Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6121/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6121/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії ГУ ДФС у Київській області щодо нарахування єдиного соціального внеску у сумі 4350,63 грн. та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області №Ф - 128546-51 від 07.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 4350, 63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок, однак, контролюючим органом здійснено подвійне його нарахування, а саме: як фізичній особі-підприємцю у сумі 2457,18 грн. (у мінімальному розмірі 819,06 грн. за жовтень, листопад, грудень 2018 року), а також додано заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 1893,45 грн., яка виникла на підставі вимоги Головного управління ДФС у м. Київській області №Ф 128546-51 від 05.11.2018 року у сумі 23189, 01 грн., яка оскаржується в межах адміністративної справи №640/1243/19. Крім того, позивач вказує, що ним 08.01.2019 року сплачено єдиного соціального внеску за 2018 рік у розмірі 22% від суми чистого доходу 105646, 00 грн. за 2018 рік отриманий як самозайнятою особою, що становить 21295, 56 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року позов задоволено повністю. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ГУ ДПС у Київській області мало всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу позивача, оскільки спірна вимога відповідає всім критеріям, визначеними Законом №2464 та Інструкцією №449, відтак підстав для її скасування у суду першої інстанції не було. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.05.2004, дата запису: 25.08.2005, номер запису: 2 327 017 0000 000508, види діяльності: КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний). Згідно з довідкою про взяття на облік платників податків від 30.05.2013 №1310010700011 ФОП, арбітражний керуючий ОСОБА_1 взято на облік в органах державної податкової служби з 08.05.2004 за №120, який перебуває на обліку в Баришівській об`єднаній Державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. 20.02.2013 позивачу видано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 03.01.2019 діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №23270060004000508. Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 ГУ ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф - 128546-51 від 05.11.2018 з єдиного соціального внеску у сумі 23189,01 грн., яка оскаржена в судовому порядку в межах адміністративної справи 640/1243/19 та про що повідомлено контролюючий орган 23.01.2019. 07.02.2019 ГУ ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф - 128546-51, якою повідомлено про наявність у позивача станом на 31.01.2019 заборгованості зі сплати єдиного внеску (недоїмки) у розмірі 4350,63 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога). Рішенням Державної фіскальної служби України скаргу ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф - 128546-51 від 07.02.2019 залишено без задоволення, а останню - без змін. Вважаючи свої права порушеними,позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску виникла внаслідок подвійного нарахуванням такого внеску, як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі так і особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. В той же час, судом встановлено, що позивачем в повній мірі сплачено єдиний соціальний внесок, як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність у сумі 21 295,56 грн. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Частиною 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону №2464) визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 ч.1 ст.4 наведено Закону установлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з ч.2 ст.5 Закону № 2464 узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників ЄСВ у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників ЄСВ визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162). Порядок поширюється на платників ЄСВ, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників ЄСВ підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755). Взяття на облік платників ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платники ЄСВ, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону № 2464). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону № 2464). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70). ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2011 зазначив: у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43). З матеріалів справи вбачається, що позивач як фізична особа - підприємець з 06.05.2004 перебував на податковому обліку як платник ЄСВ, а 03.01.2019 діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №23270060004000508. При цьому, фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками ЄСВ та Законом № 2464 не передбачається порядок обліку та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Хоча процедура щодо обліку платників ЄСВ й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення обов`язків платників ЄСВ суперечить Закону № 2464, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією рівня від указаного Закону. Нарахування контролюючим органом ЄСВ позивачу як фізичній особі-підприємцю, спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачем самостійно, як особою, яка займається професійною незалежною діяльністю. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як встановлено судом першої інстанції, станом на 31.01.2018 у позивача обліковується переплата по сплаті єдиного внеску на загальну суму 188441,69 грн. З інтегрованої картки платника єдиного внеску вбачається, що єдиний внесок позивачу нараховувався 2 рази, як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі так і особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. За відомостями, наведеними у додаткових поясненнях відповідача, у позивача станом на 19.10.2018 наявний залишок не сплаченої суми нарахувань як фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність за 3 квартал 2018 року у сумі 1893, 45 грн. та нарахованої суми 21.01.2019 року як фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність за 4 квартали 2018 року в сумі 2457, 18 грн., в результаті чого і виникла заборгованість у розмірі 4350,63 грн. Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в повній мірі сплачений єдиний соціальний внесок, як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність у сумі 21 295, 56 грн. Оскільки позивач як особа, яка займається професійною незалежною діяльністю сплачував ЄСВ у порядку та розмірах, визначених законодавством, в розмірі не менше мінімального, це виключає обов`язок по сплаті у цей період ЄСВ позивачем ще і як фізичною особою підприємцем, а тому нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю у мінімальному розмірі є неправомірним. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 580/971/19, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі № 260/358/19, а також у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19 (№ Пз/9901/10/19), яке набрало законної сили 04.12.2019 та відповідні правові висновки мають бути враховані при ухваленні рішення у даній справі. Щодо заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 1893, 45 грн., яка виникла на підставі вимоги Головного управління ДФС у м. Київській області №Ф 128546-51 від 05.11.2018 у сумі 23 189, 01 грн., яка оскаржується в межах адміністративної справи №640/1243/19, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Окружного адміністративного судочинства України від 30.01.2019 року у справі № 640/1243/19 відкрито провадження у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги №Ф - 128546-51 від 05.11.2018. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422). Відповідно до пункту 2 глави 4 розділу ІV Порядку № 422 на підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Оскаржується в судовому порядку"). Відтак, підставою для відображення в інформаційній системі результатів судового оскарження є ухвала суду про відкриття провадження, на підставі якої сума вважається неузгодженою, а статус податкової вимоги змінюється на таку, що оскаржується в судовому порядку. Натомість,суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щовданих інтегрованої картки платника податків позивача інформація про судове оскарження вимоги №Ф - 128546-51 від 05.11.2018 року у сумі 23189, 01 грн. не була відображена, як і не зазначено статус визначеної нею заборгованості у розмірі 23189, 01 грн. як неузгодженої, у тому числі заборгованості у розмірі 1893, 45 грн., яка включена до оскаржуваної вимоги в межах адміністративної справи№ 640/1243/19. За таких обставин винесена податковим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 4350, 63 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк