Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24821/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24821/21 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської обласної прокуратури, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати заробітної плати із розрахунку посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 01.04.2020 по 29.10.2021; - стягнути матеріальну шкоду у вигляді недотриманої частини заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.10.2021в сумі 1 063 395,89 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 указує, що Одеська обласна прокуратура нараховуючи та виплачуючи йому заробітну плату використовувала неконституційну норму, а саме статтю 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), яка відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020, визнана неконституційною. Зокрема, визнано неконституційними норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ, що унормовували виплату заробітної плати в порядку та розмірах установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На переконання позивача, з 26.03.2020 у Одеської обласної прокуратури не було жодних законодавчих підстав для визначення розміру його заробітної плати, виходячи з посадового окладу, закріпленого постановою Кабінету Міністрів України. Також позивач вважає, що належним способом захисту його порушених права є застосування норми прямої дії, а саме частини 3 статті 152 Конституції України та стягнення з суб`єкта владних повноважень матеріальної шкоди, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що з 27.03.2020 порядок і розміри заробітної плати прокурорів регулюються статтею 81 Закону №1697-VІІ. Водночас, суд указав, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратур. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. За таких умов, враховуючи, що вказані положення Закону №113-ІХ неконституційними не визнавались, а також те, що позивач не пройшов атестацію, суд першої інстанції вважав правомірним нарахування відповідачем заробітної плати, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати працівників органів прокуратури» (далі Постанова №505), якою визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтування доводів апеляційної скарги зводиться до такого. Так, скаржник зазначає, що є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оплата працівників прокуратури, що не пройшли атестацію здійснюється відповідно до Постанови №505, адже це суперечить насамперед Закону №1697-VІІ. Як пояснює ОСОБА_1 , після прийняття Закону №113-ІХ, положення статті 81 Закону №1697-VІІ не змінювалися. На його переконання, виплата прокуророві його заробітної плати, визначення посадового окладу не може залежати від факту його переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних чи окружних прокуратур. Резюмуючи викладене, скаржник вважає, що, станом на період спірних правовідносин, діє редакція статті 81 Закону №1697-VІІ, відповідно до якої, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Представник Одеської обласної прокуратури, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, а тому просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви відзиву відображають позицію та висновки суду першої інстанції, з якими відповідач повністю погоджується. Стаття 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 з 04 липня 2012 року по 29 жовтня 2021 року проходив службу в органах прокуратури, в тому числі з 15.12.2015 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4. Наказом Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2333к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (рішення 15 кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №206 від 13.09.2021) з 29 жовтня 2021 року(а.с.19). З 01.04.2020 по 29.10.2021 заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась відповідно до вимог Постанови №505. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не згоден з діями Одеської обласної прокуратури, що його заробітна плата, після ухвалення Конституційним Судом рішення від 26.03.2020 №6-р/2020,розраховувалась не за Законом № 1697-УІІ, а за постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Досліджуючи аргументи ОСОБА_1 проте, що виплата йому заробітної плати, визначення посадового окладу тощо, не може залежати від факту його переведення до офісу Генерального прокурора, обласних чи окружних прокуратур, колегія суддів дійшла таких висновків. Частиною 1 статті 81 Закону № 1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 2 статті 81 даного Закону, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Законом №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону №1697-УІІ, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (стаття 7 Закону № 1697-VІІ). Пунктом 66 Закону №113-IX частину 3 статті 81 Закону№ 1697-УІІ викладено в такій редакції: Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року . Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Таким чином, починаючи з 25.09.2019 (дата набрання чинності Закону№113-IX), отримання прокурорами посадового окладу у розмірі, встановленому статтею 81 Закону №1697-УІІ, пов`язано з набуттям ними статусу прокурорів окружної прокуратури, чому в свою чергу мало передувати переведення до таких окружних прокуратур, після проходження відповідної атестації. Крім того, проведення атестації прокурорів визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що оплата праці прокурорів, які до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури відповідно, працювали в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах або військових прокуратурах, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, якою, на час виникнення спірних відносин, була постанова Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 та № 1013 від 09.12.2015. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Закон №113-IX є чинним, неконституційним не визнавався, а тому підлягає застосуванню у спірних відносинах. Оскільки позивач у спірний період (з 01.04.2020 по 29.10.2021)перебував на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 та не був переведений до окружної прокуратури, заробітна плата за цей період йому повинна виплачуватися відповідно до чинного законодавства, яке встановлювало оплату праці працівників місцевих органів прокуратури, а не окружних. Посилання апелянта на необхідність врахування у спірних правовідносинах рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, суд апеляційної інстанції вважає недоречним, оскільки таке рішення Конституційного Суду України чітко визначає неконституційним положення виключно Бюджетного Кодексу України, а інші нормативно-правові акти, в тому числі і Закон №113-IX, неконституційними не визнавались. Також суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин. Так, Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 (справа №826/17798/14) сформував правові висновки щодо застосування приписів статті 81 Закону № 1697-VII та Закону №113-ІХ, які полягають у такому: «

61. В аргументації відповідача (Офісу Генерального прокурора) в цій частині є певна рація, адже прокурори, зокрема, Генеральної прокуратури України, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» та статті 81 Закону №1697-VII.

62. Отож, на дату поновлення позивача на посаді (відповідно до судового рішення) в системі органів прокуратури відбувалися зміни, супроводжувані, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. Зауважимо, що виплата заробітної плати, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» і статті 81 Закону №1697-VII пов`язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

63. Водночас, прирівнювати посадовий оклад позивача до прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру (без попереднього проходження атестації як умови для переведення) суперечило б меті і вимогам Закону № 113-ІХ.

64. З набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ). Цей процес був триваючим, тож вочевидь виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітні плати відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до Постанови №505 і Постанови № 1155)». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/154/20 (пункти 104 -106); від 02.11.2021 у справі № 826/20483/14. Інші доводи апеляційної скарги не містять аргументів, які не були враховані під час вирішення справи судом першої інстанції. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За результатами апеляційного розгляду розподіл судових витрат не передбачено. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 11.05.2022.