Постанова КАС ВС № 640/15567/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Київ справа № 640/15567/19 адміністративне провадження № К/9901/32178/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН БУД» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.) У С Т А Н О В И В: РУХ СПРАВИ І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "«ТИТАН БУД» (далі - позивач) звернулося до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС), в якому просило суд скасувати 1.1. - наказ начальника ГУ ДФС у м. Києві від 18.06.2019 №8408 про призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Титан Буд" з питання щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" (ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ") за період липень, серпень, вересень 2018 року на підставі вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України); 1.2. - податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.07.2019 №0044261404 та №0044251404.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що згідно з наказом від 18.06.2019 №8408 призначено перевірку ТОВ «Титан Буд» без достатніх для того підстав. Так, у якості підстави для призначення перевірки зазначено підпункт 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 ПК України адже відповідачем виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а позивач не надав пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12, у якому зазначено виявлену недостовірність визначення ТОВ «Титан Буд» даних податкового кредиту в сумі 3391684 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ» у липні, серпні та вересні 2018 року. 2.1. Позивач зазначає, що вказана у запиті від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12 інформація про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ» отримана відповідачем з неналежних джерел. Крім того, позивач надав контролюючому органу всі первинні документи на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ», однак відповідач з незрозумілих причин не врахував такі документи та безпідставно призначив та провів податкову перевірку, результати якої відображені у акті від 03.07.2019 №673/26-15-14-04-03/40078444. 2.2. Також позивач зауважує, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією. ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. 3.1. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.07.2019 №0044261404 та №0044251404. 3.2. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним. ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції 5. 26 листопада 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №640/15567/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. 5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/15567/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №826/13468/18, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України. 5.3. Податковий орган зазначає, що обсяг господарських операцій, наданих послуг ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ» в адресу ТОВ «ТИТАН БУД», свідчать про відсутність необхідної матеріально-технічної і технологічної можливості для виконання будівельно-монтажних робіт, неможливість фактичного надання послуг наявними трудовими і матеріальними ресурсами ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ», перевіркою не підтверджено факт надання ТОВ «БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ» послуг (будівельно-монтажні роботи) на адресу ТОВ «ТИТАН БУД», а зазначені господарські операції фактично не відбувались. Крім того, податковий орган акцентує про, відсутність у них трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, дозволів та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер «безтоварних», створених без мети настання правових наслідків. 5.4. Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». 5.5. Також податковий орган наголосив на допущеному апеляційним судом порушенні норм процесуального права, яке виявилось у розгляді справи в порядку письмового провадження з посиланням на те, що суд першої інстанції розглядав цю справу у спрощеному позовному провадженні. Разом з тим, ця справа розглядалась судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, а ГУ ДФС заявлялось клопотання про розгляд справи за участю його представника, яке судом було проігноровано. Такі обставини, на думку скаржника, свідчать про порушення апеляційним судом вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення. 7. 24 грудня 2020 року справа №640/15567/19 надійшла на адресу Верховного Суду. IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що 06.06.2019 на адресу ТОВ "Титан Буд" отримано запит ГУ ДФС у м. Києві "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12, у якому повідомлялось про те, що ГУ ДФС у м.Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Титан Буд" даних податкового кредиту у сумі 3391684 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" за липень, серпень та вересень 2018 року. Зокрема, з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз установлено відсутність у ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" достатніх трудових ресурсів. Відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися.

9. Указані обставини, на думку контролюючого органу, свідчили про недотримання ТОВ "Титан Буд" норм підпункту "а" пункту198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704.

10. У зв`язку із викладеним у запиті від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12 відповідач просив позивача протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу зазначених фактів. Так, вимагалось надати в обов`язковому порядку засвідчені підписом посадової особи ТОВ "Титан Буд" та скріплені печаткою (за наявності), копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" за зазначений період, а також щодо використання у власній господарській діяльності послуг, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків, зокрема, але не вичерпно: - договори, згідно яких було придбано послуги (у разі укладання правочину в усній формі надати письмові пояснення); податкові накладні, отримані від ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ"; - рахунки-фактури; - акти виконаних робіт; - платіжні доручення, що підтверджують факт оплати послуг; - регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів; - інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ". 11. 10.06.2019 у відповідь на запит від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12 ТОВ "Титан Буд" надані запитувані ГУ ДФС у м. Києві копії документів, зокрема: - договору підряду від 03.05.2017 №1-05/У, укладеного з ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ", та додаткової угоди до вказаного договору від 28.12.2017; - податкових накладних; - актів виконаних робіт з додатками; - актів приймання-передачі матеріальних цінностей; - платіжних доручень; - регістрів бухгалтерського обліку (картки рахунку 631 за відповідні періоди).

12. На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та доповідної записки від 18.06.2019 №5027/26-15-14-04-03, у зв`язку із наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит від 18.01.2019 №8947/10/26-15-14-04-03-12 не у повному обсязі, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 18.06.2019 №8408 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Титан Буд"".

13. Згідно з наказом від 18.06.2019 №8408, у період з 19.06.2019 по 25.06.2019 працівниками ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Титан Буд" з питання дотримання податкового законодавства при визначені по взаємовідносинах з ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" за липень, серпень, вересень 2018 року показників декларації з ПДВ.

14. За результатом перевірки складено акт від 03.07.2019 №673/26-15-14-04-03/40078444, у якому зафіксовані виявлені у ході перевірки порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за липень, серпень, вересень 2018 року на загальну суму 2884191 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) і періоду (ряд. 21 декларації) на загальну суму 453697 грн. 15. 12.07.2019 ТОВ "Титан Буд" подані ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт від 03.07.2019 №673/26-15-14-04-03/40078444, які залишені без задоволення листом від ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2019 №137804/26-15-14-04-03-14. 16. 26.07.2019 на підставі вказаних висновків акту від 03.07.2019 №673/26-15-14-04-03/40078444, ГУ ДФС у м.Києві прийняті податкові повідомлення-рішення: - №0044261404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Титан Буд" з ПДВ на загальну суму 3672483,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 2917987 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 734496,75 грн; - №0044251404, яким зменшено суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за який подана декларація - вересень 2018 року на суму 453697 грн.

17. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 за № 0044261404 та №0044251404, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. V. Позиція Верховного Суду

18. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" за липень, серпень, вересень 2018 року показників декларації з ПДВ.

19. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

21. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

22. За приписами п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

23. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

24. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

25. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

26. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

27. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

28. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

29. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

30. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

31. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

32. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

33. Згідно п.п. 2.1 та п.п. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

34. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

35. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

36. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

37. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

38. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на отриманих з інформаційних баз податкових органів інформації про відсутність у ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" трудових ресурсів для здійснення задокументованої господарської діяльності.

39. Відповідач зазначає, що ТОВ "Титан Буд" задокументовано виконання ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" будівельних робіт у такому обсязі, що з урахуванням часу їх виконання, для їх виконання необхідне залучення 172 працівників, у той час як згідно звітів ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування кількість працівників ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" у липні-вересні 2018 року становила 2 особи. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних послуги з виконання будівельних робіт ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" не придбавались. Факт відсутності у ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" будь-яких основних фондів, трудових ресурсів та доказів залучення стороннього ресурсу, вказує на неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ" та ТОВ "Титан Буд" та, відповідно, свідчить про безпідставність відображення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "БУД-КОНСАЛТ ХОЛДИНГ".

40. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що до перевірки позивачем були надані платіжні доручення про сплату коштів за договором купівлі-продажу. При цьому на недоліки згаданих платіжних доручень у ході перевірки контролюючим органом вказано не було. Викладене, на переконання суду, спростовує посилання податкового органу про відсутність доказів здійснення оплати поставленого за Договором товару. Крім іншого, у матеріалах справи наявні копії банківських виписок, зі змісту яких вбачається як факт перерахування коштів за вищезгаданими договорами.

41. Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

42. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

43. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

44. Приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

45. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

46. Європейський суд з прав людини у справі "Булвес проти Болгарії" (заява № 3991/03) у п.70 рішення від 22.01.2009 року зазначив:

47. "І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

48. Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

49. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

50. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентом за період, що перевірявся.

51. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

52. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

53. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

54. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

55. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

56. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

57. Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

58. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

59. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

60. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

61. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 №0044261404 та №0044251404 не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

62. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 06.10.2020 у справі №826/13468/18, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

63. Щодо доводів на допущену апеляційним судом порушення норм процесуального права, яке виявилось у розгляді справи в порядку письмового провадження, суд зазначає наступне.

64. Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 311 КАС України Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

65. Як убачається з матеріалів справи ( апеляційна скарга ) відповідач просив слухати справу у суді апеляційної інстанції за участі представника Головного управління ДПС у м. Києві.

66. Проте, як убачається з матеріалів справи позивачем указаних клопотань щодо розгляду справ за їх участі відсутні.

67. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, покладені в обґрунтування касаційної скарги аргументи щодо порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли своє підтвердження.

68. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

69. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін. VІ. Судові витрати

70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

71. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд- П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко