Постанова 4815 № 569/10834/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022 року м. Рівне Справа № 569/10834/21 Провадження № 22-ц/4815/480/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року, ухвалене в складі судді Левчук О.В., у м. Рівне, повний текст рішення виготовлено 24.11 2021року у справі №569/10834/21, в с т а н о в и в : У травні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору № б/н від 01.08.2018 року укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. В порушення умов кредитного договору відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, тому станом на 16.05.2021 року останній має заборгованість у розмірі 171751,19 грн., яка складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 144222,53 грн.; - відсотками за користування кредитом - 6634,12 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 20894,54 грн. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 171751,19 грн заборгованості, , а також понесені судові витрати. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.11.2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог. У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору. Також надано розрахунок заборгованості по всіх складових такої заборгованості. Крім того, своїм підписом на заяві-анкеті відповідач засвідчив, що він згоден з Умовами кредитування та отриманням кредиту. По суті між сторонами укладений договір приєднання, який полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач, підписавши анкету-заяву, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Також позивач посилався на те, що відповідач отримав паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпні дані про умови кредитування. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає. Встановлено, що 01.08.2018 року ОСОБА_1 , підписав анкету-заяву №б/з, згідно з умовами якої, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, 17.06.2020 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування. До позовної заяви, крім анкети-заяви, представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, які не підписані позичальником (відповідачем). Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Згідно наданої позивачем довідки про видачу кредитних карток, відповідач отримав: 09.02.2017 року картку номер НОМЕР_1 з терміном дії до «11/18» та 28.08.2018 року картку номер НОМЕР_2 з терміном дії до «08/21». Згідно наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , убачається, що старт карткового рахунку НОМЕР_1 відбувся 09.02.2017 кредитний ліміт не встановлювався, а 10.01.2020 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 148000,00 грн., 03.03.2021 року кредитний ліміт зменшився до 0,00 грн. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором, станом на 16.05.2021р. становить 171 751 грн 19 коп., з яких 87 866 грн 34 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 56 356 грн 19 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 634 грн 12 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 20 894 грн 54 коп. заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 1.08.2018 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, тарифів банку як невід`ємні частини кредитного договору. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» від 01.08.2018 року процентна ставка не зазначена. Крім того в анкеті-заяві не зазначені умови та порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом. З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, який не підписаний ОСОБА_1 неможливо встановити який саме тариф передбачений для картки відповідача та, відповідно, на яких умовах укладався кредитний договір, оскільки в наданому витягу наведено 6 різновиди тарифів. Також позивачем не надано до суду доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами, що в сукупності із анкетою-заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованість за відсотками та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Отже, за відсутності підписаних позичальником Умов та Правил, а також Тарифів банку спірний договір не відповідає вимогам ст.ст. 207, 634, 1055 ЦК України щодо порядку підписання та укладення договору кредиту. У даному випадку неможливо поза розумним сумнівом та з належною для стороннього добросовісного спостерігача достовірністю з`ясувати належність доданих позивачем до справи доказів, витягів з названих документів, тому колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність того факту, до яких істотних умов договору приєднався позичальник при підписанні анкети-заяви, текст якої не містить істотних у розумінні ст. 1054 ЦК України умов договору кредиту. За таких обставин підстави вважати, що між сторонами було укладено договір споживчого кредиту із досягненням згоди щодо усіх істотних умов кредитування, відсутні. Доводи апеляційної скарги проте, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту в якому його повідомлено про основні умови кредитування не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами в даній справі після підписання паспорту споживчого кредиту 17.06.2020 року, а додана позивачем до позову Анкета-заява, підписана відповідачем 01.08.2018 та Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та Умов та правил надання банківських послуг не є договором про споживчий кредит в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Отже, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст.13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Також суд звертає увагу на те, що в розділах 4 паспорту споживчого кредиту дано визначення, що загальна вартість кредиту є орієнтовною, реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення. В розділі 7 вказаного паспорту зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 02.07.2020 р. Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентів за користування кредитними коштами та про відмову у задоволенні цих вимог. Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (стаття 89 ЦПК України). Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19). Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідачем було витрачено коштів за отриманими картками на загальну суму 144222,53 грн., а внесено на погашення заборгованості 96955,75 грн. Частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, між тим, анкета-заява від 01.08.2018 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 01.08.2018 року слід зараховувати на погашення тіла кредиту. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позичальника, не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47266,78 грн. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Позов задоволено на 27,52 %, загальна сума сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанції складає 6440,67 грн. Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені позивачем у цій справі підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1772,47 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2021 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 47 266,78 (сорок сім тисяч двісті шістдесят шість грн. 78 коп) заборгованості за кредитом. В решті рішення залишити без зміни. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1772,47 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 06 травня 2022 року. Головуючий : Судді :