Постанова Миколаївський апеляційний суд № 480/252/18

19.05.22 22-ц/812/435/22 Справа № 480/252/18 Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н. О. Провадження № 22ц/812/435/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Самчишиної Н. В., Колосовського С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Гапоненко Н. О. у смт. Березанка Миколаївської області зі складанням його повного тексту, по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 46 711 грн 71 коп. заборгованості за кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, пенею та комісією, а також штрафу, який складається з фіксованої та процентної складових. В обґрунтування позову банк зазначив, що 17 жовтня 2012 року позичальником ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка. Між тим, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та процентів за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами за користування кредитом, з урахування пені та комісії, та штрафів, які складаються з фіксованої та процентної складових. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 2 березня 2018 року передано на розгляд Березанському районному суду Миколаївської області за підсудністю. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 3 квітня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В письмових поясненнях, що надійшли на адресу районного суду позивач зазначив, що доказом приєднання та ознайомлення відповідача з Тарифами банку, Умовами та правилами надання банківських послуг є особистий підпис клієнта в анкеті-заяві, який свідчить про особисте ознайомлення та згоду на подальше ознайомлення з Правилами та умовами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказував, що банком вжито достатньо заходів та організовано ресурсів та каналів для отримання інформації клієнтами. Наголошував на тому, що кредит було надано позичальнику зі сплатою 30% річних за користування кредитними коштами які передбачені тарифами банку, що діяли на час підписання анкети-заяви, та процентна ставка в подальшому змінювалась відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. Також вказував про правомірність нарахування пені та штрафів за порушення виконання грошового зобов`язання. Посилався на відповідну судову практику. У вересні 2020 року позивач надав копії первісних документів про рух коштів на картковому рахунку відповідача, довідки про кількість та строк дії платіжних карток, а також відомості про встановлений кредитний ліміт. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за допомогою належних доказів не доведено узгодження усіх істотних умов з позичальником при укладенні договору кредитування, а тому у зв`язку з повним погашенням відповідачем отриманих від банку коштів, немає підстав для стягнення з нього нарахованих відсотків, пені та комісії, а також штрафів. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог банку у повному обсязі. Зазначав, що підписана особисто відповідачем анкета-заява є згодою з Тарифами банку, а також з Умовами та правилами надання банківських послуг, які на час укладеної домовленості не вимагали додаткового підписання Умов та Правил позичальником, оскільки розміщені публічно на сайті банку. Тому між ним та відповідачем належним чином погоджено основні умови кредитного договору, а активація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору, що підтверджується розрахунком, випискою по рахунках, довідками банку про видані картки, тощо. Вказував, що сучасний стан економіки та технічного розвитку фінансової системи не вимагає паперових підтверджень видачі кредитних коштів. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на доведеність, на його думку, обов`язку відповідача по сплаті процентів за користування кредитом, та вважав, що позичальник повинен повернути суму отриманих коштів з урахуванням відсотків за користування кредитом, пенею та комісією, а також штрафу, який складається з фіксованої та процентної складових. Посилався на відповідну судову практику, та зазначав про відсутність підстав для застосування судової практики, на яку посилався суд в оскаржуваному рішенні, з урахуванням зазначення конкретної редакції Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався позичальник. Вважав, що у разі незгоди з наданим банком розрахунком заборгованості, суд повинен був самостійно розрахувати кредитну заборгованість. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 15 та 23 лютого, а також 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2012 року відповідачем ОСОБА_1 підписана заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг без зазначення конкретного виду банківської послуги, як то кредит, депозит, відкриття рахунку, та бажаного розміру кредитного ліміту. Між тим за довідкою, що надана банком, за кредитним рахунком, яким користувався відповідач, на підставі виданої йому платіжної картки, встановлено ліміт, який станом на 25 липня 2013 року складав 1500грн, та був збільшений 25 жовтня 2013 року до 2 000 грн, 15 лютого 2014 року до 3 000 грн, а потім 26 січня 2015 року зменшений до 10 грн, та 27 січня 2020 зведено до 0,00 грн. Кінцевим терміном повернення коштів, що видані банком є строк дії чотирьох платіжних карток, виданих відповідачу включно по серпень 2017 року. Тарифи, Умови та правила кредитування позичальником не підписані та розміщені на сайті банку (а.с.9-33, 117, 118). За таких обставин, договір кредитування, що укладався між сторонами повинен був складатися із заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.8, 9, 10-33). Відповідачем лише надана згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.8зв). Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року (а.с.10-33), на яких відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та їх узгодження. Надаючи саме такі Умови та правила, затверджені у банку наказом від 6 березня 2010 року, позивачем не доведені обставини, що розрахунок ним проведено виключно за їх умовами, та на час підписання позичальником анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені, зокрема, наведений банком розрахунок заборгованості свідчить про застосування ним, як кредитором, іншого алгоритму розрахунку, ніж застосування складових, визначених на березень 2010 року. Так позивачем станом на 31 грудня 2017 року, на час після закінчення терміну дії платіжних карток, розрахована заборгованість відповідача за відсотковою ставкою у 2,5 % щомісяця (30% річних), з їх поступовим підвищенням до 2,9% щомісяця (34,8% річних) з 1 вересня 2014 року, до 3,6% щомісяця (43,2 % річних) з 1 квітня 2015 року, із застосуванням ( а.с.6-7). Між тим, у заяві позичальника від 17 жовтня 2012 року відсоткова ставка взагалі не зазначена, а інші складові розрахунку не узгоджені. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, за користування кредитними коштами які також підвищувались, пені, штрафів та комісії, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. Крім того за статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно зі ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для судів. Строк дії картки закінчився у серпні 2017 року (а.с.47). Таким чином, поміж іншого, позивачем неправомірно нараховані складові заборгованості після закінчення строку дії платіжної картки. Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані сторонами, судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що правових підстав для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні. Підтвердження прийняття позичальником цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 6 265 грн 47 коп. повернуті АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку в розмірі 6 389 грн 72 коп., що відповідає наданій позивачем виписці про рух коштів по картковому рахунку, підстав для нарахування процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафних санкцій, та їх стягнення з відповідача на користь банку, немає (а.с.114-116). За такого позивачем безпідставно розрахована заборгованість за кредитом в розмірі 46 711 грн 71 коп. з урахуванням процентів, в тому числі за підвищеною ставкою на суму 37 968 грн 60 коп., а також безпідставно нараховані пеня та комісія на суму 3 449 грн 61 коп. та штрафні санкції в сумі 2 200 грн 56 коп., як процентна складова, та 500 грн, як фіксована складова, з огляду на те, що використані відповідачем кошти банка повернуті в повному обсязі та в межах строку дії платіжної картки. За такого, дійшовши до вірного висновку щодо відсутності підстав щодо стягнення штрафу, пені та процентів за користування кредитом у вигляді простроченої заборгованості за тілом кредиту, суд правильно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Доводи банку щодо визнання відповідачем факту укладення кредитного договору за умовами банку через активацію картки не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України. Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків. На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді Н. В. Самчишина С. Ю. Колосовський