Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/1687/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2919/22 Справа № 209/1687/21 Категорія 34 Суддя у 1-й інстанції - Замкова Я. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ «Страхова група «Оберіг», про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2020 року приблизно о 17 год. 16 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Transit» державний номер НОМЕР_1 в районі перехрестя вул. Світлова та вул. Січових Стрільців у місті Дніпро, порушив вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем «Chery Amulet», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який після зіткнення продовжив некерований рух та скоїв зіткнення з належним їй автомобілем марки «Toyota Camry» державний номер НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) належній їй транспортний засіб було пошкоджено. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року у вчиненні зазначеної ДТП було визнано винним ОСОБА_1 . За висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 01 жовтня 2020 року №7810, вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП належному власнику автомобіля «Toyota Camry» становить 145 236,24 грн. без урахування ВТВ та 164 348,93 грн. з урахуванням ВТВ. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 174423182 у ТДВ «Страхова група «Оберіг», яке 14 грудня 2021 року сплатило їй страхове відшкодування у розмірі 123 683,89 грн., розраховане як різниця матеріального збитку з вирахуванням суми втрати товарної вартості (далі- ВТВ), франшизи та суми податку на додану вартість (далі ПДВ). Позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування має право вимагати від відповідача сплатити різницю між загальним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 40 665,04 грн. Також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу згідно договору від 10 травня 2021 року у розмірі 12 000,00 грн.; та витрати, пов`язані зі складанням висновку експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 4000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 40 665, 04 грн., вартість проведення експертного дослідження автотоварознавця у розмірі 4 000 грн., а всього 44 665 грн. 04 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що заявлені вимоги про відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами у справі та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для правильного визначення розміру завданої шкоди, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та судом залишено поза увагою той факт, що за наслідками дорожньо-транспортної події, позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 123 683,89 грн. оцінену страховою компанією, доказів незгоди позивача із вказаною сумою суду не надано, а тому вважав, що страховиком у повному обсязі виплачено страхове відшкодування. ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 14 вересня 2020 року приблизно о 17 год. 16 хв. в районі перехрестя вул. Світлова та вул. Січових Стрільців у місті Дніпро відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Transit» державний номер НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Chery Amulet», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який після зіткнення продовжив некерований рух та скоїв зіткнення з іншим автомобілем марки «Toyota Camry» державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Вищезазначені обставини, а також вина ОСОБА_1 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили. Внаслідок ДТП автомобіль марки «Toyota Camry» державний номер НОМЕР_3 , який належить позивачу ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chery Amulet» застрахована в ТДВ «СК «Оберіг» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 174423182. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 130 000 грн, франшиза 2 500 грн. Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 01 жовтня 2020 року №7810, вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП належному власнику автомобіля «Toyota Camry» становить 145 236,24 грн. без урахування ВТВ та 164 348,93 грн. з урахуванням ВТВ. На підставі страхового акту № 23288/1 від 14 грудня 2020 року ТДВ «СК «Оберіг» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 123 683, 89 грн. Розрахунок страхового відшкодування зроблено на підставі висновку експертного дослідження автотоварознавця від 01 жовтня 2020 року №7810, згідно з яким вартість матеріального збитку без урахування ВТВ склала 145 236, 24 грн., за минусом суми ПДВ у розмірі 19 052, 35 грн. та франшизи у розмірі 2 500, 00 грн. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно із положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Закономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІVпередбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). За змістом положеннь статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 123 683, 89 грн. Предметом спору є відшкодування матеріальних збитків у розмірі 44 665, 04 грн., які на думку позивача, є різницею між фактичним розміром спричиненої шкоди та отриманою сумою страхового відшкодування. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилаючись на висновок експертного дослідження від 01 жовтня 2020 року №7810, виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених вимог та наявністю підстав для стягнення з відповідача, як винної особи матеріальної шкоди у вигляді різниці між сумою спричиненої шкоди та проведеною страховою виплатою у розмірі 44 665,04 грн. (164 348,93 грн. - 123683,89 грн.). Однак, суд першої інстанції не звернув уваги, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та фактичним розміром спричиненої шкоди внаслідок пошкодженого у ДТП автомобіля, повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування такої шкоди страховиком (втрата товарної вартості, податок на додану вартість, франшиза, страховий ліміт). Водночас, судом першої інстанції не було встановлено, що різниця між страховою виплатою та сумою завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача виникла саме внаслідок законодавчих обмеженнь щодо відшкодування шкоди страховиком, та у потерпілої виникло право на пред явлення вимог безпосередньо до завдавача шкоди. Посилання суду першої інстанції на наявність документально підтверджених доказів спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 40 665,04 грн., не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на таке. При визначенні страхового відшкодування позивач погодилась з вишевказаним висновком експертного дослідження та не оспорювала у встановленому порядку. Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні. Страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 123 683, 89 грн. (виходячи із розрахунку 145 236,24 грн. майновий збиток за мінусом сум ПДВ у розмірі 19 052,35 грн. та франшизи у розмірі 2 500, 00 грн). Згідно з положеннями статті 32 закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова компанія не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості (ВТВ). Це означає, що у випадку компенсації страховою компанією збитків за полісом цивільно-правової відповідальності втрата товарної вартості (ВТВ) не враховується. Відповідно до абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої сторони, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Таким чином, оцінену вартість матеріального збитку було зменшено на суму ПДВ. Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. Отже ПДВ у розмірі 19 052, 35 грн. входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто ОСОБА_2 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту. Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, що згідно умов страхового полісу відповідача ЕР-174423182 у ТДВ «СК «Оберіг» становить 2500,00 грн. Оскільки вимоги про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розумінні статті 1194 ЦК України позивачем у даній справі не заявлялись, відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля у матеріалах справи відсутні, а збитки, заподіянні внаслідок ДТП, у розумінні статті 22 ЦК України відшкодовані у повному обсязі страховою компанією, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення із відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції у цілому правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, однак дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову застосував положення статті 1194 ЦК України як підставу для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди. Також ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача понесені витрати на проведення експертного дослідження автотоварознавця у розмірі 4000,00 грн. Надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера № 3311 від 15 вересня 2020 року не приймається колегією суддів до уваги так, як не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між позивачем та експертом, оскільки підтверджує оплату за експертне дослідження автомобіля від 15 вересня 2020 року, тоді як матеріали справи містять висновок № 7810 від 01 жовтня 2020 року відповідно до якого ОСОБА_2 звернулась до експерта з заявою лише 24 вересня 2020 року, що унеможливлює достовірно підтвердити вказані у заяві обставини та перевірити їх правильність. Таким чином, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами понесені витрати на проведення експертного дослідження автотоварознавця у розмірі 4000,00 грн., отже вимоги позивача в цій частині у вказаному розмірі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , слід змінити розподіл судових витрат, та покласти судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на позивача. Стосовно понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів зазначає наступне. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано наступні документи: копія договору про надання правової допомоги № 169 від 06 вересня 2021 року, який містить умови про вартість години правової допомоги (а.с.71), та Акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 06 січня 2022 року (а.с. 174), Акт про прийняття-передачу гонорару по договору від 06 січня 2022 року (а.с. 173). Інформація, яка міститься в Акті про прийняття-передачі виконаних робіт від 06 січня 2022 року, зокрема складання апеляційної скарги на рішення суду від 08 грудня 2021 року та розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З опису наданих робіт вбачається, що надані послуги надавалися відповідачу адвокатом та полягають у тому, що останній лише підготував апеляційну скаргу на рішення суду від 08 грудня 2021 року (а.с. 174). З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5448,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин однак не вірно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, і безпідставно прийшов до висновку про задоволення позову, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову за недоведеністю заявлених позовних вимог, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова