Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13873/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13873/21 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О. суддів Танасогло Т.М. , Крусяна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року у справі № 420/13873/21 за позовом ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В : 05.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.05.2021 № 157-VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,99 га із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів); - зобов`язати Успенівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,99 га, яка розташована на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності (за межами населених пунктів) згідно до поданого клопотання від 29.04.2021 разом із графічним матеріалом про бажане місце розташування земельної ділянки та площ. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що в клопотанні від 23.04.2021р. позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,99га. Натомість, рішенням Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.05.2021 № 157-VIII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,70га. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно зменшено розмір площі земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки наведена в оскаржуваному акті індивідуальної дії підстава для такого зменшення не передбачена положеннями чинного земельного законодавства. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року у справі №420/13873/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.05.2021р. № 157-VIII в частині фактичної відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,99 га із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів). Зобов`язано Успенівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,99 га із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району від 31.05.2021р. № 157-VIII частково задоволено клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,99 га, а саме в частині 0,70 га. Отже, в іншій в частині клопотання позивача щодо 1,29 га фактично відмовлено. При цьому, у спірному акті індивідуальної дії не наведено, визначених ст. 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначено про неправильне застосування норм матеріального права, що на думку органу місцевого самоврядування, є підставою для скасування оскаржуваного рішення окружного адміністративного суду та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що положеннями земельного законодавства обмежено розмір земельної ділянки, більше якого не можливо отримати в рамках безплатної приватизації. При цьому, законодавцем не установлено нижньої межі розміру земельної ділянки, яка передається безоплатно. Також, скаржник вказує, що законодавство не містить заборони або обмежень на повторне звернення громадян до уповноважених органів із заявами про отримання додатково земельної ділянки у межах установлених норм відповідно до ст.121 Земельного кодексу України. Як стверджує відповідач, спірне рішення не містить відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, відповідач акцентує увагу на позиціях Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2019р. у справі №379/656/16-а, ухвалі від 03.03.2021р. у справі №340/1434/20. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 23.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,99га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту). За наслідками розгляду вищеозначеного звернення Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на землях Успенівської сільської ради» від 31.05.2021р. №157-УІІІ. Пунктом 10 вказаного рішення органом місцевого самоврядування надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70га (площу земельної ділянки встановити проектом, виходячи з кількості громадян на площу ділянки) з земельної ділянки комунальної власності (колишньої колективної) сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення, з земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на для ведення особистого селянського господарства в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району (колишнього Саратського) Одеської області за межами населеного пункту с.Успенівка. Не погодившись із рішенням Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на землях Успенівської сільської ради» від 31.05.2021р. №157-УІІІ ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи апеляційний перегляд даної справи колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Згідно із пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Пунктом «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. З огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно із п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Отже, ОСОБА_1 , як громадянин України, має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара, за умови, що такого права він не використав раніше. Як установлено колегією суддів та зазначено вище, пунктом 10 оскаржуваного рішення Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на землях Успенівської сільської ради» від 31.05.2021р. №157-УІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70га. За настілками аналізу змісту спірного акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, апеляційним судом з`ясовано, що він не містить відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає неправильними висновки суду першої інстанції стосовно того, що в рішенні Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на землях Успенівської сільської ради» від 31.05.2021р. №157-УІІІ не наведено, визначених ст.118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У контексті вирішення даного спору, який виник між сторонами справи, колегія суддів зазначає, що нормами Земельного кодексу України передбачено можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га. При цьому, положеннями земельного законодавства не заборонено громадянам у подальшому збільшувати площу отриманої земельної ділянки до граничного розміру до 2га. Приписи чинного законодавства також не містять заборони або будь-яких обмежень на повторне звернення громадян до уповноважених органів із заявами про отримання додатково земельної ділянки у межах установленого граничного розміру. При вирішенні спірного питання орган місцевого самоврядування уповноважений надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а тому надаючи ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70га. Успенівська сільська рада Білгород-Дністровського району діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та Законами України. Також, апеляційний суд не убачає дискримінації позивача з боку органу місцевого самоврядування під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,70 га, а не 2,0 га, оскільки положеннями статті 121 Земельного кодексу України установлено максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.09.2019р. у справі №379/656/16-а, яка з урахуванням приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції під час вирішення даного спору. Крім того, як зазначено в рішенні Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність на землях Успенівської сільської ради» від 31.05.2021р. №157-УІІІ площу земельної ділянки встановити проектом, виходячи з кількості громадян на площу ділянки (389 громадян). Тобто, позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70га з урахуванням кількості громадян (389 осіб), які звернулися до уповноваженого органу з аналогічного питання, та неможливості її виділення у більшому розмірі, з огляду на бажане місце розташування земельної ділянки. Водночас, жодних доказів, які б свідчили, що під час надання дозволів на розробку проекту землеустрою, хтось із 389 громадян мав будь які привілеї, матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, під час офіційного з`ясування фактичних обставин справи, апеляційним судом у межах спірних правовідносин не установлено порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, які пов`язані із наданням органом місцевого самоврядування йому дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому, ніж бажав ОСОБА_1 . Відтак, беручи до уваги вищеозначене, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 , а викладені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 27.10.2021 року у справі № 420/13873/21 висновки, неправильними. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , усі судові витрати покладаються на позивача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, у зв`язку із тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року у справі № 420/13873/21 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року у справі № 420/13873/21 скасувати. Прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.