Постанова 4857 № 260/2969/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2969/21 пров. № А/857/4275/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., за участю секретаря судового засідання Кушик Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року про відстрочення виконання рішення (ухвалене у м. Ужгород, судом під головуванням судді Гаврилка С.Є., повний текст рішення складено -27.01.2022) у справі № 260/2969/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 19 січня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради із заявою про відстрочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі від 18 серпня 2021 року у справі № 260/2969/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради в частині виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум, терміном на 1 (один) рік, а саме - до 18 серпня 2022 року. Звернення із такою заявою до суду обґрунтовано тим, що Управління є лише розпорядником державних коштів, які виділені в межах бюджетних асигнувань і не в змозі провести виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки, на 2021 рік, не виділено бюджетних асигнувань з державного бюджету на виконання вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач просив відстрочити виконання рішення в даній справі (а.с. 78-83). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про відстрочення виконання рішення задовольнити. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що виплата щорічної разової допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2501150. Управлінням надіслано до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА інформацію про потребу у виділені коштів з Державного бюджету для виконання вказаного рішення суду. Також зазначає, що за період вересень листопад 2021року надійшли кошти для забезпечення виконання рішень судів у розмірі 34000грн, які виплачені у порядку черговості відповідно до п. 7 Порядку №902. А відтак, на думку скаржника саме вказані обставини є тими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки не залежать від волі боржника. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштове відправлення вручене позивачу особисто 23.04.2012 року. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача Стасів Н.М. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин, в тому числі відсутності в Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради достатніх коштів на відповідних рахунках відповідача. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 15 липня 2021 року звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради задоволено. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради, Закарпатської області нарахувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням виплаченої суми. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, колегія суддів зазначає, що наведеними нормами не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд може відстрочити/розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. Також у випадку відстрочення чи розстрочення виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів. Відтак, розстрочення виконання судового рішення передбачає наявність дійсних та реальних обставин, що об`єктивно унеможливлюють, або створюють значні перешкоди у виконанні рішення суду. Такі обставини можуть виникати, зокрема, у зв`язку із відсутністю у боржника відповідних коштів, у разі, коли стягнення усієї суми боргу призведе до порушень або зупинення роботи боржника, інших істотних обставин. При цьому, єдиною правовою підставою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій адміністративній справі є нарахування та виплата ОСОБА_1 суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік. Необхідність задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення скаржник обґрунтовував необхідністю виділення коштів з Державного бюджету для виконання вказаного рішення суду, зазначаючи, що за період вересень листопад 2021року для забезпечення виконання рішень судів надійшли кошти у розмірі 34000грн, які виплачені у порядку черговості відповідно до п. 7 Порядку №902. Натомість, на підтвердження приведених доводів, скаржник не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій жодних належних доказів, якими підтверджувалися викладені ними обставини щодо відсутності достатніх коштів на відповідних рахунках відповідача для виконання вказаного рішення суду та спрямування наявних у нього коштів на виконання судових рішень у інших справах в порядку календарної черговості їх надходження. Також скаржник не надав суду жодних належних та допустимих доказів внесення відповідних бюджетних запитів про необхідність виділення бюджетних призначень для виконання рішення суду у даній справі (після набрання рішенням суду законної сили), як у період 2021року так і у період 2022 року та доказів відсутності виділення коштів за такими бюджетними запитами. При цьому, скаржником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає скаржник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі відсутність бюджетних призначень для виконання певно визначеного рішення, без вжиття боржником (скаржником у даній справі) певних дієвих та послідовних заходів з приводу необхідності отримання бюджетного фінансування не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції правомірними, з урахуванням того, що доказів, які б свідчили про відсутність у скаржника коштів на відповідних рахунках, скаржник не надав, як і не надав доказів вжиття ним дієвих та послідовних заходів з приводу необхідності отримання бюджетного фінансування для виконання судового рішення у даній справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 260/2969/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 12 травня 2022 року