Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/10154/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2006/22 Справа № 201/10154/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: В жовтні 2020 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що на виконанні у Соборному ВДВС м. Дніпра Південно Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходився виконавчий лист, виданий Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019р. по справі № 414/614/18 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 125934 грн. Постановою державного виконавця від 29.05.2019р. відкрито виконавче провадження № 59223465. Виконавче провадження здійснювалось із значною затримкою, подана начальнику Соборного ВДВС скарга не була розглянута. Як зазначено у постанові Луганського апеляційного суду від 14.11.2019 р. у справі 414/614/18, ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 29.08.2019 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця та начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпровській області з приводу невиконання виконавчого листа № 414/614/18 виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019 року, зобов`язано державного виконавця цього відділу у строк, визначений ЗУ «Про виконавче провадження» вирішити питання про накладення арешту на кошти (майно) боржника - AT КБ «ПриватБанк». Ухвала Кремінського районного суду від 29.08.2019 року в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з приводу невиконання виконавчого листа № 414/614/18, виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019 року та зобов`язання державного виконавця цього відділу у строк, визначений ЗУ «Про виконавче провадження» вирішити питання про накладення арешту на кошти (майно) боржника - AT КБ «ПриватБанк» не оскаржувалася, тому апеляційним судом визнана неправомірною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з розгляду скарги позивача щодо негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 року. Вважає, що державою в особі відповідних органів влади допущена невиправдана затримка у виконанні судового рішення, що порушило її право на мирне володіння майном (коштами), чим завдано моральну шкоду у вигляді моральних страждань від того, що позивачці необхідністю було вести листування з державними органами, звертатися до суду із скаргами, витрачати час та зусилля на участь у судових засіданнях. На підставі викладеного, просила стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 10000,00 грн., спричинену неправомірною бездіяльністю посадових осіб Соборного ВДВС у м. Дніпрі з виконання виконавчого листа та неналежного розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.08.2021 року по справі №201/10154/20, позовні вимоги задовольнити. У відзиві Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2021 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.08.2021 року по справі № 201/10154/20 залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.08.2021 року по справі №201/10154/20 - без змін. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2021 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії постанови Луганського апеляційного суду від 14.11.2019 року встановлено, що постановою державного виконавця від 29.05.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №414/614/18 виданого Кремінським районним судом Луганської області про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 125934, 00 грн. 22.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. 04.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з накладення арешту на майно (кошти) боржника. Скаргу подано представником заявника - ОСОБА_2 та підписана представником ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису. Скарга ОСОБА_1 від 04.07.2019 року була повернута заявнику, у зв`язку з тим, що оформлена без дотримання чинного законодавства, що підтверджується листом від 12.07.2019 року № О-2412-07. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області та просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з невиконання виконавчого листа виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019 року у справі № 414/614/18; визнати неправомірною бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з негайного виконання виконавчого листа виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019 року у справі № 414/614/18; визнати неправомірною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з негайного виконання виконавчого листа виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09.04.2019 року у справі № 414/614/18 або своєчасної передачі виконавчого провадження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та не винесення постанови; зобов`язати державного виконавця вчинити дії, необхідні для своєчасного виконання рішення, зокрема щодо накладення арешту на відповідні рахунки боржника та здійснення з них примусове списання коштів у сумі стягнення за рішенням суду. Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 29.08.2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця та начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпровській області з приводу невиконання виконавчого листа № 414/614/18 виданого Кремінським районним судом Луганської області від 09 квітня 2019 року, зобов`язано державного виконавця цього відділу у строк, визначений ЗУ «Про виконавче провадження» вирішити питання про накладення арешту на кошти (майно) боржника - АТ КБ «ПриватБанк». У задоволенні інших вимог відмовлено. Постановою Луганського апеляційного суду від 14.11.2019 року ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 29.08.2019р. в оскаржуваній частині скасовано, в цій частині ухвалено нове судове рішення, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з розгляду скарги ОСОБА_1 щодо негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019р . В іншій оскаржуваній частині заявлених вимог відмовлено (а.с. 58). Відповідно постанови, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про те, що заявлені вимоги скаржника в частині визнання неправомірною бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів з розгляду скарги ОСОБА_1 з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 року, підлягають задоволенню частково, оскільки скарга, яка була направлена 04.07.2019 року по суті не була розглянута начальником Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області. А питання щодо визнання неправомірною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби ГТТУЮ у Дніпропетровській області щодо не вжиття заходів з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 року, своєчасної передачі виконавчого провадження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за скаргою ОСОБА_1 є передчасним. Отже, скаржниці відмовлено у задоволенні вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби ГТТУЮ у Дніпропетровській області, який за її скаргою не вжив заходів з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 року, або своєчасної передачі виконавчого провадження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. За даним Автоматизованої системи виконавчого провадження судом першої інстанції перевірено, що виконавче провадження № 59223465 станом на 26.05.2021 року було завершено (а.с. 25). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Згідно з вимогами ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2014р. по справі 6-183цс14). Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Відповідно до норми ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач у позові ставить питання про відшкодування моральної шкоди, завданою неправомірною бездіяльністю посадових осіб Соборного ВДВС у м. Дніпрі з виконання виконавчого листа, розуміючи під бездіяльністю здійснення виконавчого провадження із значною невиправданою затримкою, нерозгляд скарги, однак нею не надано доказів з приводу того, у чому ж полягає невиправдана затримка виконання судового рішення. Позивачка на обґрунтування своїх вимог не надала суду як першої інстанції так і апеляційної інстанції жодного доказу, який підтверджував факт заподіяння моральної шкоди відповідачем. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем в порушення вимог ст.81 ЦПК України, не доведений факт заподіяння моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив в задоволенні позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова