Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/2942/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/92/22Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2942/17 Категорія: 313000000 Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2022 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Зінченко Ю.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог відділ державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); особа, яка подала апеляційну скаргу відділ державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: відділ державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна, в с т а н о в и в: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 04 липня 2015 року між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди нерухомого майна, на підставі якого він отримав в оренду два торгові приміщення загальною площею 278,6 кв.м в торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розміщено за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору він орендував торговий зал, який знаходиться на першому поверсі магазину та підвальне приміщення площею 211,31 кв.м. Однак, 15 червня 2017 року, у другій половині дня до нього зателефонували та відрекомендувавшись старшим державним виконавцем Мельником В.В. повідомили, що в торговому залі, який знаходиться на першому поверсі ТЦ «Капітошка» проводяться виконавчі дії і буде описуватися все майно, тобто його товар. Поспілкувавшись зі своїми продавцями та ОСОБА_2 , позивач переконався, що дійсно у орендованому ним приміщенні магазину знаходяться державні виконавці, які описують майно. Продавці також повідомили його, що державні виконавці пропонували відкрити касовий апарат, але у зв`язку з тим, що такі дії державних виконавців викликали у нього недовіру, він категорично заборонив продавцям відкривати касовий апарат. Оскільки він проживає у м. Черкаси, не мав можливості оперативно прибути на місце події і, домовившись із державним виконавцем, направив у електронному виді фотокопії первинних документів на товар 16 червня 2017 року. Вважав, що направивши накладні інцидент вичерпано, тому не надав продавцям жодних розпоряджень щодо зміни графіку роботи. Зауважує, що про проведення таких «виконавчих дій» у його магазині він попереджений не був ні орендодавцем, ні державним виконавцем, хоча ОСОБА_2 , як йому стало відомо в подальшому, ще 18 травня 2017 року особисто надав старшому державному виконавцю ОСОБА_4 копії договору оренди, а той в свою чергу, склав акт про відсутність в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ліквідного майна. Жодних документів, які були складені 15 червня 2017 року, в тому числі й постанови про опис та арешт майна, до моменту звернення до суду позивач так і не отримав. 27 червня 2021 року продавці прийшли на роботу та побачили, що двері як торгового залу, так і входу в підвальне приміщення опломбовані, про що вони одразу його повідомили. За поясненнями він звернувся до орендодавця, який повідомив, що напередодні з другого поверху торгового центру, який орендує ОСОБА_5 , працівники ДВС на чолі з начальником Уманського МВ намагалися у незаконний спосіб вивезти весь товар, а коли з`явилися пломби, він не знає, так як і сам їх побачив вранці 27 червня 2017 року. Постанови про опис та арешт майна також оскаржити не має змоги, так як старший державний виконавець, всупереч закону, не надав йому другий примірник цієї постанови, повідомивши про те, що копія її була надіслана боржнику простим листом. Вважає, що постанова як окремий документ має відповідати вимогам, зазначеним у п. 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5. Позивач вказує, що він орендує торгові площі в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на яких здійснює підприємницьку діяльність шляхом продажу дитячих товарів. Весь товар, який знаходився в орендованих приміщеннях, належить йому на праві власності та перебуває в них з метою продажу. Він не є боржником, а тому і стороною виконавчого провадження, тому вчинені проти нього та його товару дії є незаконними та злочинними. Оскільки його обмежили в користуванні та розпорядженні власним товаром, який перебуває у орендованому ним торговому залі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шляхом його опису, накладання арешту та опломбування вхідних дверей до торгового залу, ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт на товар, що перебуває в приміщенні торгового центру «Капітошка», накладений 15 червня 2017 року постановою про опис та арешт майна старшим державним виконавцем Мельником В.В. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року позов задоволено та скасовано арешт на товар, що перебуває в приміщенні торгового центру «Капітошка», накладений 15 червня 2017 року постановою про опис та арешт майна старшим державним виконавцем Мельником В.В. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно, а саме арешту на товар, що перебуває в приміщенні торгового центру «Капітошка», накладеного 15 червня 2017 року постановою про опис та арешт майна винесеною старшим державним виконавцем Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мельником В.В. Таким чином, арешт накладений на майно, порушує право власності позивача. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі вказує, що під час проведення виконавчих дій 15 червня 2017 року у зведеному виконавчому провадженні про стягнення боргу із ОСОБА_2 було описане та арештоване майно, вказане у постанові та передано на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_2 . Зазначає, що жодних заяв від ОСОБА_1 про належність йому описаного майна на час проведення виконавчих дій до відділу ДВС не надходило. Вказує, що під час здійснення перевірки належного зберігання описаного та арештованого майна 22 червня 2017 року державним виконавцем було встановлено, що вказане майно відчужується шляхом реалізації. Звертає увагу, що боржником ОСОБА_2 було оскаржено постанову державного виконавця про опис та арешт майна від 15 червня 2017 року, однак, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Мельника В.В. відмовлено, дії вчинені державним виконавцем при описі та арешті майна боржника 15 червня 2017 року визнані такими, що відповідають чинному законодавству та постанова про опис і арешт майна боржника від 15 червня 2017 року відповідає вимогам статті 56 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що встановлена суддею невірність вказаних у постанові найменувань, асортименту одиниць товару при проведенні опису та арешту майна боржника від 15 червня 2017 року є лише припущенням судді та ще одним з доказів, що суддею першої інстанції не вивчались матеріали справи. Вказує, що при накладенні арешту на майно відділ ДВС є посередником між особою, в інтересах якої накладається арешт, та особою, на майно якої накладається арешт, та саме між цими особами існують спірні правовідносини, саме ці особи зацікавлені в результаті розгляду справи про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду стосується їх прав та обов`язків. Зазначає, що із матеріалів справи не зрозуміло, яке приміщення орендує ОСОБА_1 , оскільки у договорах, наданих сторонами існує невідповідність у приміщеннях, наданих у користування та оренду. Вважає, що накладні, надані позивачем, лише підтверджують факт придбання якогось товару ОСОБА_1 , а не перебування даного товару у магазині , належному ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що з метою забезпечення повного, фактичного виконання зведеного виконавчого провадження було передано на реалізацію майно, належне боржнику ОСОБА_2 , яке було описане та арештоване оскаржуваною постановою, проведена реалізація ДП «Сетам» певних позицій майна, а кошти отримані від проведеної реалізації розподілені державним виконавцем відповідно до норм закону та перераховані на користь державного бюджету, як сплата виконавчого збору. Крім того вказує, що ОСОБА_1 просить скасувати арешт з майна, а не зняти чи виключити майно з опису та арешту. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що апеляційне провадження у справі було відкрите з порушенням вимог статей 356-357 ЦПК України, та просить врахувати ту обставину, що відповідачем позов визнано у повному обсязі. ОСОБА_1 також подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року без змін. У відзиві крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує, що в апеляційній скарзі не наведено в чому полягає порушене право скаржника та чому він заперечує проти зняття арешту з майна підприємця, який не є учасником виконавчого провадження, оскільки зведене виконавче провадження № 52970755 завершене. Вважає, що зняттям арешту з майна права скаржника не порушуються. Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та відділ ДВС у м. Умань Уманського району Черкаської області в судове засідання не з`явились. ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі. Заслухавши ОСОБА_2 , який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2001 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особапідприємець у виконавчому комітеті Черкаської міської ради. Відповідно до договору оренди нерухомого майна від 04 липня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та орендодавцем ФОП ОСОБА_6 , позивач отримав у строкове користування підвальне приміщення площею 211,31 кв.м. та торговий зал площею 67,29 кв.м., на першому поверсі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 278,6 кв. м, для здійснення комерційної діяльності (т. 1 а.с. 6-7). 03 листопада 2016 року ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_7 , про що було складено відповідний актовий запис і вказаний факт підтверджується свідоцтвом про зміну імені. Також встановлено, що у державній виконавчій службі перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 52970755 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення коштів с боржника ОСОБА_2 . Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15 червня 2017 року старшим державним виконавцем Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мельником В. В. було проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягувачем у постанові вказано ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Згідно із вказаною постановою державним виконавцем описано та арештовано 982 найменування рухомого майна (т. 1 а.с. 35-77). Вказане майно передано ОСОБА_2 на відповідальне зберігання. Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження права власності на описане та арештоване державним виконавцем майно надано копії видаткових накладних № СР-0000267 від 06 квітня 2017 року, № СР-0000342 від 04 травня 2017 року, № СР-0000344 від 08 травня 2017 року, № 1053 від 30 травня 2017 року, № 7630 від 09 червня 2017 року, № 7746 від 12 червня 2017 року, № СР-0000452 від 12 червня 2017 року, № 4053 від 14 березня 2017 року, № 300000294 від 13 червня 2017 року, б/н від 09 травня 2017 року, № СР-0000327 від 03 травня 2017 року (т. 1 а.с. 8-15, 228-231). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично виклав мотивувальну частину постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року, прийняту у даній справі. При цьому суд не виконав вимоги постанови Верховного Суду та не перевірив викладені у постанові обставини щодо того, що накладаючи арешт на майно ФОП ОСОБА_1 , державний виконавець невірно вказав його найменування, кількість та асортимент, тобто порушив порядок накладення арешту, що є підставою для зняття з нього арешту. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначав такі підстави для зняття арешту з майна як порушення порядку накладення арешту, зокрема, щодо невірного зазначення найменування, кількості та асортименту описаного майна. Вказані обставини були зазначені ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі (т. 1 а.с. 167) та письмових поясненнях від 20 березня 2019 року при повторному розгляді справи судом першої інстанції (т. 1 а.с.218-219). Разом з тим письмові пояснення від 20 березня 2019 року були подані після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті 06 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 209-211). Відповідно до статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. З огляду на викладені норми закону, ОСОБА_1 20 березня 2019 року після закінчення підготовчого засідання у справі при новому розгляді справи судом першої інстанції подано письмові пояснення, в яких було змінено підстави позову з порушенням строку, встановленого цивільним процесуальним законодавством. Водночас на виконання вимог постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року, перевіривши твердження позивача про те, що накладаючи арешт на майно ФОП ОСОБА_1 , державний виконавець невірно вказав його найменування, кількість та асортимент, тобто порушив порядок накладення арешту, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів порушення державним виконавцем порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Так, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 в порядку передбаченому статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, з приводу порушення порядку накладення арешту державним виконавцем, а судом апеляційної інстанції порушень порядку накладення арешту, визначеного статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», не встановлено. Посилання позивача на порушення державним виконавцем пункту 7 та пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, також є безпідставними. Так, пунктом 12 Інструкції визначено, що якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, які необхідно передати майно на зберігання. Вказане положення не стосується предмету розгляду справи, оскільки арешт на майно накладено не в порядку виконання рішення суду про забезпечення позову, а в порядку зведеного виконавчого провадження. Пунктом 7 Інструкції визначено обов`язкові реквізити постанови виконавця як окремого документу, які вказані у постанові державного виконавця від 15 червня 2017 року. Колегія суддів також враховує, що згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37). Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц. Отже позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, яким було накладено оскаржуваний арешт. Згідно із матеріалами справи боржником у виконавчому провадженні, на майно якого було накладено арешт, є ОСОБА_2 , а стягувачем, в інтересах якого накладено арешт ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Водночас ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було залучено до розгляду справи в якості відповідача, оскільки таке клопотання позивачем не заявлялось. Також колегія суддів вказує на те, що позивачем пред`явлено позовні вимоги про скасування арешту на товар, що перебуває в приміщенні торгового центру «Капітошка», накладений 15 червня 2017 року постановою про опис та арешт майна старшим державним виконавцем Мельником В.В. Водночас статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено не скасування арешту з майна, а зняття з нього арешту, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення. Із доказів, які містяться у матеріалах справи, не можливо достовірно встановити, що майно, описане та арештоване постановою державного виконавця від 15 червня 2017 року, та товар, зазначений у наданих ОСОБА_1 видаткових накладних, це одне і те ж майно, належне ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зняття арешту з майна, вказаного у постанові. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яке підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, що ним було визнано позовні вимоги, не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки визнання позову про зняття арешту з майна відповідачем, який є боржником у виконавчому провадженні, суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке, крім того, не було залучене до розгляду справи. Твердження ОСОБА_2 про те, що апеляційне провадження у справі було відкрите з порушенням вимог статей 356-357 ЦПК України, спростовуються матеріалами справи та не є предметом розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Крім того ОСОБА_2 не оскаржував у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі. Посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що в апеляційній скарзі не наведено в чому полягає порушене право скаржника та чому він заперечує проти зняття арешту з майна підприємця, який не є учасником виконавчого провадження, оскільки зведене виконавче провадження № 52970755 завершене, також є безпідставними. Так, відділ державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є третьою особою у справі (учасником справи, а не особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки), тому відповідно до статті 352 ЦПК України має право на оскарження рішення суду, прийнятого у даній справі. Чинне цивільне процесуальне законодавство не визначає обов`язок учасника справи наводити у апеляційній скарзі обставини порушення прав скаржника судовим рішенням, а лише повинен вказати в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слід задовольнити; рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги із ОСОБА_1 слід стягнути на користь відділу державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 гривень. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: відділ державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна, залишити без задоволення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь відділу державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2400 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Повний текст постанови складений 11 травня 2022 року