Постанова 4852 № 340/4868/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2022 року м. Дніпросправа № 340/4868/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року (головуючий суддя Сагун А.В.) у справі №340/4868/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок її пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року та призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії від середнього заробітку в сумі 38 690,43 грн., що відповідає 60% її заробітку (в частині зменшення розміру пенсії з 90% до 60% від заробітку) та встановлення максимального розміру пенсії в розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (в частині обмеження пенсії її максимальним розміром); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2020 відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ яка діяла на час призначення пенсії, ч. 20 статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII в первинній редакції згідно рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати 64484,05 грн., зазначеної в довідці про заробітну плату № 21-611 зп від 31.03.2020, виданої офісом Генерального прокурора без обмеження її граничного розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листопада 2009 року позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції чинній на момент призначенні пенсії). На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року відповідач перерахував пенсію позивачки, втім протиправно визначив розмір пенсії 60% (замість 90%) від суми місячної (чинної) заробітної плати, і застосував при здійсненні перерахунку обмеження максимальним розміром. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 935250807595 від 23.04.2021 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року та призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії від середнього заробітку в сумі 38690,43 грн., що відповідає 60% її заробітку (в частині зменшення розміру пенсії з 90% до 60% від заробітку). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2020 відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії, ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII в первинній редакції згідно рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати 64484,05 грн., зазначеної в довідці про заробітну плату № 21-611 зп від 31.03.2020, виданої офісом Генерального прокурора, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив із протиправності зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивача під час її перерахунку з 90 % до 60% сум заробітної плати. Суд зазначив, що встановлений під час призначення позивачеві пенсії відсотковий показник не може бути зменшений під час перерахунку його пенсії. Такі висновки суд обґрунтував тим, що вказаний відсотковий розмір встановлений ч.2 ст. 86 Закону №1697-VII, яка підлягає застосуванню при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що розмір пенсії прокурора перебуває у прямій залежності від його заробітку, тобто бази обрахунку, який Законами України № 1789-ХІІ та №1697-VII встановлювався по різному. Приписами ч.1 ст.49 Закону № 1789-ХІІ встановлені інші складові заробітної плати прокурорів, без визначення розміру посадового окладу, повноваження щодо визначення якого надані Кабінету Міністрів України в межах яких прийнято постанову № 505, яка визначає відповідні розміри посадових окладів. У зв`язку із втратою чинності норм Закону України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, позивач має право отримувати пенсійні виплати, обраховані від суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом №1697-VII. Відповідач зазначає, що реалізуючи своє право перерахунку пенсії на підставі норм чинного Закону №1697-VII та отримавши належну довідку, складену відповідно до прямих приписів вказаного Закону, позивач помилково вважає можливим застосування ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки вона втратила чинність. Також відповідач вказує, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст.122 КАС України задовольнив позовні вимоги з 01.01.2020, проте питання поновлення строку звернення до суду не ставилось, а відповідно до норм ст.123 КАС України позовні вимоги поза межами строку звернення до суду мають бути залишені без розгляду. Позивачка подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. З приводу дотримання строку звернення до суду позивачка зазначає, що рішення відповідача про перерахунок пенсії позивачці на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року винесено 24.04.2021, позов про оскарження цього рішення поданий позивакою 12.08.2021, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в частині задоволення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 з листопада 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі № 340/2206/20, яке набрало законної сили 06.04.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 31.03.2020 № 21-611зп з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. На виконання означеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснило перерахунок пенсії позивачки з 01.01.2020 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 31.03.2020 № 21-611зп за нормами Закону №1697-VII виходячи з 60% заробітної плати, про що відповідачем прийнято рішення від 23.04.2021 № 935250807595. Не погоджуючись з таким рішенням та діями відповідача про зміну (зменшення) процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати, позивачка звернулася до суду із цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Стосовно доводів відповідача щодо дотримання строку звернення до суду. За правилами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України). Отже, початок шестимісячного строку законодавець визначив з дня, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. В даному випадку це день, коли позивачка дізналася про рішення органу Пенсійного фонду від 23.04.2021 про перерахунок її пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року, з прийняттям якого (рішення відповідача від 23.04.2021) позивачка пов`язує порушення своїх прав, за захистом яких вона звернулася до суду з цим позовом. Визначення відповідачем дати 01.01.2020 як дня, з якого слід обчислювати строк звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки це дата, з якої права позивачки мають бути поновлені, а саме: здійснено перерахунок пенсії відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2206/20 від 05 березня 2021 року, і яка не впливає на вирішення судом питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а має значення для висновку суду про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог. Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги визначений позивачем предмет спору, характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна заява про оскарження прийнятого 23.04.2021 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перерахунок пенсії та зобов`язання вчинити певні дії пред`явлена 12.08.2021 в межах строку, встановленого ст.122 КАС України. Правові підстави для застосування судом першої інстанції передбачених ст.123 КАС України відсутні. По суті прийнятого судом першої інстанції рішення суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Статтею 86 Закон №1697-VII, якою починаючи з 15.07.2015 урегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга цієї статті у редакції, чинній станом на дату звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії). Саме даною нормою закону керувався відповідач у спірному випадку під час визначення відсотку заробітної плати, з якої має проводитись перерахунок пенсії позивачки починаючи з 01.01.2020 на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі № 340/2206/20. За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції погодившись із позицією позивача, дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, що визначений частиною другої статті 86 Закону №1697-VII (60%), вказавши при цьому, що у спірному випадку при перерахунку пенсії позивачки має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а саме: стаття 50-1 Закону №1789-XII (90%). Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає помилковими. Як встановлено судом першої інстанції, пенсія за вислугу років позивачці призначена на підставі положень Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати. Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії, положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, на підставі якої позивачці була призначена пенсія за вислугу років та визначений її розмір як 90% від суми заробітної плати, втратили чинність. Як зазначено вище, частиною другою статті 86 чинного Закону № 1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Чинними на час проведення позивачці перерахунку пенсії з 01.01.2020 приписами частин першої третьої статті 81 Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019, визначено складові заробітної плати прокурорів, якими є посадовий оклад, премії та надбавки за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, а також базовий розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а частиною четвертою цієї правової норми передбачено застосування коефіцієнту 1,2 при визначенні посадових окладів прокурора обласної прокуратури відносно посадового окладу прокурора окружної прокуратури. Тоді як частиною першою статті 49 Закону №1789-ХІІ, яка регулювала питання матеріального забезпечення прокурорів до 15.12.2015, передбачалось, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Законом №1789-ХІІ розмір пенсії за вислугу років визначався у відсотках (80 відсотків і більше), виходячи із суми місячної (чинної) заробітної плати, розмір складових якої (посадового окладу, надбавок за класні чини та вислугу років) затверджувались Кабінетом Міністрів України, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, (частина перша статті 50-1), на відміну від положень Закону № 1697-VІІ, який передбачає інші базові показники заробітної плати прокурора (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інші виплати, передбачені законодавством), розмір якої визначається з посадового окладу прокурора обласної прокуратури (як в цьому випадку) - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, збільшених на коефіцієнт 1,2, а також інший розмір пенсії за вислугу років - 60% від заробітної плати прокурора. За встановлених судом обставин перерахунок пенсії за вислугу років позивачці проведено на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ. Враховуючи, що позивачці перерахунок пенсії проведено на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, виходячи із розміру та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, визначених на підставі статті 81 цього Закону, то й розмір пенсії має визначатися на підставі приписів статті 86 Закону № 1697-VІІ, а саме: частини другої, за якою розмір пенсії цієї категорії осіб має складати 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивачка при зверненні до органу Пенсійного фонду з питання перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії працівників вказувала, що має право на перерахунок пенсії через встановлення саме Законом № 1697-VІІ нових розмірів заробітної плати прокурорів, тобто вважала, що до правовідносин стосовно перерахунку пенсії мають застосовувати приписи Закону № 1697-VІІ, а отже погодилася із необхідністю перерахунку пенсії саме за нормами Закону № 1697-VІІ. Заперечуючи застосування при перерахунку пенсії частини другої статті 86 цього Закону №1697-VІІ, позивачка діє непослідовно, адже не враховує, що у питанні перерахунку раніше призначеної пенсії мають застосовуватися норми чинного закону, а не вибірково норми різних законів за її бажанням. Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність. Суд апеляційної інстанції вважає неможливим при вирішенні спірних правовідносин застосовувати за вибором конкретної особи норми двох різних законів, один з яких (що втратив чинність) визначав більший відсотковий розмір пенсії, а другий (чинний) новий розмір заробітної плати, з якої й має обчислюватися розмір пенсії. При цьому, суд також враховує, що жодних застережень щодо застосування норми, яка визначала розмір місячного заробітку у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів. Враховуючи наведене суд вважає, що розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії, має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII. Отже, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачкою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Таким чином, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача в частині визначення відсоткового значення розміру пенсії позивача на рівні 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України. Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, якими підтримано позицію позивачки, про необхідність застосування під час перерахунку пенсії позивача відсоткової величини визначення розміру пенсії у відсотках, яка діяла на момент її призначення, тобто 90%. Наведене вище є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №340/4868/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення в цій частини про відмову в задоволенні позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко