Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6597/21

Справа № 462/6597/21 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л. Провадження № 22-ц/811/624/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. розглянувши у м.Львові в прорядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №462/6597/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про визнання протиправним та безпідставним нарахування за житлово-комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про визнання протиправним та безпідставним нарахування за житлово-комунальні послуги. Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 13 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що у прохальній частині позовної заяви не вказано період за який позивач просить визнати протиправними та безпідставними нарахування відповідачем за житлово-комунальні послуги та не надано доказів , які підтверджують обставини, на які покликається позивач при зверненні до суду з даним позовом, зокрема щодо протиправності дій відповідача . Оскаржуваною ухвалою від 01 жовтня 2021 року позовну заяву повернуто, оскільки ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 15 вересня 2021 року, однак недоліки позовної заяви не усунув. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною , необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та з застосування надмірного формалізму. Постановлення зазначеної ухвали позбавляє його доступу до правосуддя. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З врахуванням того, що оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка передбачена пунктом 6 ч.1 ст.353 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги суд провів без повідомлення учасників справи. Частиною 2 ст.247 ЦПК встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху, позивач не усунув. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції. За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд( ст. 13 ЦПК України). Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що вказуючи на недоліки позовної заяви в частині необхідності подання (зазначення) доказів, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права, оскільки неподання доказів не є підставою для залишення позовної заяви без руху, а має наслідок відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Крім цього, залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 з підстав не зазначення періоду за який позивач просить визнати протиправним та безпідставним нарахування відповідачем оплати за житлово-комунальні послуги, суд не звернув уваги на те, що підставами позову є саме те, що відповідач у повідомленні на оплату житлово-комунальних послуг не зазначає за який період нарахована сума заборгованості за управління будинком в т.ч. вивезення побутових відходів в розмірі 23260,16 грн. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Проте, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв та припустився надмірного формалізму, тому з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. ( п.5 ст.368 ЦПК). Керуючись ст.ст. ст. 374 ч1. п.2, 379 ч.1 п.4,383,384,389-391 ЦПК України, суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 01 жовтня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК Украхни . Повний текст постанови складений 09 травня 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк