Постанова 4824 № 361/8060/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 361/8060/20 Головуючий у суді першої інстанції: Петришин Н.М. Номер провадження: 22-ц/824/1950/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, - В С Т А Н О В И В: В Броварський міськрайонний суд Київської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - відповідач, ГУНП у Київській області), Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 14 серпня 2020 року він звернувся до Броварського ВП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 383 КК України, проте останній такі відомості до ЄРДР не вніс. На підставі його скарги, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2020 року зобов`язано слідчого СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 14 серпня 2020 року про вчинення злочину, передбаченого ст. 383 КК України. Такі відомості, 28 серпня 2020 року були внесені СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області до ЄРДР, кримінальне провадження № 120201101130002332. В подальшому, 20 жовтня 2020 року позивач звернувся з клопотанням до слідчого СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області про визнання його потерпілим. Слідчим, 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надано відповідь про те, що наразі здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 120201101130002332. Також, повідомлено, що для визнання ОСОБА_1 в якості потерпілого в рамках даного кримінального провадження, йому потрібно з`явитися до Броварського ВН ГУ НП в Київській області 30 жовтня 2020 року о 16 год. 30 хв. За наслідками прибуття у вказаний час та дату позивачу стало відомо, що вказане кримінальне провадження 10 жовтня 2020 року закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. За його скаргою від 02 листопада 2020 року постановою прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області від 06 листопада 2020 року скасовано постанову слідчого СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області від 10 жовтня 2020 року про закриття кримінального провадження № 120201101130002332. Направлено постанову до СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області для організації проведення подальшого досудового слідства. Зазначив, що кримінальне провадження № 120201101130002332 було закрите слідчим безпідставно. Позивач також вважає, що слідчий ввів його в оману, пояснивши, що досудове розслідування триває, закривши кримінальне провадження. На думку позивача, всі ці обставини, у тому числі невнесення 14 серпня 2020 року відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та незаконне закриття кримінального провадження завдало йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що до сьогоднішнього дня ніяке досудове розслідування не проводиться, через що він не може заспокоїтися. На даний час він позбавлений нормальних умов існування та проживання, зазнав душевні страждання. Думка про незаконне закриття кримінального провадження викликає у позивача великі переживання та сльози. У зв`язку із цим, позивач пройшов курс лікування та курси психолога. З часу закриття кримінального провадження у нього з`явилося безсоння. Він став нервово до всього ставитися, а також і до своїх близьких родичів, що призводить до розладу стосунків у сім`ї. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету із Державної казначейської служби України на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ НП в Київській області проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечило посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Броварського ВП ГУ НП в Київській області заяву про вчинення, в м. Бровари злочину, передбаченого ст. 383 КК України, за фактом завідомо неправдивого повідомлення про злочин, Таке звернення передбачало обов`язкове внесення відомостей за нею до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Станом на 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 не отримав з Броварського ВП інформацію, що слідчим виконано вимоги частини першої статті 214 КПК України, та внесено відомості до ЄРДР, це спонукало його звернутися до слідчого судді за захистом порушених прав зі скаргою в порядку частини першої статті 303 КПК України. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2020 року зобов`язано слідчого СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області вчинити певну дію - в передбачений частиною першою статті 214 КПК України строк, з дня отримання копії ухвали внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 14 серпня 2020 року про вчинення в м. Бровари злочину, передбаченого ст. 383 КК України, за фактом завідомо неправдивого повідомлення про злочин, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як вбачається з копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 серпня 2020 року, Броварським ВП ГУНП в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення злочину, передбаченого ст. 383 КК України, кримінальне провадження № 120201101130002332 (а.с. 11). В подальшому, 20 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до слідчого Броварського УНП ГУ НП у м. Бровари із клопотанням, у якому просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 120201101130002332 (а.с. 12). З матеріалів справи також вбачається, що 10 жовтня 2020 року слідчим Броварського ВП ГУ НП в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 120201101130002332 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, у листі від 28 жовтня 2020 року за вихідним № 16232/109/1003/02-20, Броварський ВП ГУ НП в Київській області повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний момент у кримінальному провадженні № 120201101130002332 від 28 серпня 2020 року триває досудове розслідування. Також, повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно прибути 30 жовтня 2020 року о 16 год. 30 хв. до Броварського ВП ГУ НП в Київській області для проведення процесуальних дій, а саме з метою визнання останнього потерпілим в рамках вищевказаного кримінального провадження та допиту в якості потерпілого (а.с. 13). ОСОБА_1 , 02 листопада 2020 року подав скаргу на дії слідчого Желізняк А. (а.с. 14-16). За наслідками розгляду вказаної скарги, 06 листопада 2020 року прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 120201101130002332 від 28 серпня 2020 року, та вирішено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження направити начальнику СВ Броварського ВП ГУ НП України в Київській області для організації проведення подальшого досудового розслідування (а.с. 17). До матеріалів справи позивачем додано копії сторінок із медичної картки про звернення 02 листопада 2020 року до лікаря невролога зі скаргами на головний біль, порушення сну, дратівливість, швидку втомлюваність та головокружіння (а.с. 18). За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно із приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч. 1 ст. 1174 ЦК України). Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розсування, прокуратури або суду регулюється також Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розсування, прокуратури або суду» (далі - Закон). Згідно із ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає також у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. При цьому, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовував бездіяльністю слідчого Броварського ВП ГУ НП в Київській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, винесення постанови від 10 жовтня 2020 року про закриття кримінального провадження, а 28 жовтня 2020 року поясненням, що досудове розслідування триває. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вказані обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як незаконність дій слідчого, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Таким правом позивач і скористався. Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Звертаючись із позовними вимогами, ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок наведених дій слідчого, позивачу завдано моральну шкоду, що полягає у занепокоєнні, втраті сну, дратівливості. Однак, позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівником Броварського ВП ГУ НП в Київській області моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок Броварського міськрайонного суду Київської областіпро недоведеність позовних вимог є правильним та ґрунтується на вимогах закону. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 повторюють доводи позовної заяви, пояснень наданих суду першої інстанції та зводяться до незгоди позивача із ухваленим судовим рішенням. Порушень норм процесуального права, на які посилається апелянт, при апеляційному розгляді справи колегією суддів не встановлено. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Броварського міськрайонного суду Київської областіта впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при вирішенні даної цивільної справи, Броварським міськрайонним судом Київської області правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар