13. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. 7.14. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». 7.15. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). 7.16. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. 7.17. Також ПАТ «ПУМБ», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.". Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). У справі, що переглядається суд першої інстанції зробив правильний висновок, що саме на банк, який виконує постанову про арешт коштів боржника, в силу положень частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»покладено визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку. Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні № 75731725, яке було відкрито 07 серпня 2024 року. Приватний виконавець Хохлов К.К. у відповідності до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , наявні на рахунках в банківських установах. Арешт на грошові кошти був накладений не на всі кошти, а лише в межах суми боргу, яка складала 7814,86 грн. Крім того, у постанові приватного виконавця від 08 серпня 2024 року зазначено, що арешт накладається на грошові кошти за виключенням грошових коштів, що мають спеціальний режим використання та накладення арешту на які заборонено законом. З наданих боржником документів не вбачається, що на виконання вищезазначеного судового наказу приватним виконавцем було накладено арешт на всі рахунки боржника відкритих у Банку, на якому знаходяться кошти, що складають лише заробітну плату та соціальні виплати. Доказів того, що такі рахунки використовуються боржником зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не надала належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що рахунок використовується виключно для зарахування лише заробітної плати та соціальних виплат. Також матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунків відкритих на її ім`я в Банках з відповідними документами на підтвердження того, що на рахунок, який відкритий в АТ «ПриватБанк» зараховується лише заробітна плата і соціальні виплати Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що скарга боржника та установлені судами обставини справи не свідчать про те, що приватний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом; банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця взято було до виконання, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення. У разі, якщо банк не повідомив державного ( приватного) виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного (приватного) виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунках боржника приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання заробітної плати та/або на них зараховується виключно заробітна плата та соціальні виплати. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23. Крім того, незважаючи на винесення приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 могла здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт відповідно до абзацу 7 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження". За таких обстави суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . Також слід зауважити, що відповідно до постанови приватного виконавця від 08 серпня 2024 року, на час розгляду скарги виконавче провадження № 75731725 є закінченим з 08 серпня 2024 року, а арешт з коштів боржника знято. Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірних дій приватного виконавця стосовно накладення арешту на її рахунки із заробітною платою, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 07 серпня 2024 року останнім місцем, де працювала ОСОБА_1 та отримувала заробітну плату, є Комунальна установа «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, однак остання виплата заробітної плати за вказаним місцем роботи була ще у 2023 році. Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження №75731725 ОСОБА_1 ніде не працювала та заробітну плату не отримувала. Документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 заробітної плати в період здійснення виконавчих дій, нею долучено не було. З наданої до апеляційної скарги довідки АТ « Приват Банк» від 24 квітня 2025 року та виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) вбачається, що на зазначений рахунок, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2024 року по 15 лютого 2025 року отримувалися соціальні виплати у розмірі 6500 грн, а також на вказаний рахунок можуть бути зараховані будь-які інші виплати (переказ). З виписки по картковому рахунку вбачається, що на ньому були зараховані безліч інших виплат ( а.с.167-169). Доводи заявника про те, що їй не було вручено приватним виконавцем постанову про накладення арешту не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Так, 07 серпня 2024 року приватним виконавцем Хохловим К.К. в порядку ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія даної постанови направлено для відома на адресу боржника ОСОБА_1 (поштове відправлення № 0600950665499). Відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відправлення за трекінгом № 0600950665499 повернуто відправнику 27 серпня 2025 року у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. 08 серпня 2024 року приватним виконавцем Хохловим К.К. у виконавчому провадженні № 75731725 винесено постанову про арешт коштів боржника. Копія постанови направлена боржнику простим поштовим відправленням. Однак, незважаючи на те, що хоча поштове відправлення з постановою про відкриття виконавчого провадження й не було вручене, однак вже 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 була обізнана як з фактом відкриття виконавчого провадження № 75731725, так і з постановою про арешт коштів. Вказані обставини підтверджуються власною заявою ОСОБА_1 від 21 серпня 2024 року (поштове відправлення № 6900500044538) про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій, яка була адресована приватному виконавцю Хохлову К.К., і до якої ОСОБА_1 додала копію постанови про арешт коштів боржника ВП № 75731725. За таких обставин, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим Кирилом Костянтиновичем був у повному обсязі виконаний обов`язок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», по доведенню до відома ОСОБА_1 постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 75731725. Розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Костянтина Костянтиновича щодо накладення арешту на її банківські рахунки, оскільки останній не допустив порушень, на які вказує заявник. У зв`язку із цим ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтовано, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000, 00 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 25 червня 2025 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Поляков О.З.