Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/856/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3767/22 Справа № 194/856/21 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетовської області від 26 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 21 травня 1984 року по 31 травня 2016 року він працював на підприємстві відповідача, був звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу він отримав хронічні професійні захворювання та третю групу інвалідності. Внаслідок ушкодження здоров`я порушились його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тому позивач просив стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням грошові кошти в сумі 60 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетовської області від 26 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 60000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, в частині відшкодування шкоди з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів на фразу без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. В свою чергу, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду у задоволеній частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не повністю відповідає фактичним обставинам справи та є частково незаконним. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював з 21 травня 1984 року по 22 жовтня 1984 року на шахті імені «Ленінського комсомолу України» ВО «Павлоградвугілля», звільнений за п. 3 ст. 36 п. 3 КЗОТ УССР призов в Радянську Армію; з 25 листопада 1986 року по 06 травня 1994 року працював на шахті імені «Ленінського комсомолу України» ВО «Павлоградвугілля» звільнений за ст. 38 КЗОТ УССР за власним бажанням; з 18 липня 1994 року по 06 листопада 1996 року працював на шахті «Західно-Донбаська» ВО «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗОТ УССР за власним бажанням; з 02 серпня 2004 року по 11 жовтня 2005 року працював на шахті «Західно-Донбаська» ВАТ ДХК «Павлоградвугілля», звільнений за ст. 38 КЗОТ УССР за власним бажанням; з 09 листопада 2009 року по 31 травня 2016 року працював на ВСП шахта «Західно-Донбаська» ВАТ «Павлоградвугілля», звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 06 грудня 1983 року на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 жовтня 2016 року за формою П-4, затвердженого начальником головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів, механізм засобів індивідуального захисту. Причиною виникнення професійного захворювання є: робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 градусів більш допустимого значення 51-100, пил у концентрації 42,8 мг.куб.м при ГДК 2,0 мг.куб.м, діяв впродовж 94 % змінного часу, рівень шуму 96 дБ при ГДР 80 дБ, температура повітря становила 24,4 грудуса при нормі 20-24, відносна вологість повітря 88 % при нормі 75%, швидкість руху повітря при нормі 0,6-0,5 м/с становила 0,5 м/с, час дії несприятливого мікроклімату впродавж 94,5 % зміни, навантаження на слуховий аналізатор розбірливість слів і сигналів від 50% до 70% при допустимому значенні від 90% до 70 %, ступень ризику для власного життя та життя інших осіб -вірогідний, нерегулярна змінність з роботою у нічний час допустимому показнику двозмінна. Все це призвело до: радикулопатії білатеральна попереково крижової L5, S1, переважно зліва, шийна С5, С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофічними у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднаному періартрозами, ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів (М 54.1, М17-М). Хронічного обструктивного захворювання легень першої с. (пиловий бронхіт першої ст., емфіземи легень першої ст.), група А, ЛН першого ст. (J44, J43,8). Нейросенсорної приглухуватності першого ст. (з легким знаженням слуху) (Н90.3). Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №043958 від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_1 встановлено первинно-повторно втрати професійної працездатності - 60%, з них первинно 45% радикулопатія, первинно 10% ХОЗЛ, первинно 5% туговухість, первинно 0% виробнича травма акт Н-1 № 41, повторно 0% виробнича травма акт Н-1 № 48, та встановлено третю групу інвалідності . Відповідно до довідки Обласної МСЕК №3 серія 12ААА №045250 від 16 листопада 2017 року та довідки до акту МСЕК серія 12ААА № 736528 від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 встановлено повторно втрату професійної працездатності - 60%, з них 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, та встановлено третю групу інвалідності, протипоказано тяжкий фізичний труд, шкідливі підземні умови . Згідно довідки Обласної МСЕК серія 12ААА №057180 від 11 грудня 2019 року та довідки до акту МСЕК серія 12ААБ № 625302 від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 встановлено повторно втрату професійної працездатності - 60% безстроково, з них 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, та встановлено третю групу інвалідності, протипоказано робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно . Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок шкідливих умов праці на виробництві, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 60 %, періоду роботи у відповідача 25 років в умовах впливу шкідливих факторів, стійкий виражений біль у суглобах, загальну слабкість, постійний біль та обмеження рухів, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. Та відмовив у стягненні моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Матеріалами справи встановлено, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я позивача, що також спростовує доводи апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до висновку, що її необхідно стягувати з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 татті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Оскільки станом на 01 січня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6500,00 грн., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6500х4=26000,00 грн.), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відшкодувати моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн. слід з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. З огляду на викладене, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров`я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. Приведені в апеляційних скаргах доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетовської області від 26 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: