Постанова КЦС ВС № 686/34195/19

Постанова Іменем України 04 травня 2022 року м. Київ справа № 686/34195/19 провадження № 61-3211св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот Марина Олександрівна, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ: Зміст вимог позовної заяви У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в майні. Свої вимоги обґрунтовувала, що з 02 листопада 2005 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року у справі № 686/14321/17 розірвано. 24 жовтня 2017 року вона зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами, розташований в Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в місті Хмельницькому та автомобіль «ЗАЗ-110307 Славута» спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 як майно, яке придбане подружжям під час шлюбу, та здійснити його поділ. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у справі № 686/20754/17 її позов задоволено частково. Визнано садовий будинок загальною площею 58.2 кв. м, розташований у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому та автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута» спільною сумісною власністю її і ОСОБА_2 як майно, яке придбане подружжям за час шлюбу, та здійснено його поділ. Визнано за нею право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 58,2 кв. м у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому. Визнано за нею право власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута» загальною вартістю 44 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь половину вартості автомобіля у розмірі 22 000,00 грн, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_2 . Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 686/20754/17 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року в частині поділу садового будинку та господарських споруд, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю садового будинку загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами, розташованого у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, визнання за нею права власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судом при розгляді справи № 686/20754/17 установлено, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХМ 141181910429 від 10 липня 2018 року, технічного паспорту на садовий будинок, виготовленого 11 липня 2018 року після реєстрації права власності ОСОБА_2 на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м здійснено реконструкцію вказаного садового будинку, в результаті якої створено новий об`єкт нерухомості з іншими технічними характеристиками - садовий будинок площею 106,2 кв. м і зареєстровано права власності на нього з іншим реєстраційним номером. Ухвалюючи рішення у справі № 686/20754/17, апеляційний суд звернув увагу на той факт, що під час розгляду справи за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на садовий будинок площею 106,2 кв. м, розташований у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в місті Хмельницькому, однак вона (позивачка) не скористалась правом змінити предмет позову та надати докази на підтвердження спільної участі сторін у здійсненні реконструкції будинку, зважаючи на її завершення після розірвання шлюбу. Звертаючись до суду з даним позовом, вона вказувала, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м, до якого входять підвал, перший поверх, включаючи прибудову, мансарду, та господарські будівлі, до яких входять гараж з літньою кухнею загальною площею 40,00 кв. м, розташовані в Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, який підлягає поділу. Разом з тим, 10 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подарував садовий будинок площею 106,2 кв. м донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках кожній. Вважала, що колишній чоловік відчужив даний садовий будинок незаконно, умисно вчинив дії щодо об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, без її згоди, тому такий правочин підлягає визнанню недійсним. З урахуванням збільшених позовних вимог позивачка просила: - визнати недійсним договір дарування садового будинку від 10 жовтня 2019 року загальною площею 106,2 кв. м разом із господарськими будівлями до нього, розташований у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках набули право власності на даний будинок; - визнати садовий будинок та господарські будівлі спільною сумісною власністю подружжя; - визнати за нею право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 106,2 кв. м та господарських будівель як складову частину об`єкта нерухомого майна (гараж з літньою кухнею), розташованих у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в місті Хмельницькому на АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування садового будинку від 10 жовтня 2019 року загальною площею 106,2 кв. м разом із господарськими будівлями до нього, розташований у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот М. О., згідно з умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках набули право власності на даний будинок. Визнано садовий будинок та господарські будівлі спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину садового будинку та господарських будівель. Суд першої інстанції виходив з того, що: - у справі № 686/20754/17 апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садового будинку загальною площею 58,2 кв. м, розташованого у АДРЕСА_1 , не врахував, що ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на реконструйований садовий будинок площею 106,2 кв. м за тією ж адресою, про що в Державний реєстр прав на нерухоме майно внесено відповідний запис. Позивачка у справі № 686/20754/17 не змінила позовних вимог, а тому підстави для поділу садового будинку площею 58,2 кв. м відсутні; - 10 жовтня 2019 року ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 відчужив даний будинок шляхом укладення договору дарування, за яким він подарував його ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках. Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору дарування позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми й відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК дає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №755/4757/16-ц); - ОСОБА_2 відчужив без згоди ОСОБА_1 садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м (до якого входить підвал, перший поверх включаючи прибудову, мансарда) та господарські будівлі (до яких входять гараж з літньою кутньою загальною площею 40 кв.м., літ. «Б»), як складова частина об`єкта нерухомого майна, розташовані в Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в АДРЕСА_1 , а тому договір дарування підлягає визнанню недійсним. Також належить визнати садовий будинок і господарські будівлі спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину садового будинку та господарських будівель; - після реєстрації права власності ОСОБА_2 на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м після розірвання шлюбу між сторонами здійснено реконструкцію вказаного будинку, в результаті якої створено об`єкт нерухомості з іншими характеристиками - садовий будинок площею 106,2 кв. м, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1/3 частину зазначеного будинку, оскільки його площа збільшилась в порівнянні з площею будинку, яка була на час перебування сторонами у шлюбі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: - звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м та право власності за нею на 1/2 частину цього садового будинку; - разом з тим, встановлено, що на час здійснення реконструкції садового будинку площею 106,2 кв. м, введення його в експлуатацію, реєстрації права власності на нього за ОСОБА_2 , сторони фактично припинили шлюбні відносини, а тому режим права спільної сумісної власності на садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м не поширюється; - перевіряючи доводи позивачки про спільну участь сторін у здійсненні реконструкції будинку, колегія суддів вважає, що зазначені аргументи ґрунтуються на припущеннях та допустимими і достатніми доказами не підтверджені; - позивачка не доведела, що садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м у Садівничому товаристві «Берізка» місто Хмельницький є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, який підлягає поділу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору дарування садового будинку недійсним. Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги У березні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що: - суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що режим права спільної сумісної власності подружжя не поширюється на реконструйований садовий будинок площею 106,0 кв. м, який є предметом спору, оскільки цей будинок включає в себе усі будівлі, зведені за час перебування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у шлюбі та ведення ними спільного господарства, і лише прибудова площею 23,3 кв. м добудована; - апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 686/20754/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме садового будинку у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в АДРЕСА_1 , площею 58,2 кв. м, у якій суд касаційної інстанції вказав, що права позивачки не можуть бути поновлені в обраний нею спосіб, оскільки факт реєстрації відповідачем права власності на садовий будинок площею 106,2 кв. м та відсутність у зв`язку з цим у Державному реєстрі прав запису щодо садового будинку площею 58,2 кв. м унеможливлює реєстрацію права власності позивача на Ѕ частину садового будинку площею 58,2 кв. м. Керуючись мотивами суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з новим (даним) позовом, де предметом спору є садовий будинок площею 106,2 кв. м; - відповідач не спростував презумпцію спільної сумісної власності подружжя, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області 23 лютого 2012 року, будівництво спірного будинку розпочато у 2008 році, закінчено у 2009 році (преюдиційний факт установлений судами у справі № 686/20754/17). Більш того, сам ОСОБА_2 неодноразово у судових засіданнях під час розгляду справи № 686/20754/17 визнавав той факт, що господарські споруди будувалися у 2007-2008 роках. Очевидним є те, що спірний будинок був побудований до 2012 року за час перебування сторін у шлюбі; - ОСОБА_2 без її згоди 10 жовтня 2019 року подарував спірне майно двом донькам. На час укладення цього договору вона проживала в будинку, оскільки він є єдиним її житлом. Такий договір порушує її права як співвласника нерухомого майна, згоду на відчуження якого вона не надавала. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з відмовою апеляційного суду у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору дарування, визання садового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину цього будинку, які буди задоволені судом першої інстанції, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення та постанова судів попередніх інстанцій у частині вирішення інших позовних вимог касаційному перегляду не підлягає. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 199/2099/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 622/999/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 300/840/17, від 07 жовтня 2019 року у справі № 272/716/15-ц, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Фактичні обставини справи Суди встановили, що з 02 листопада 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року у справі № 686/14321/17 шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , розірвано (т. 1, а. с. 10). Зазначеним судовим рішенням установлено, що сторони припинили шлюбні відносини в 2012 році та не підтримують їх. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у справі № 686/20754/17 визнано садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м, розташований у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, та автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута» спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як майно, яке придбане подружжям за час шлюбу, та здійснено його поділ. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 58,2 кв. м у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута» загальною вартістю 44 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля у розмірі 22 000,00 грн, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_2 . У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 686/20754/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року в частині поділу садового будинку та господарських споруд, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю садового будинку загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами, розташованими у садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину садового будинку загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду у справі № 686/20754/17 мотивована тим, що позивачем було пред`явлено вимогу про визнання спільною власністю і визнання права власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 58,2 кв. м, при цьому ОСОБА_1 не звернула увагу на факт реєстрації під час розгляду справи права власності за відповідачем на садовий будинок площею 106,2 кв. м і не скористалася правом змінити предмет позову та надати докази на підтвердження спільної участі сторін у здійсненні реконструкції будинку, зважаючи на її завершення після розірвання шлюбу. Судовим рішенням встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 19 березня 2012 року і даних з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 18 лютого 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому загальною площею 58,2 кв. м. У справі № 686/20754/17 апеляційний суд встановив, що у 2008 році сторони розпочали будівництво садового будинку загальною площею 58,2 кв. м в садівничому товаристві «Берізка», який 03 березня 2012 року здано в експлуатацію та зареєстровано за відповідачем. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2018 року 19 липня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому загальною площею 106,2 кв. м, складовою частиною якого є: гараж з літньою кухнею літ. «Б». Підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 19 березня 2012 року (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 03 березня 2012 року); декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року. Зі змісту декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року та технічного паспорта на садовий будинок, виготовленого 11 липня 2018 року, після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м ним здійснено реконструкцію цього будинку, у результаті якої створено об`єкт нерухомості з іншими технічними характеристиками, а саме - садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м і відповідно зареєстровано новий об`єкт права власності. 10 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 , з однією сторони, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з другої сторони, уклали договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарував останнім у рівних частках належний йому садовий будинок у Садівничому товаристві «Берізка» Хмельницького району Хмельницької області, який складається з літера «А-1» - цегляний садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м; літера «Б» - цегляний гараж з літньою кухнею, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,07 га.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) вказано, що: «пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16. Водночас із зазначеної постанови випливає, що для визнання договору недійсним суду слід також встановити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від зазначеного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-3058цс16. Сформульовані вище висновки частково не узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи ? контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, наведеного в зазначеній постанові, шляхом уточнення, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи ? контрагента за таким договором». У справі, що переглядається: - з 02 листопада 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, з 2012 року фактично припинили сімейні відносини, від шлюбу дітей не мають, що встановлено рішенням у справі № 686/14321/17; - у жовтні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому, серед іншого, заявила вимоги про визнання садового будинку у Садівничому товаристві «Берізка» мкрн Лезневе в місті Хмельницькому загальною площею 58,2 кв. м об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею права власності на Ѕ частину цього будинку, які рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у справі № 686/20754/17 задоволені та яке в подальшому постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасоване з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні означених вимог. Усправі № 686/20754/17 апеляційний суд встановив, що у 2008 році сторони розпочали будівництво садового будинку загальною площею 58,2 кв. м в садівничому товаристві «Берізка», який 03 березня 2012 року здано в експлуатацію та зареєстровано заОСОБА_2 . Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 березня 2012 року та технічного паспорта на садовий будинок до складу майна входить: садовий будинок (А-1) 1 групи капітальності з прибудовою та погребом загальною площею 58,2 кв. м, а також гараж з літньою кухнею площею 40,17 кв. м. 19 березня 2012 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на садовий будинок у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницькому загальною площею 58,2 кв. м. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2018 року 19 липня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок у Садівничому товаристві «Берізка» у місті Хмельницький загальною площею 106,2 кв. м, складовою частиною якого є: гараж з літньою кухнею літ. «Б». Підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 19 березня 2012 року (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 03 березня 2012 року); декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року. Зі змісту декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року і технічного паспорта на садовий будинок, виготовленого 11 липня 2018 року, після реєстрації ОСОБА_2 права власності на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м здійснено реконструкцію цього будинку, у результаті якої створено об`єкт нерухомості з іншими технічними характеристиками, а саме - садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м і відповідно зареєстровано новий об`єкт права власності. Факт реєстрації відповідачем права власності на садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м та відсутність у зв`язку з цим у Державному реєстрі прав запису щодо садового будинку площею 58,2 кв. м унеможливлює реєстрацію права власності позивача на 1/2 частини садового будинку площею 58,2 кв. м на підставі рішення суду першої інстанції. Тому права позивачки не можуть бути поновлені у обраний нею спосіб; - повний текст постанови Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 686/20754/19 складено 26 вересня 2019 року; - відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання садового будинку спільною сумісною власністю подружжя суд апеляційної інстанції не врахував, що спірний садовий будинок площею 106,2 кв. м створений відповідачем після розірвання шлюбу внаслідок реконструкції садового будинку площею 58,2 кв. м, побудованого під час шлюбу, який належав сторонам на праві спільної сумісної власності. Апеляційний суд унаслідок неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, формально пославшись на те, що на час здійснення реконструкції садового будинку площею 106,2 кв. м, введення його в експлуатацію, реєстрації права власності на нього за ОСОБА_2 , сторони фактично припинили шлюбні відносини, а тому режим права спільної сумісної власності на садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м не поширюється, не врахувавши, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 грудня 2012 року садовий будинок площею 58,2 кв. м, на основі якого проводилася реконструкція, будувався протягом 2008-2009 років (т. 1, а. с. 18), тобто під час перебування сторін у шлюбі. Натомість суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення цієї позовної вимоги; - 10 жовтня 2019 року, тобто на 14-й день після складення повного тексту постанови Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 686/20754/17 про відмову у визнанні спільною сумісною власністю подружжя садового будинку плошею 58,2 кв. м та визнання за ОСОБА_1 Ѕ частини цього будинку, з тих підстав, що внаслідок реконструкції ОСОБА_2 цього будинку після припинення шлюбних відносин з позивачкою, побудовоного подружжям під час шлюбу, цей будинок набув іншої якості (його площа збільшена до 106,2 кв м), ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 подарував (відчужив) спірний будинок свїм донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Обдаровувані, які на той час були дорослими (1987 і 1990 років народження) і за обставинами справи не могли не знати про те, що майно належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, що свідчить про їх недобросовісність; - суди не врахували, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. - за таких обставин дата вчинення оспорюваного договору дарування та передання ОСОБА_2 у дар садового будинку своїм донькам свідчать про те, що обдаровувані мали змогу знати про те, що будинок є спільною сумісною власністю їх батька та ОСОБА_1 . Наведені обставини вказують на недобросовісність при укладенні оспореного договору дарування як дарувальника, так і обдаровуваних, у зв`язку з чим цей договір як такий, що укладений одним із співвласників без згоди іншого правильно визнаний судом першої інстанції недійсним. Оскільки в мотивах рішення суду першої інстанції задоволення цієї вимоги не зазначено про недобросовісність одного із співвласників (відчужувача) спірного нерухомого майна і його контрагентів (набувачів), мотивувальну частину рішення суду першої інстанції належить змінити з наведених мотивів; - з урахуванням меж касаційного оскарження та того, що реконструйований садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя і наявні підстави для недійсності договору дарування, то слід погодитися із висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права на частку в праві спільної власності на будинок. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині змінити у мотивувальній частині з викладенням його у редакції цієї постанови. Зважаючи на результат касаційного перегляду, із відповідачів на користь позивачки належить стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 266,67 грн із кожного окремо. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, визнання садового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права на 1/3 частку в праві спільної власності на будинок скасувати. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2020 року у частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, визнання садового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права на 1/3 частку в праві спільної власності на будинок змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 266,67 грн із кожного окремо. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук