Постанова Київський апеляційний суд № 753/22690/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №753/22690/21 Апеляційне провадження №33/824/519/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі судді Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454грн. Постановою суду визнано доведеним, що ОСОБА_1 23 серпня 2021 року, о 09год. 25хв., рухаючись по вул. Бориспільська, 19-В у м. Києві, керував автомобілем марки "ГАЗ 2402", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя та звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 30 грудня 2021 року направив до Дарницького районного суду міста Києва апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови судді він отримав 20 грудня 2021 року. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні, копія постанови судом першої інстанції на його адресу не направлялася, ОСОБА_1 отримав копію постанови 20 грудня 2021 року, апеляційна скарга подана ним 30 грудня 2021 року, тому вважаю за можливе поновити строк на апеляційне оскарження. У апеляційній скарзі на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, визнати його не винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що працівники поліції не здійснили тимчасове затримання транспортного засобу, не відсторонили його від керування транспортним засобом та фактично дозволили йому управляти автомобілем, що фактично підтверджує необґрунтованість підозри щодо його перебування у стані наркотичного сп`яніння та відсутність підстав для проведення огляду. Також ОСОБА_1 вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить жодної інформації про його дії щодо ухилення від проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про невідповідність протоколу вимогам закону. ОСОБА_1 зазначає, що об`єктивно факту його відмови від проходження такого огляду зафіксовано не було через його фактичну відсутність. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення пояснення свідків не можуть слугувати належним доказом його вини, оскільки свідки належним чином не були освідомленні про участь у якій дії вони були залучені. ОСОБА_1 , будучи двічі належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги за адресою, зазначеною ним у апеляційній скарзі (с.с.19, 21-22), у судові засідання 26 січня 2022 року та повторно 9 лютого 2022 року не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, тому відповідно до положень ст. 294 КУпАП суд розглянув апеляційну скаргу у його відсутність. Суд, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу настає, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №220542 від 23 серпня 2021 року, в цей день, о 09 год. 25 хв., в м. Київ по вул. Бориспільська, 19-В, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ГАЗ 2402", д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву на обличчі та звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 не надав письмових пояснень по суті порушення, однак підписав протокол про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп`яніння, що свідчить про невідповідність протоколу вимогам закону, є безпідставними, так як у протоколі чітко зазначені ознаки наркотичного сп`яніння та про відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння. Переглянувши відеозапис, що міститься в матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, при цьому, працівниками поліції йому неодноразово пропонувалося пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Вказані обставини не заперечувалися ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджена також і письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому працівниками поліції роз`ясненні ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Твердження у апеляційній скарзі, що свідки свідчили про відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, так як у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено у тому числі, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану сп`яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, що вони також засвідчили своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №220542. З переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції не порушували вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що матеріали справи не місять даних про тимчасове затримання транспортного засобу працівниками поліції та відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Однак, вказана обставина не спростовує відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та не підтверджує дотримання ним вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №220542 від 23 серпня 2021 року з достатньою повнотою досліджені судом на виконання вимог ст. 280 КУпАП, а тому висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надана оцінка поясненням ОСОБА_1 , його доводам, та наявному відеозапису. Враховуючи вищевикладене, порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року задовольнити та поновити йому цей строк. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Рейнарт