Постанова 4816 № 583/4507/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року м.Суми Справа №583/4507/20 Номер провадження 22-ц/816/758/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мальченка Дениса Володимировича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року, в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене у м. Охтирка, в с т а н о в и в: 07 грудня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 грудня 2016 року між банком та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надавши кредит у встановленому договором розмірі. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, станом на 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 46908 грн 11 коп, з яких: 37927 грн 73 коп заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8980 грн 38 коп заборгованість за простроченими відсотками, яку банк просив стягнути на свою користь. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09 грудня 2016 року в сумі 46908 грн 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2102 грн судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Мальченко Д.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що 02 березня 2018 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому сторонами погоджено розмір відсоткової ставки на рівні 43,2% річних для кредитної карти «Універсальна», оскільки цей Паспорт містить положення про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Доводить, що підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту свідчить лише про ознайомлення споживача з інформацією про наявні та приблизні схеми кредитування у кредитодавця, яка необхідна для порівняння різних пропозицій та прийняття обґрунтованого рішення про укладення кредитного договору, і така інформаціє вже є неактуальною. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що цей паспорт споживчого кредиту є додатком до підписаної відповідачем анкети-заяви. Відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 46908 грн 11 коп не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 грудня 2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 13). Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне: «Я згоден (-на) з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами обслуговування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден (-на) з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден (-на) отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Тип кредитної картки, її номер, термін дії, сума бажаного кредитного ліміту або інші умови кредитування в анкеті-заяві не зазначено. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16, 17-72). Також банком до позовної заяви надано Паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 15 березня 2018 року (а.с. 14-15). Із довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на підставі кредитного договору б/н ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 із терміном дії останньої до 01/22 року (а.с. 11). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт було збільшено до 25000 грн (а.с. 12). Згідно з розрахунком позивача, станом на 26 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає становить 46908 грн 11 коп, з яких: 37927 грн 73 коп заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 37927 грн 73 коп заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 8980 грн 38 коп заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп нарахована пеня; 0 грн 00 коп нараховано комісії (а.с. 6-10). Із виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 вбачається, що вона фактично користувалася встановленим кредитним лімітом, постійно здійснювалося автоматичне списання коштів на погашення заборгованості по карті (а.с. 81-85). Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 грудня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що підписавши анкету-заяву та Паспорт споживчого кредиту від 02 березня 2018 року, сторони досягли усіх істотних умов кредитування, у тому числі щодо розміру процентної ставки - 43,2%, а тому права банку підлягають захисту шляхом зобов`язання позичальника повернути суму заборгованості за кредитом. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Підставами позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та процентами, визначеними відповідно до вказаних Умов та правил, а також підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 грудня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору та Паспорт споживчого кредиту. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин (01 жовтня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і нею 02 березня 2018 року підписаний Паспорт споживчого кредиту, що згідно з абзацем 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору (а.с. 14-15). Так, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши Паспорт споживчого кредиту, погодилася із встановленням процентної ставки у межах пільгового періоду 0,01% річних, за межами пільгового періоду 42% річних, а також відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань з своєчасного повернення кредиту: штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% (ліміт кредиту до 50000 грн), 84% (ліміт кредиту до 75000 грн). Колегія суддів вважає, що в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом, і саме з цього часу з 02 березня 2018 року відбувся старт карткового рахунку, на її кредитну карту було встановлено обумовлену суму кредитного ліміту та вона отримала можливість розпоряджатися кредитними коштами (а.с. 11, 12). Випискою за картковим рахунком № НОМЕР_1 також підтверджується, що кредитний ліміт ОСОБА_1 встановлено саме з 02 березня 2018 року (після підписання Паспорта споживчого кредиту), а не з 09 грудня 2016 року (підписання анкети-заяви), і тільки з 02 березня 2018 року вона розпочала користувалася кредитними коштами (а.с. 81-85). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неактуальність інформації про умови кредитування, викладеної у Паспорті споживчого кредиту, оскільки в момент його підписання ОСОБА_1 ознайомилися і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Паспорт споживчого кредиту є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 09 грудня 2016 року, у ньому стотонами погоджено істотні умови договору, в тому числі розмір процентної ставки за користування кредитними коштами 42% річних, та врахував його як доказ при ухваленні рішення і доводи апеляційної скарги про протилежне не спростовують висновків місцевого суду. Розрахунок заборгованості за простроченими відсотками проведений позивачем на умовах, визначених у Паспорті споживчого кредиту та погоджених відповідачем. Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мальченка Дениса Володимировича залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко