Постанова Київський апеляційний суд № 381/2824/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 381/2824/25 Головуючий у І інстанції АнапріюкС.П. Провадження №22-ц/824/41414283/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 18 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Борисової О.В., Голуб С.А., за участі секретаря Кононової Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації у розмірі частини його вартості, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації у розмірі частини його вартості. Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04 червня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання на 02.07.2025. Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 30 липня 2025 року закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 10.09.2025 року. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича про залишення позову без розгляду. Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації у розмірі частини його вартості. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Олексієнко О.О., в якій, посилюючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги зазначає, зокрема, оскільки на дату подання представником позивача заяви про залишення позову без розгляду, а саме 29.10.2025 року, розгляд справи по суті вже був розпочатий, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для її задоволення. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не подано. В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства. 18.03.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко О.О. направив на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, керуючись пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, вважав за можливе залишити позовну заяву без розгляду. Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України). Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У статті 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Статтею 122 ЦПК України передбачений порядок обчислення процесуальних строків, а приписами статті 123 ЦПК України визначені початок і закінчення процесуальних строків. Отже, нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. За змістом пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Системний та логічний аналіз указаних норм процесуального права у їх сукупності свідчить про те, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті, а не на будь - якій стадії судового процесу на відміну від відмови від позову (частина друга статті 49 ЦПК України). Тобто, позовна заява може бути залишена без розгляду виключно до початку розгляду справи по суті. Відповідно до частин першої, третьої статті 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Отже, зазначеними нормами процесуального права визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 910/22824/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 903/126/21). У справі, яка переглядається заява про залишення позову без розгляду була подана представником позивачки - адвокатом Олексієнко О.О. 29 жовтня 2025 року, в той час, як ухвалою суд від 30.07.2025 року закрто підготовче провадження у даній справі та призначено справу для розгляду по суті на 10.09.2025 року. 10.09.2025 року за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено для надання учасниками справи додаткового часу для погодження умов мирової угоди. 15.10.2025 року сторони подали до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди та мирову угоду, підписану сторонами. Ухвалою суду першої інстанції від 20.10.2025 року відмовлено в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди та продовжено судовий розгляд. 20.10.2025 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 27.10.2025року. За таких обставин в суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду та застосування до процесуальних правовідносин у цій справі положення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Олександра задовольнити. УхвалуФастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Повне судове рішення складене 20.04.2026 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді : О.В. Борисова С.А. Голуб