Постанова 4852 № 160/13042/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13042/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участі представника відповідача Афанасенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №160/13042/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 255053,64 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 29.10.2020 року по 29.06.2021 року в сумі 244 673, 55 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу на нього, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволені в позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що застосування розрахунку середнього заробітку, викладеного у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року при обчислені розміру суми вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі у справі №160/13042/21 є некоректним та суперечить нормам матеріального права. Також суд повинен був встановити наявність вини власника у затримці виконання судового рішення, а також факт не працевлаштування позивача та відсутності у нього доходів. В відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. З матеріалів справи слідує, що наказом прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 було звільнено з 14 грудня 2015 року з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру») на підставі заяви позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі №804/395/16 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 року про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру). Поновлено ОСОБА_1 в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2014 року по 28.10.2020 року у розмірі 577039,68 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Звернуто рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року у справі №804/395/16 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року в справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено та вирішено викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 р. в справі № 804/395/16 в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 р. по 28.10.2020 р. у розмірі 1 397 754,54 грн. 54 коп. В іншій частині рішення залишено без змін. 30.06.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою винесено наказ №1606к, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.12.2015 року. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, приписи статті 236 Кодексу законів про працю України визначають саме оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. При застосуванні наведеної норми суд застосовує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №140/2819/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, відповідно до якої негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. За правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду, зокрема, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Як вже зазначалося раніше, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі №804/395/16, зокрема, поновлено позивача в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області. При цьому, рішення в цій частині є негайним до виконання. Так на виконання вказаного рішення 30.06.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою винесено наказ №1606к, відповідно до якого поновлено позивача на посаді старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.12.2015 року. З наведеного вище слідує, що затримка виконання рішення про поновлення на роботі у справі №804/395/16 охоплює період з 29.10.2020 року (наступний день після постановлення рішення) по 29.06.2021 року (попередній день перед виданням наказу про поновлення на роботі), а тому вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підлягає стягненню саме за вказаний період, про що вірно зазначив суду першої інстанції. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У відповідності до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 10 Порядку № 100 встановлено, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Вказана правова узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 825/203/16. Так, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року у справі №804/395/16 середня заробітна плата була розрахована з врахуванням коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача та складала 1482,87 грн. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо застосування в даному випадку середньоденної заробітної плати у суму 1482,87грн. Період затримки виконання рішення суду з 29.10.2020 року по 29.06.2021 року складає 165 днів, а тому середній заробіток за цей час вимушено прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі становить 244673,55 грн. (1482,87 грн. х 165 робочий день). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вказану статтю, не є предметом розгляду у суді апеляційної інстанції позовні вимоги у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №160/13042/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №160/13042/21 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13.04.2022 року, в повному обсязі постанова складена 16.05.2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва