Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/29053/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/29053/21 Провадження № 22-ц/4820/864/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/29053/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року (суддя Козак О.В., повне судове рішення складено 25 березня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 за період з 23.00 год по 23.59 год 02 грудня 2021 року йому спричинено моральну шкоду, що полягає у порушенні його прав та моральних стражданнях. ОСОБА_1 вказує, що наслідком невиконання рішення суду є порушення його: конституційного права як споживача на доброякісну послугу від органів державної влади в частині правомірності та добросовісності; права приватної власності на паспортну книжечку, адже документ є майном в розумінні цивільного законодавства; права на справедливий суд; права правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, що були ним понесені на відновлення порушених прав; права на судовий захист, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Позивач вважає, що оцінений ним розмір моральної шкоди у 156 000 000 000 грн є достатнім покриттям його порушених прав та моральних страждань, тому і просив суд стягнути з Держави Україна таку моральну шкоду, завданої йому порушенням його прав при зумисному невиконанні рішення суду посадовими і службовими особами відповідача у справі №2270/14181/11 за період з 23.00 год по 23.59 год. 02 грудня 2021 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 15 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що правовий конфлікт між сторонами виник з факту невиконання рішення суду у справі №2270/14181/11 в конкретний визначений ним часовий проміжок, що є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ч. 1 ст. 23 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Також, ОСОБА_1 зазначає, що відмова суду стягнути моральну шкоду є стимулом правопорушника продовжувати правопорушення, а відповідно з прецедентною практикою ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. І судом не надано оцінки наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду та не визначено, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що визначені законодавством. Крім того, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення винесено неповноважним судом, адже порушено строк розгляду справи (90днів), тому суд, що перевищив надані повноваження не є судом в розумінні ЄСПЛ. Також, постановлення, на думку позивача, явно незаконного рішення, не є здійсненням правосуддя і завдає шкоди державному суверенітету. Також ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не враховано факт разовості відшкодування шкоди за певний період невиконання судового рішення та не взято до уваги обставини, встановлені судовими рішення у справах №686/8422/20, №686/13784/21, №686/4032/21. Позивач посилається на неврахування судом першої інстанції те, що правопорушник встановлений рішеннями суду і саме на нього покладається обов`язок доказування факту виконання судового рішення і, що розмір заявленої позивачем моральної шкоди не є співмірним правопорушенню. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу Управління ДМС в Хмельницькій області погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник вказує, що ОСОБА_1 у 2012 році отримав новий паспорт, що ним не заперечувалося у справі № 2270/14181/11, однак останній вважає за можливе вимагати вклеїти фотокартку у паспорт, якого вже не існує, що також встановлено судом під час розгляду справи № 560/162/19. Апелянтом не зазначено, в чому полягає завдана шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та відсутні докази на підтвердження цих обставин. Відповідач зазначає, що апелянту видано новий паспорт, тобто відновлено його порушене право. Учасник справи та представник учасника справи до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності ОСОБА_1 позовних вимог та констатував, що моральна шкода відповідно до положень статті 23 ЦК України відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. А рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.10.2020 у справі №686/8422/20 вже стягнуто на користь позивача 10510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб Управління з виконання судового рішення зобов`язального характеру. Судова колегія вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам частини 1 статті 263 ЦПК України. Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки. На підставі цього рішення 11 червня 2012 року судом видано виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826). Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». На теперішній час рішення суду не виконане. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно положень частин 1, 3, 4 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на частину 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За змістом частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем. Якщо договором або законом не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, то позови про таке відшкодування не підлягають задоволенню. Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року (справа № 641/8857/17). Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 2270/14181/11) про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки, залишається невиконаною. У зв`язку з цим рішенням суду від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено компенсацію моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 10 510 грн. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення. Чинним законодавством не передбачено неодноразове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду, в тому числі внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Також, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди, що саме 02 грудня 2021 року впродовж з 23.00 год. до 23.59 год. ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 2270/14181/11) в розмірі 156 мільярдів гривень. Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2270/14181/11, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не добросовісно користується своїми процесуальними правами і зловживає ними, адже безпідставно подає заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин у справі №2270/17181/11, не оскаржуючи ухвали суду першої інстанції з цих питань. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та фактично зводяться до обґрунтувань позовної заяви, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 травня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай