Постанова 4824 № 760/688/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3871/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року м. Київ Справа № 760/688/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Оксюти Т.Г., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У січні 2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 10.06.2011 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 23.12.2020 року становить 29 714,68 грн., з яких: 29 714,68 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану заборгованість. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, довідкою про видані карти відповідачу та випискою по рахункам відповідача. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомат, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 р. № 578/5, та є належним та допустимим доказом по справі. Крім того, відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" та Витягу з "Тарифів Банку" які додано до позовної заяви. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, що свідчить про порушення прав кредитора і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Крім того, відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Посилається на те, що в 2011 році в електронному вигляді в АТ КБ «Приватбанк» він підписав заяву на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказана заява не містила конкретних умов та правил надання кредиту, не містила розмір процентної ставки за користування кредитом, а лише посилання на те, що умови та правила надання банківських послуг зазначені на сайті банку. Протягом всього часу користування карткою він постійно сплачував банку кошти за користування кредитними коштами. Звертає увагу, що заборгованість за простроченим тілом кредиту не може складати 29714,68 грн., оскільки станом на 2011 р. на картковий рахунок такого розміру кредиту банки не видавали. Вказує, що він не був належним чином ознайомлений з умовами надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» та вони не були доведені належним чином відповідачу в інший спосіб. Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком картки та коштів по ній. Крім того, анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту, тому відповідно, перевірити розмір нарахованих відповідачу суми боргу, процентів та штрафних санкцій не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Звертає увагу на те, що Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку між позивачем та відповідачем було укладено 10.06.2011 року, а з позовом до суду звернувся лише на початку 2021 р., тобто із пропуском строку позовної давності. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вимоги про усунення порушень за Анкетою-заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком картки та коштів по ній. Довідка АТ «Приватбанк» про видачу кредитних карток позичальнику також не є належним підтвердженням, оскільки не містить підпису позичальника про отримання зазначених у довідці карток. Виписка щодо руху коштів на картковому рахунку за договором б/н від 10.06.2011 року не може бути прийнята як доказ дії договору щодо користуванням відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, так як відсутні будь-які відомості, що свідчать про отримання відповідачем саме цих карток за спірним договором, а, таким чином, і користування ним цими кредитними коштами. Так само і відсутні жодні докази, які підтверджують факт відкриття відповідачу зазначеного рахунку. Також, анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Суд посилався на те, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 29714,68 грн. - заборгованості за тілом кредиту задоволенню не підлягає. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки вони зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне. Звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 10.06.2011 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 23.12.2020 року заборгованості у розмірі 29 714,68 грн. , що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», довідку про умови кредитування, розрахунок заборгованості, виписку за договором №б/н станом на 28.12.2020 року відносно ОСОБА_1 , довідку про видані картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», та копію паспорта громадянина України - відповідача ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 18). Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10 червня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2011 року відповідач ОСОБА_1 підписав також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» до договору, укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 19). Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, ОСОБА_1 ознайомлений з фінансовими умовами надання цієї платіжної картки і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його особистим підписом. З вказаної довідки вбачається, що базова процентна ставка (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році) становить 3,0 % на місяць. Розмір щомісячних платежів та термін їх внесення (що включають плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також удовідці встановлено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів за порушення сплати обов`язкових платежів. Відповідно до довідки Банку про видані картки, відповідачу ОСОБА_1 в межах підписаного договору №б/н у вигляді Анкети-заяви від 10 червня 2011 року були видані наступні кредитні картки (а.с.17): № НОМЕР_1 , дата відкриття 10.06.2011 року, терміном дії 04/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття 03.11.2011 року, терміном дії 05/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття 24.05.2016 року, терміном дії 04/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття 29.09.2014 року, терміном дії 09/18, № НОМЕР_5 , дата відкриття 20.11.2017 року, терміном дії 11/21. Відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача ОСОБА_1 (договір б/н), 10.06.2011 року - старт карткового рахунку та встановлено кредитний ліміт 300 грн., 25.07.2011 року кредитний ліміт збільшено до 400 грн., 24.08.2011 року кредитний ліміт збільшено до 500 грн., 10.11.2011 року кредитний ліміт збільшено до 2500 грн., 12.12.2011 року кредитний ліміт збільшено до 3000 грн., 02.09.2015 року кредитний ліміт збільшено до 3500 грн., 03.09.2015 року кредитний ліміт збільшено до 5000 грн., 24.05.2016 року кредитний ліміт збільшено до 8000 грн., 31.01.2017 року кредитний ліміт збільшено до 23700 грн., 13.05.2019 року - зменшення кредитного ліміту (кредитний ліміт 0) (а.с.16). З виписки по рахунку за картковими рахунками відповідача вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, сплачував щомісячні платежі, здійснював поповнення готівкою своєї картки, сплачував страховий платіж за договором «страхування кредитного ліміту», користувався послугою «Скарбничка», виконував перекази грошових коштів, знімав кошти в банкоматах, розраховувався кредитними коштами, здійснював поповнення рахунку мобільного телефону та здійснював інші розрахунки та операції. При цьому, з наданої виписки вбачається, що у період часу з 10.06.2011 року по 24.12.2020 року ОСОБА_1 користувався кредитними картками - № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 ,що відповідає довідці про видані картки. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Таким чином, виписка по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. При порівнянні даних виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що суми використаних кредитних коштів, зазначені у виписці, відповідають сумам, зазначеним в розрахунку заборгованості. Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості також вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 погашалась щомісячними та іншими платежами, в тому числі, шляхом списання з інших карток. Дати та суми списання коштів з зазначеної картки співпадають за датами та сумами, зазначеними у виписці по особовому рахунку. Таким чином, сторони (ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк») погодили умови, порядок і строк виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, відповідальність за невиконання зобов`язання та досягли згоди з усіх істотних умов за вищевказаним договором від 10 червня 2011 року. Отже, підписавши довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, які передбачали сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за несвоєчасне невиконання зобов`язання. Інформація про отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розмір сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості - підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 . За викладених обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, - не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, а також виписку з особового рахунку, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - у відповідача відсутня, як і заборгованість за простроченими тілом кредиту, враховуючи наступне. Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 14 травня 2016 року будь-яка заборгованість позичальника по кредиту була відсутня, оскільки у графі «заборгованість за наданим кредитом» значиться «0», в тому числі складова заборгованості за наданим кредитом також значиться «0». При підрахунку сум, зазначених у графі «Витрати клієнтом кредитних коштів», що наведена у розрахунку, встановлено, що за період з 15 травня 2016 року по 30 червня 2019 позичальником використано кредитних коштів - 99 441 грн. 59 коп. Відповідно до графи «відсотки погашені за рахунок кредиту», банком нараховано відсотків та включено у тіло кредиту - 48 517 грн. 94 коп. Також в розрахунку позивачем зазначено, що станом на 30 червня 2019 року відповідачем сплачена пеня на суму 400 грн., а заборгованість за відсотками складає 1566 грн. 24 коп. Отже, всього за період з 15 травня 2016 року по 30 червня 2019 року банком нараховано платежів, які підлягали до сплати на користь позивача, - 149 925 грн. 77 коп. При цьому, як з`ясовано апеляційним судом при підрахунку суми коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості , за період з 15 травня 2016 року по 30 червня 2019 року відповідачем погашено кредитних коштів на суму 104 904 грн. 91 коп., виставлено заборгованість по кредиту 45 020 грн. 86 коп., яка в розрахунку заборгованості станом на 01 липня 2019 року заявлена як тіло кредиту, всього - 149 925 грн. 77 коп. Таким чином, враховуючи, що за вказаний період часу відповідачем було витрачено кредитних коштів 99 441 грн. 59 коп., а сплачено на погашення кредиту - 104 925 грн. 77 коп., то з вищенаведеного розрахунку вбачається, що заявлена станом на 01 липня 2019 року заборгованість за тілом кредиту на суму 45 020 грн. 86 коп. фактично є процентами, які банком включено у тіло кредиту. Також слід зазначити, що зазначена сума процентів нарахована за ставкою 3,5 % на місяць, що становить 42% річних, тоді як відповідно до анкети-заяви ставка за користування кредитними коштами становить 3% на місяць, що складає 36% річних. Проте такий розрахунок відсотків та їх включення до тіла кредиту не може бути прийнято до уваги судом, оскільки вказана сума процентів нарахована як на фактичні витрати кредитних коштів, так і на суму нарахованих банком відсотків за попередній період ( щомісячно). Жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків до тіла кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять. Крім того, зазначені відсотки нараховувались за ставкою 42% річних, а на прострочену, за підрахунками банку, заборгованість - 84% річних, що також не було узгоджено сторонами при підписанні анкети-заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Як вбачається з розрахунку заборгованості, за період з 01 липня 2019 року по 23 грудня 2020 року відповідачем було використано кредитних коштів 1928 грн. 83 коп., а сплачено на погашення кредитної заборгованості за цей період 37 950 грн. Разом з тим, з розрахунку встановлено, що за вказаний період на суму у розмірі 45 020 грн. 86 коп. (що фактично є відсотками, включеними банком до тіла кредиту) було нараховано процентів за ставкою 42% річних в розмірі 12 360 грн. 04 коп., які у вказаному періоді так само були включені до тіла кредиту. Таким чином, враховуючи, що сума нарахованої банком заборгованості станом на 01.07.2019 року становила 45 020 грн. 86 коп., які фактично становлять суму нарахованих процентів за користування кредитними коштами, проте включені до «тіла кредиту»; на вказану суму процентів, у наступному періоді було безпідставно нараховано процентів на суму 12 360 грн. 04 коп., які також необґрунтовано включено до «тіла кредиту», тоді як сума фактично отриманих кредитних коштів у період з 01.07.2020 року по 23.12.2020 року становить 1928 грн. 83 коп., яка була погашена відповідачем у листопаді 2019 року, а всього відповідачем сплачено на погашення заборгованості за вказаний період 37 950 грн., колегія суддів дійшла висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту у відповідача відсутня. Враховуючи, що нарахування суми процентів у розмірі 12 360 грн. 04 коп. (нарахованих на проценти в сумі 45020 грн. 86 коп.) не ґрунтується на нормах закону та умовах договору, а заборгованість за тілом кредиту у відповідача відсутня, оскільки погашена у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за наданим кредитом ( тілом кредиту) в сумі 29 714 грн. 68 коп. Отже, доводи представника банку про необхідність стягнення суми заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором та у повному обсязі здійснив погашення заборгованості по кредиту. При цьому, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» з підстав недоведення позивачем наявності кредитної заборгованості, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, заявлений у відзиві на апеляційну скаргу, застосуванню не підлягає. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» з підстав недоведення позивачем наявності кредитної заборгованості у ОСОБА_1 - є правильним. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.