Постанова 4857 № 380/14049/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14049/21 пров. № А/857/5282/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Коморний О.І., час ухвалення рішення 25.02.2022 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 25.02.2022 року, в с т а н о в и в : У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року позов задоволено повністю. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. 17.02.2022 року позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року. Заява обґрунтована тим, що станом на день її подання відповідачем не вчинено дій по належному виконанню рішення суду в даній справі, яке набрало законної сили. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2022 року заяву про встановлення судового контролю задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення від 26.10.2021 року в справі № 380/14049/21 за позовом позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано відповідача протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 26.10.2021 року у справі № 380/14049/21. Не погодившись із ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та в задоволенні заяви позивача відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що встановлення судового контролю є правом суду, яке застосовується залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними доказами. Заявником не надано доказів невиконання чи ухилення відповідача від виконання рішення. Пенсійним органом вжито всіх заходів для виконання вищевказаного судового рішення. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом 26.10.2021 року винесено рішення про задоволення адміністративного позову. Вказане рішення доставлено відповідачу в електронному вигляді в його електронний кабінет 27.10.2021 року (а.с. 42). Станом на час подання позивачем заяви про встановлення судового контролю рішення не виконувалось. Згідно відповіді пенсійного органу, станом на 01.02.2022 року вони не отримували копію рішення. Згідно ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом. Ч. 2, 4 ст. 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким чином, судове рішення може виконуватись відповідачем або добровільно, на підставі безпосередньо судового рішення, яке є підставою для його виконання, або в примусовому порядку органами виконавчої служби. Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/14049/21, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та є підставою для його виконання. Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Дана норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставою для її застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. У зв`язку з цим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Апеляційний суд зазначає, що законодавцем передбачена можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Водночас, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком. Відповідно до загального правила, встановленого ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом. Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява №40450/04), яке набуло статусу остаточного 15.01.2010 року, констатовано систематичне невиконання в Україні рішень національних судів. З огляду на суть порушення суд зобов`язав державу, зокрема, невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 07.05.2002 року у справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що у контексті ст. 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду". У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Крім того, у рішенні від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані ст. 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету. Отже, згідно судової практики Європейського суду з прав людини, зазначеної вище, право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Судом встановлено, що станом на час подання заяви про встановлення судового контролю рішення суду не виконано та доказів протилежного відповідач не надав. З огляду на встановлені обставини, враховуючи невиконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку за необхідне встановити судовий контроль та зобов`язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання рішенням суду у справі № 380/14049/21. Крім того, апеляційний суд зазначає, що станом на час винесення рішення відповідачем подано до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення та такий прийнято судом (ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,370,372,382 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі № 380/14049/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 11 травня 2022 року.