Постанова 4855 № 640/24379/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24379/21 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить: - визнати незаконним нарахування ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2019, 2020 роки у сумі 12 348,96 грн.; - зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , за 2019, 2020 роки у сумі 12 348,96 грн. Позов вмотивовано тим, що фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність) не виникає обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт стверджує, що вважає незаконними нарахування йому єдиного соціального внеску за 2018 рік у сумі 8 448,00 грн., за 2019 рік у сумі 11 016, 72 грн., за 2020 рік у сумі 9 595,30 грн., оскільки позивач у зазначений період перебував на спрощеній системі оподаткування і у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання доходу, посилаючись на статтю сьому Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Свої вимоги апелянт мотивує тим, що згідно відомостей інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві за позивачем обліковується заборгованість в інтегрованій картці платника. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04 березня 2022 року. Від ГУ ДПС у м. Києві відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення Окружним адміністративним судом міста Києва фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як ФОП з 08.02.2019 по 01.06.2021 (дата проведення державної реєстрації припинення) та перебував на спрощеній системі оподаткування. В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувались автоматичні нарахування єдиного внеску згідно обраних систем оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму 19 693,96 грн. У червня 2021 року у зв`язку із моніторингом інформації в електронному кабінеті платника податків, позивачу стало відомо про наявність у нього недоїмки з єдиного соціального внеску. На час виникнення спірних правовідносин в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка з ЄСВ в сумі 12 348, 96 грн., що учасниками справи не заперечується. Вважаючи протиправними дії контролюючого органу з нарахування в інтегрованій картці платника недоїмки з ЄСВ на суму 12 348,96 грн., позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у питанні адміністрування та сплати ЄСВ вплив на права та інтереси позивача може мати виключно вимога контролюючого органу, реалізація якої беззаперечно призводить до зміни майнового стану платника. Водночас жодної вимоги щодо сплати недоїмки контролюючим органом позивачу не направлялося. Виходячи з фактичних обставин, колегія суддів зазначає, що лише наявність у базах даних контролюючого органу інформації про недоїмку зі сплати ЄСВ законодавчо не покладає на позивача жодних обов`язків та не наділяє контролюючий орган правом на стягнення такої недоїмки, за відсутності факту винесення вимоги, сума по якій має бути узгоджена. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2021 року, колегія суддів також враховує таке. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пунктом 4 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції вказує, що за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню. Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-УІ, зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, контролюючий орган надсилає платнику єдиного внеску, у якого станом на кінець календарного місяця обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки). Згідно з ч.5 розд.VI Інструкції № 449, якщо платний єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з контролюючим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення контролюючого органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби. Аналізуючи матеріали справи та позовні вимоги позивача, колегія суддів встановила, що відповідач не виносив та не надсилав вимогу про сплату боргу (недоїмки), а позивач самостійно під час моніторингу інформації в електронному кабінеті платника податків встановив наявність у нього недоїмки з єдиного соціального внеску. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не зміг надати та пояснити суду із посиланням на належні та допустимі докази, яким чином службова інформація, що міститься в базах даних контролюючого органу обмежує реалізацію його конституційних прав. В частині тверджень, викладених в апеляційній скарзі щодо судової практики, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк такі висновки не спростовують правомірність мотивів суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі №640/24379/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є.Пилипенко