Ухвала КАС ВС № 826/6764/15

УХВАЛА 19 травня 2022 року Київ справа №826/6764/15 адміністративне провадження № К/9901/44257/21 Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року (суддя - Кузьменко В.А.), постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (суддя-доповідач - Вівдиченко Т.Р.; судді: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) І. СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №179-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити позивача на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав про незаконність свого звільнення із займаної посади, на його думку, оскаржуваний наказ про звільнення прийнято всупереч положень Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України; звільнення з посади відбулось з формальних підстав та без урахування істотних обставин для вирішення справи, оскільки протягом усього періоду перебування на посаді, будь-які заходи юридичної відповідальності не застосовувались, будь-які рішення, дії або бездіяльність, вказані у частині другій статті 1 Закону України «Про очищення влади» з боку позивача не вчинялись. II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №179-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 4 Закону України «Про очищення влади» та доповідної записки від 13 березня 2015 року №601/99-99-04-01-02-18, позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. 4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №179-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». 4.2. Поновлено позивача в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення. 5.1. Поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим. 5.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року - залишено без змін. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова служба України звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційні провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

8. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стало не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18.

9. У касаційній скарзі вказано, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України; пунктів 5, 6, 8 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074; пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України»; розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р.

10. Представник ДПС України наголосив, що до звільнення позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з ДПС, а попереднє місце роботи зберігалось в Міністерстві доходів і зборів. У свою чергу, правонаступником Міністерства доходів і зборів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 є Державна фіскальна служба України, яка на сьогодні продовжує функціонувати як юридична особа публічного права і яка не є припиненою. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

13. Касаційне провадження в справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з цієї підстави, відповідач у скарзі зазначив, що судами не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18 щодо правонаступництва ДФС.

15. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

17. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

18. Правовідносини, які виникли у справі №826/9815/18 не є подібними до спірних правовідносин.

19. Спірні правовідносини виникли щодо звільнення особи з публічної служби з підстав, передбачених Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII).

20. Судами встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника начальника ГУ Міндоходів в АРК. Рішенням суду апеляційної інстанції позивача поновлено на вказаній посаді у ГУ Міндоходів в АРК.

21. У справі №826/9815/18 предметом спору була заміна сторони у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме боржника - ДФС України на Державну податкову службу України. Суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень; якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

22. Враховуючи, що у вказаній справі предметом спору була заміна ДФС України як боржника за судовим рішенням з приводу стягнення заборгованості по заробітній платі, колегія суддів вказала, що в цьому випадку заміна може мати місце виключно у разі фактичного вибуття суб`єкта - припинення юридичної особи.

23. У справі, що розглядається, позивачем не заявлено вимоги щодо стягнення заробітної плати/середнього заробітку, предметом спору є поновлення працівника. У свою чергу, ОСОБА_1 в судовому порядку було поновлено не в територіальний орган ДПС України, а в - орган Міністерства доходів і зборів України.

24. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про неподібність правовідносини, які виникли у справі №826/9815/18 до спірних правовідносин, а тому у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18.

25. Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами, спірними правовідносинами, що склались, та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржницею судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

26. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

27. За таких обставин, касаційні провадження, відкриті з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю. Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №826/6764/15. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді О.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська