Постанова КЦС ВС № 686/25322/17

Постанова Іменем України 04 травня 2022 року м. Київ справа № 686/25322/17 провадження № 61-13706св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 , треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 про визнання права власності на автомобіль та витребування його з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_7 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пелюшок Леоніда Олександровича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на автомобіль марки «BMW 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 (державний номерний знак до зміни реєстрації НОМЕР_2 ), номер шасі НОМЕР_3 , та витребувати вказаний автомобіль у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс», товариство) і передати його у власність ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 26 березня 2015 року вона придбала у ОСОБА_6 автомобіль «BMW 320D» і до моменту його купівлі вона вживала усіх заходів щодо перевірки того, чи не знаходиться цей транспортний засіб у розшуку, чи не перебував у заставі, щодо наявності прав третіх осіб на нього тощо. Проте, 08 серпня 2017 року зазначений автомобіль було затримано поліцейським ГРПП Козелецького ВП та відправлено на спеціальний майданчик на підставі орієнтування, що було прийняте в межах виконавчого провадження № 53073962, яке знаходилося на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі -Дніпровський ВДВС у місті Кам`янське) в інтересах стягувача ТОВ «Автокредит Плюс». У подальшому позивачка дізналася, що заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року спірний автомобіль у неї витребувано. Вона оскаржила зазначене рішення суду. Апеляційний суд Дніпропетровської області відкрив апеляційне провадження та призначив справу до розгляду, у зв`язку з чим зазначене рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року вважалося таким, що не набрало законної сили. Крім того, позивачка подала до Дніпровського ВДВС у місті Кам`янське заяву про повернення виконавчого документа до суду і 10 листопада 2017 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа до суду, а також про повернення вилученого автомобіля власнику ОСОБА_1 . Однак автомобіль був переданий на зберігання представнику ТОВ «Автокредит Плюс» Забузі В. В. Державний виконавець не вживав дієвих заходів щодо повернення транспортного засобу ОСОБА_1 , а ТОВ «Автокредит Плюс» відмовляється повернути їй автомобіль. Такі дії державного виконавця та товариства є порушенням права позивачки як власника спірного автомобіля і підлягають захисту шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача. З огляду на те, що спірний автомобіль зареєстрований за товариством з новим державним номерним знаком НОМЕР_1 , то для повного відновлення порушених прав позивачки необхідно визнати за нею право власності на автомобіль, оскільки вона є добросовісним набувачем, адже не знала і не могла знати, що автомобіль є спірним. Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 всупереч умовам договору лізингу продав автомобіль ОСОБА_6 , однак перший власник автомобіля ТОВ «Автокредит Плюс» за власною волею, згідно з умовами договору лізингу передав автомобіль ОСОБА_2 . Ця обставина повністю виключає можливість витребування у неї як добросовісного набувача автомобіля «BMW 320D». У зв`язку з цим просила позов задовольнити. У травні 2019 року ТОВ «Автокредит Плюс» звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «BMW 320D», рік випуску 2007, номер шасі НОМЕР_3 , оформлений довідкою-рахунком від 26 вересня 2015 року № ААЕ390702 на ім`я ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ «Автокредит Плюс» посилалося на те, що воно на законних підставах набуло право власності на спірний автомобіль ще в 2014 році, тобто перед придбанням транспортного засобу ОСОБА_1 . Однак всупереч його волі деякі транспортні засоби, в тому числі спірний автомобіль, були перереєстровані на третіх осіб з використанням підроблених документів без сплати їх повної вартості та без його згоди як лізингодавця. Зокрема, 28 серпня 2015 року ОСОБА_8 перереєстрував спірний автомобіль, і право власності на нього було зареєстровано за ОСОБА_6 . Товариство не видавало ОСОБА_8 жодних документів для відчуження спірного автомобіля. Водночас ТОВ «Автокредит Плюс» як власник транспортного засобу, відчуженого на користь ОСОБА_6 , не мало ніякого стосунку до самого правочину і до укладення договору купівлі-продажу та жодним чином не бажало настання наслідків - переходу права власності на транспортний засіб до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 06 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «BMW 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 (державний номерний знак до зміни реєстрації НОМЕР_2 ), номер шасі НОМЕР_3 . Витребував у ТОВ «Автокредит Плюс» автомобіль марки «BMW 320D», державний номерний знак НОМЕР_1 (державний номерний знак до зміни реєстрації НОМЕР_2 ), номер шасі НОМЕР_3 та передав його у власність ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Автокредит Плюс» відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що первісні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки перший власник автомобіля - ТОВ «Автокредит-Плюс» за власною волею, згідно з умовами договору лізингу, передав автомобіль ОСОБА_2 . Ця обставина повністю виключає можливість витребування у ОСОБА_1 як добросовісного набувача спірного автомобіля. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на автомобіль та витребувати його у товариства і передати його у власність позивачці. Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, суд вважав їх необґрунтованими та недоведеними. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням від 03 квітня 2020 року доповнив резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року та стягнув з ОСОБА_2 , ТОВ «Автокредит Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Дніпровського ВДВС у м. Кам`янське та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по 477,80 грн судового збору. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Хмельницький апеляційний суд постановою від 05 липня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2020 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Автокредит Плюс» відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Постанову апеляційний суд мотивував тим, що є безпідставними вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль, оскільки позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). Крім того, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником транспортного засобу у відповідних органах, а право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації. Водночас з 12 вересня 2017 року спірний автомобіль зареєстровано за ТОВ «Автокредит Плюс». У зв`язку із зазначеним суд також дійшов висновку, що не підлягає задоволенню і вимога про витребування у ТОВ «Автокредит Плюс» зазначеного автомобіля та передання його у власність позивачці. Також апеляційний суд вважав, що не підлягає задоволенню зустрічний позов ТОВ «Автокредит Плюс», оскільки наявні у матеріалах справи докази є неналежними доказами на підтвердження факту недійсності договору купівлі-продажу спірного автомобіля від 26 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат - Пелюшок Л. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні первісного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, від 13 січня 2021 року у справі № 522/2202/15-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо правової проблеми моменту виникнення права власності на автомобіль, коли він вибув із власності добросовісного набувача; щодо достовірності (вирішальності) реєстрації права власності на транспортний засіб на ім`я особи, до якої добросовісний набувач пред`явив позов про витребування цього транспортного засобу з чужого незаконного володіння, який у нього вибув поза його волею; щодо можливості застосування способу захисту порушеного права, як визнання права власності за добросовісним набувачем на його майно, яке підлягає державній реєстрації, та яке вибуло із його володіння поза його волею, з метою подальшої реєстрації цього майна на своє ім`я. Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що у матеріалах справи є докази, які вказують на те, що спірний автомобіль належить позивачці. Усі ці докази спростовують посилання апеляційного суду, що автомобіль не належить на праві власності позивачці лише тому, що він зареєстрований за ТОВ «Автокредит Плюс». Разом з цим відповідач зареєстрував автомобіль на своє ім`я незаконно, адже автомобіль був переданий державним виконавцем на зберігання ОСОБА_7 , а не переданий стягувачу. Після закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язав зберігача повернути автомобіль, однак він цього не зробив. Апеляційний суд не врахував того, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статті 388 ЦК України щодо витребування такого майна від останнього набувача. При цьому апеляційний суд відмовив позивачці у витребуванні майна, яке вибуло з її власності на підставі рішення суду, що було скасовано. Водночас встановлений статус добросовісного набувача сам по собі вже є підтвердженням, що вона є законним власником майна, щодо якого пред`явлено позов, і державна реєстрація такого майна за особою, яка незаконно таке майно у себе утримує не повинна перешкоджати захисту законних прав добросовісного набувача. Таким чином, позов про визнання права власності є необхідним для добросовісного набувача в першу чергу для того, щоб у подальшому здійснити реєстрацію права власності на таке майно у відповідному реєстрі, тобто ефективно завершити захист своїх порушених прав. У жовтні 2021 року ТОВ «Автокредит Плюс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи. При цьому зазначило, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 23 листопада 2021 року справа № 686/25322/17 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Апеляційний суд встановив, що 11 червня 2014 року між ОСОБА_9 як продавцем і ТОВ «Автокредит Плюс» як покупцем було укладено заяву про приєднання до договору купівлі-продажу, за яким продавець продав автомобіль марки «BMW 320D», 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , ТОВ «Автокредит Плюс», що підтверджується актом приймання-передачі. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року у справі № 686/6168/16-ц за позовом ТОВ «Автокредит Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлено, що 09 червня 2014 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № НМ500А!0000588130 шляхом приєднання позивача до умов цього публічного договору. 31 липня 2014 року позивач виконав умови договору лізингу та передав відповідачу предмет лізингу - автомобіль марки «BMW 320D», 2007 року випуску, тип: універсал, номер кузова НОМЕР_5 державний номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 242 000,00грн. У подальшому на підставі довідки-рахунка від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_7 цей автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_6 . Також відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів того ж дня, 28 серпня 2015 року, зазначений транспортний засіб було знято з обліку власником ОСОБА_6 26 вересня 2015 року між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_1 , ОСОБА_10 як покупцями укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого продавець передав автомобіль у власність покупцям, а покупці прийняли у власність автомобіль, який має такі характеристики: марка BMW, модель 320D, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_5 , зареєстрований за продавцем 28 серпня 2015 року на праві приватної власності. Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу автомобіль «BMW 320D» номер шасі НОМЕР_5 , на підставі довідки-рахунка від 26 вересня 2015 року № ААЕ390702 зареєстровано за ОСОБА_1 . Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Автокредит Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнання недійсним довіреності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» заборгованість за договором фінансового лізингу від 09 червня 2014 року № HM00A!0000588130 у розмірі 192 523,84 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» заборгованість за договором фінансового лізингу від 09 червня 2014 року № HM00A!0000588130, за договорами поруки від 09 червня 2014 року № HM00A!0000588130 (№ 1, 2) у розмірі 1 000,00 грн. Визнано недійсною довіреність від 09 червня 2014 року № 6, видану від імені ТОВ «Автокредит Плюс» на ім`я ОСОБА_5 з моменту її вчинення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «BMW», модель 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ -універсал-В, код кольору - колір 8-сірий, № кузова/шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , оформлений довідкою-рахунком від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 . Скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки «BMW», модель 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору-колір: 8-сірий , № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 серпня 2015 року НОМЕР_11 , видане сервісним центром МВС України в м. Києві про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «BMW», модель: 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_10 видане 28 серпня 2015 року на ім`я ОСОБА_11 . Скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки BMW, модель: 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та визнано недійсним свідоцтво від 26 вересня 2015 року серії НОМЕР_12 , видане сервісним центром МВС України в м. Київ про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «BMW», модель 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 видане 26 вересня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 . Витребувано у ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки «BMW», модель: 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору - колір 8-сірий, № кузова/шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та передано транспортний засіб, автомобіль «BMW,» модель: 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору-колір 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 представникам ТОВ «Автокредит Плюс». Вирішено зареєструвати транспортний засіб, автомобіль марки «BMW», модель 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору - колір 8-сірий, № кузова/шасі НОМЕР_5 за ТОВ «Автокредит Плюс» - надавши повноваження представникам ТОВ «Автокредит Плюс» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «BMW», модель 320D, рік випуску: 2007, тип ТЗ: універсал-В, код кольору - колір 8-сірий, № кузова/шасі НОМЕР_5 . На виконання зазначеного рішення 10 листопада 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 2-175/3424. 07 грудня 2016 року заступник начальника Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кривенький С. В. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-175/3424 про витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу та передання представникам ТОВ «Автокредит Плюс». Постановою заступника начальника Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кривенького С. В. від 21 грудня 2016 року оголошено в розшук автомобіль марки «BMW», модель 320D, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 . Згідно з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу 08 серпня 2017 року о 18 год 37 хв на автодорозі Київ-Чернігів поліцейський ГРПП Козелецького ВП Мулич Я. М. відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у присутності свідків здійснив огляд і тимчасове затримання транспортного засобу «BMW 320D». Згідно з повідомленням Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 19 серпня 2017 року № 02-72/4578 автомобіль марки «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 , затриманий та доставлений до стаціонарного посту поліції за адресою: 98 км автодороги М-01 с. Кіпті, Козелецький р-н, Чернігівська обл. Постановою заступника начальника Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кривенького С. В. від 29 серпня 2017 року розшук майна боржника припинено. Постановою заступника начальника Дніпровського відділу ДВС міста Кам`янське від 10 листопада 2017 року виконавчий лист № 2-175/3424 повернуто до суду, що його видав, у зв`язку з постановленням апеляційним судом ухвали від 03 листопада 2017 року про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яке підлягало виконанню. Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 05 січня 2018 року № 31/26-3аз станом на 03 грудня 2017 року автомобіль «BMW 320D», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , перебуває на реєстраційному обліку за ТОВ «Автокредит Плюс». Ця обставина підтверджується також інформацією з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів та їх власників і реєстраційною карткою транспортного засобу. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року скасовано, а справу № 175/3424/16-ц за позовом ТОВ «Автокредит Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті за встановленою підсудністю. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року цивільну справу № 175/3424/16-ц передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року позов ТОВ «Автокредит Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу залишено без розгляду. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження дій державного виконавця. Постанову заступника начальника Дніпровського ВДВС міста Кам`янське Кривенького Є. В. про відкриття виконавчого провадження від 07 грудня 2016 року ВП № 53073962 визнано неправомірною та скасовано. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржена тільки в частині вирішення вимог первісного позову, а тому переглядається лише в частині вирішення цих вимог. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала його тим, що порушено її право на спірний автомобіль, оскільки спірний автомобіль зареєстрований за товариством з новим державним номерним знаком НОМЕР_1 , тому для повного відновлення порушених прав необхідно визнати за нею право власності на автомобіль. Вона є добросовісним набувачем спірного майна, і ця обставина повністю виключає можливість витребування у неї як добросовісного набувача спірного автомобіля. Задовольняючи первісний позов місцевий суд виходив з того, що для повного відновлення порушених прав ОСОБА_1 необхідно визнати за нею право власності на автомобіль, оскільки вона є добросовісним набувачем спірного майна, і ця обставина повністю виключає можливість витребування у неї як добросовісного набувача спірного автомобіля. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог первісного позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль є безпідставними, оскільки позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно. Крім того, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником транспортного засобу у відповідних органах. Оскільки з 12 вересня 2017 року спірний автомобіль зареєстровано за ТОВ «Автокредит Плюс» тому вимоги первісного позову є недоведеними. Зазначений висновок апеляційного суду є помилковим враховуючи таке. Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Разом з тим, згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Вирішуючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння судам слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18) Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що право власності на спірний автомобіль було зареєстроване за ТОВ «Автокредит Плюс» на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року, яке в подальшому було скасоване, а ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року позов ТОВ «Автокредит Плюс» про стягнення заборгованості, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу залишено без розгляду. Крім того суди встановили, що спірний транспортний засіб фактично вилучений у ОСОБА_1 (вона була позбавлена права на користування та розпорядження цим рухомим майном) та переданий ТОВ «Автокредит Плюс». Таким чином, право власності на спірний автомобіль зареєстроване на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, а тому позивачка має право на його витребування в порядку статті 388 ЦК України. При цьому відсутність документів, які засвідчує право власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль, перешкоджає реєстрації цього спірного автомобіля в сервісному центрі, а також праву позивачці управляти і розпоряджатися спірним транспортним засобом. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За подання касаційної скарги ОСОБА_1 рада сплатили судовий збір у розмірі 6 288,42 грн, а тому ці витрати підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на її користь. Керуючись статтями 400, 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пелюшок Леоніда Олександровича задовольнити частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині вирішення вимог первісного позову скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року в частині вирішення зазначених вимог залишити в силі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 6 288 (шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 42 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов