Постанова 4856 № 320/9097/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 320/9097/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 12 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації, у якому, з урахуванням поданих уточнень позовної заяви, просив визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації та зобов`язати Шевченківську районну в м. Києві Державну адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про нього, як колишнього керівника ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ», у зв`язку зі звільненням з посади. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Судом визнано необґрунтованими та скасовано Повідомлення та Рішення державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код 435916765977 від 16.03.2021 року. Зобов`язано Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (уповноважений підрозділ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, які стосуються виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі рішення суду, та вирішити заяву в межах вимог закону, наданих повноважень та з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні решти вимог позову судом першої інстанції відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач, у надісланому до суду клопотанні, заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено наступні обставини справи. Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ», працюючи на посаді директора товариства. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2020 року у справі № 686/6353/20 визнано трудові відносини між позивачем та ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ» припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Також, у вказаному рішенні суд зазначив про необхідність виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей (запису) щодо керівника (директора) ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ» у зв`язку зі звільненням останнього. Рішення суду набрало законної сили, виданий виконавчий лист. 31.08.2020 позивач звернувся до уповноваженого підрозділу Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації з метою внесення змін до відомостей про юридичну особу. Листом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109/17-245 від 07.09.2020 позивачу відмовлено у внесенні змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки вчинення цих дій не належить до компетенції Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районного у місті Києві державної адміністрації. При цьому, позивачу роз`яснено, що безпосереднім суб`єктом надання адміністративної послуги у сфері державної реєстрації юридичних осіб зазначений відділ з питань держаної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. У березні 2021 позивач звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. До заяви позивач надав нотаріально завірену копію рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2020 у справі №686/6353/20, копію власного паспорта та РНОКПП, копію виконавчого листа у справі №686/6353/20 та заяву про виконання рішення суду. Рішенням про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.03.2021 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією відмовлено позивачу у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особа. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача відзначено невідповідність поданих ним документів вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та розділу 1 ч. 6 Наказу Міністерства Юстиції України від 29.02.2016 №359/5 "Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи". Аналогічні причини відмови у задоволенні заяви позивача про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зазначено відповідачем і у повідомленні про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.03.2021 року. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб формулювання підстав відмови у Повідомленні та Рішенні відповідача не є обґрунтованим і зрозумілим, відтак зазначені акти суб`єкта владних повноважень підлягають скасуванню. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання повторно розглянути його заяву та додані до неї документи, та вирішити питання державної реєстрації в межах вимог закону і наданих повноважень, прийнявши обґрунтоване рішення з урахуванням усіх вимог, які висуваються до актів суб`єктів влади статтею 2 КАС України. Колегія суддів враховує, що апелянтом оскаржується вказане рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому лише в цій частині колегія суддів надає юридичну оцінку вказаному рішенню. Так, зазначеним рішенням відмовлено у вимозі позивача про зобов`язання Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про колишнього керівника ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ» у зв`язку зі звільненням останнього. Натомість зобов`язано Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (уповноважений підрозділ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, які стосуються виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі рішення суду, та вирішити заяву в межах вимог закону, наданих повноважень та з урахуванням правових висновків суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Так, порядок проведення реєстраційних дій державним реєстратором визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (Закон №755-IV). Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №775-ІV державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно із ч. 4 ст. 17 Закону №755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містять, у надісланому до суду клопотанні, заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Статтею 28 Закону №755-IV визначені підстави для відмови у державній реєстрації: 1) документи подано особою, яка не має на це повноважень; 2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії; 3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи; 4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку; 5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України; 6) документи суперечать статуту громадського формування; 7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; 8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону; 9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. При цьому, відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається. Отже, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вчинення реєстраційних дій щодо внесення до ЄДР змін про юридичну особу. Тобто, внесення відомостей до ЄДР здійснюється державним реєстратором на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР. Водночас, з метою забезпечення практичної реалізації законодавчо регламентованих принципів здійснення державної реєстрації, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей в ЄДР, державному реєстратору надані відповідні повноваження щодо перевірки документів, поданих для реєстрації, вивірення зазначених у них відомостей, перевірки повноважень заявника, зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, та щодо відмови у її здійсненні. Виконання таких повноважень покликано усунути ризик помилок та попередити можливі порушення прав і законних інтересів осіб. Державний реєстратор надаючи позивачу відмову у проведенні реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, не пов`язаних зі змінами в установчих документах вказала, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України. З цього приводу судова колегія зазначає, що положення пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV для відмови у державній реєстрації за заявою позивача були застосовані відповідачем у зв`язку з тим, що, на думку реєстратора, подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Наказу Міністерства Юстиції України від 29.02.2016 №359/5 "Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи". Перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації. Таким чином, судова колегія зазначає, що здійснення перевірки поданих для реєстрації документів на відповідність вимогам законів не лише входить до повноважень державного реєстратора, а є його безпосереднім обов`язком, передбаченим законом. Більше того, вчинення реєстратором дій з перевірки документів, що подаються для державної реєстрації, є одним з обов`язкових етапів в процедурі проведення державної реєстрації, без якого вчинення реєстраційних дій неможливе. В протилежному випадку функції реєстратора були б звужені до формального прийняття від заявника документів та, одразу, вчинення заявлених реєстраційних дій. Однак це зовсім не відповідає ані чинному законодавству у сфері державної реєстрації, ані суті самої державної реєстрації. В розрізі встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку, що спосіб формулювання підстав відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не є обґрунтованим і зрозумілими, а отже є підстави для повторного розгляду заяви позивача та надання належної оцінки поданим документам. Судова колегія зауважує, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції оцінка факту належності поданих позивачем документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «ПЕРША КРЕДИТНА ІНВЕСТ», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не надавалась. Разом з тим, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність повноважень у суду втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчу, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до його функцій і виключної компетенції. Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст. 245 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача та додані до неї документи, які стосуються виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі рішення суду, та вирішити заяву в межах вимог закону, наданих повноважень та з урахуванням правових висновків суду. Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.