Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/16413/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 травня 2022 року м. Рівне Справа № 569/16413/19 Провадження № 22-ц/4815/442/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання - Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , відповідач - Редакція друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Бучко Т. М., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 16 листопада 2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Редакції друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на шостій і сьомій шпальтах ІНФОРМАЦІЯ_5 друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якого зазначено «Західний аргумент», яку, виходячи з тесту статті, було підготовлено зі слів відповідача ОСОБА_2 та його захисника Ю.Радзієвського. У підзаголовку цієї статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» відповідач звинуватив її у вимаганні грошових коштів безпосередньо у нього, а також у інших підприємців Рівненщини. З метою перевірки викладених ОСОБА_2 у статті обставин вона 28 березня 2019 року звернулася із заявою до Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні порушення та інші події за № 11903. Як вбачається з інформації Рівненського відділу поліції від 10 квітня 2019 року, «в ході проведення перевірки та вивчення зібраних матеріалів встановлено, що за даним фактом відсутня подія злочину, оскільки опитування свідків показало, що Вами не вчинялося ніяких дій, спрямованих на вимагання/отримання неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення дій корисливого характеру». Таким чином, викладена у статті інформація є неправдивою і не відповідає дійсності, ображає її честь, гідність і завдає шкоди її діловій репутації як фізичної особи, громадянина України, громадського активіста і депутата Рівненської міської ради. Вважає, що недостовірна інформація, яка принижує її честь, гідність, ділову репутацію, має бути спростована у спосіб, аналогічний поширенню недостовірної інформації шляхом публікації спростування в найближчому випуску номера газети «Рівне Вечірнє» та наполягає на офіційному вибаченні. Поширена відповідачем недостовірна інформація завдає їй моральної шкоди, яка полягає в душевних та моральних стражданнях, приниженнях перед громадськістю міста. Враховуючи той факт, що вона є публічною особою, від моменту поширення ганебної статті вимушена докладати зусиль для виправдання, відновлення довіри громадян, колег, для нової організації життєвого процесу. Просила суд визнати інформацію, поширену в підзаголовку « ІНФОРМАЦІЯ_4» статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», що оприлюднена на шостій і сьомій шпальтах ІНФОРМАЦІЯ_5 друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, «…Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Те ж саме говорив і сусід ОСОБА_5 , наголошуючи, що поки я їй не заплачу, то будувати тут не зможу. Я відмовився, оскільки мав на руках всі необхідні для початку роботи документи. Тепер вже розумію - дарма. Напевно, простіше було б заплатити. Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі…», недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність, ділову репутацію; зобов`язати відповідачів за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію у такий самий спосіб, як вона й була поширена, з опублікуванням на шостій та сьомій шпальтах видання спростування наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року на шостій та сьомій шпальтах ІНФОРМАЦІЯ_5 друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» редакцією друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» було поширено недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 особисто вимагала в ОСОБА_2 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме його будівництву, а також про те, що це ж саме говорив і сусід ОСОБА_5 , наголошуючи на тому, що поки ОСОБА_2 їй не заплатить, то будувати тут не зможу. Також недостовірною є поширена інформація про те, що окрім будівництва ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі.» та офіційно вибачитися у строк не пізніше двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 50 000,00 грн моральної шкоди та 1921 грн. судового збору. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року вказаний задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію щодо ОСОБА_1 , поширену у підзаголовку «ІНФОРМАЦІЯ_3» статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», оприлюднену на шостій і сьомій шпальтах ІНФОРМАЦІЯ_5 друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме, що « Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі». Зобов`язано ОСОБА_2 та Редакцію друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування в газеті «Рівне Вечірнє» спростування такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року на шостій та сьомій шпальтах ІНФОРМАЦІЯ_5 друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» було поширено недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 особисто з ОСОБА_2 вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме його будівництву. Також недостовірною є поширена інформацію про те, що окрім будівництва ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що попри заяви позивачки про те, що він спільно з Редакцією друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» поширив щодо неї недостовірну інформацію, яка ганьбить її честь і гідність, у судовому засіданні було встановлено, що такі події не мали місця в реальності, що він ніколи не давав інтерв`ю іншому відповідачу - Редакції друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє», а відтак предмет судового спору відсутній. Додає, що при цьому, суд звільнив іншого відповідача - Редакцію друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» від відповідальності за оприлюднену публікацію з тих підстав, що останній не брав інтерв`ю у нього, і, відповідно, здійснив поширення спірної інформації з іншого джерела, яке, втім, до участі в справі не залучалося. Вважає, що матеріальні норми застосовані судом виключно в інтересах позивача. Зазначає, що суд встановив із пояснень обох відповідачів, що вони обидва не давали інтерв`ю за текстом оскаржуваної публікації, а також установив, що текст, який містить публікація, включає пряму мову від його імені, та імені позивача, в якій вони взаємно звинувачують один одного у вчиненні дій, що містять ознаки злочину. Наполягає, що при цьому він та позивачка заперечують факт такого інтерв`ю, і більш того - щодо інкримінованого йому злочину відбувся досудовий розгляд, внаслідок якого не було визнано його винним. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що в дванадцятому номері друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2». В підзаголовку «ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщена інформація такого змісту: «У багатьох рівнян ще свіжий у пам`яті скандальний випадок із тодішнім кандидатом у депутати міської ради від ВО «Свобода» ОСОБА_1 . Її у 2025 році облили кислотою. Постраждала пов`язує цей випадок зі своєю принциповою позицією проти будівництва на вулиці Небесної сотні, де вона проживає. Жінка припускає, що замовником цього замаху міг бути саме ОСОБА_2 , який тоді починав там будівництво. У своїх свідченнях правоохоронцям депутат досить стримана, а от у коментарях для ЗМІ пані ОСОБА_1 слів не добирає…. Пан ОСОБА_2 не приховує: пані ОСОБА_1 свого часу справді залила йому чимало сала за комір. Саме через неї було зупинено його будівництво, яке на той час мало усі необхідні дозвільні документи. А справа до цього часу перебуває в суді. Саме з огляду на це, каже співрозмовник, йому не було жодного сенсу чинити якийсь тиск на депутата. Тим більше - організовувати замах. А ще додає: з дитинства спілкується винятково українською мовою. Навіть коли дуже сердиться, на російську не переходить. - Мені дуже шкода, що із нею таке сталося, - каже підприємець. - Хоча вона багатьом не давала жити. Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Те ж саме говорив і сусід ОСОБА_5 , наголошуючи, що поки я їй не заплачу, то будувати тут не зможу. Я відмовився, оскільки мав на руках всі необхідні для початку роботи документи. Тепер вже розумію - дарма. Напевно, простіше було б заплатити. Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі. Виступала проти «Ріверсайду» та ледь не лягала під екскаватор, коли починалося будівництво супермаркету «Вопак». Потім в один момент замовкла… Гадаю, з часом люди почнуть відкрито про це говорити і, можливо, тоді стане зрозуміло, кому було вигідно обливати її кислотою. А ще цікаво, що облили її кислотою саме перед виборами. Не виключено, що саме завдяки цьому випадку нікому особливо не відома пенсіонерка-скандалістка і стала депутатом міськради від ВО «Свобода». Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вказувала, що опублікована інформація є недостовірною і такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню. Судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації э конституційною гарантією та забезпечується законом. Згідно з ч.1 ст.201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. За нормами ч.3 ст.297 та ч.2 ст.299 ЦК України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та про захист своєї ділової репутації. Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. У пункті 4 постанови Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" Верховний Суд України роз`яснив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч.4 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Відповідачем у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належним відповідачем є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з присилання на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Як вбачається зі змісту спірної статті, викладена в ній інформація отримана в «ексклюзивній розмові» з відповідачем ОСОБА_2 .. Стаття містить як розповідь кореспондента, так і цитати висловлювань відповідача. Автором статті зазначено «Західний аргумент». Відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо, зокрема вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього. Таким чином, належними відповідачами у справі є ОСОБА_2 як джерело інформації, оскільки оспорювана інформація поширена у формі цитування його висловлювань, Редакція друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» як засіб масової інформації, який поширив оспорювань інформацію, та автор «Західний аргумент». Відповідні заперечення, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними нормами закону, і апеляційним судом відхиляються. Позивачем пред`явлено вимоги про спростування недостовірної інформації до ОСОБА_2 та Редакції друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє», оскільки із зазначеного в статті некоректного посилання на автора статті встановити та залучити його до участі у справі не виявилося можливим. Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення позову з тих міркувань, що автора спірного інформаційного матеріалу не було встановлено. Згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, якщо позивач заявляє вимоги до одного з належним відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі. Джерелом оспорюваної інформації у статті зазначений відповідач ОСОБА_2 , оскільки інформація викладена у формі цитати, від першої особи, не є довільним переказом його слів журналістом, а тому суд вважає, що саме відповідач поширив оспорювань інформацію. Незалучення автора інформаційного матеріалу не перешкоджає розгляду справи без його участі. Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, що висловлена ним у статті інформація була викладена некоректно, неправдиво чи перекручена, як і доказів того, що ексклюзивна розмова взагалі не відбувалася. Поширена в статті інформація, з огляду на зазначені в ній ім`я, прізвище, місце проживання, стосується позивача. Інформацією, поширеною щодо позивача, є висловлювання відповідача « Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі». Вказані висловлювання містять фактичні дані і не є оціночними судженнями, а твердженнями про особу позивача. Зазначена інформація є недостовірною, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що позивач вимагала у відповідача ОСОБА_2 1000 доларів за мовчання і не перешкоджання його будівництву чи вимагала гроші у яток, що стоять на залізничному вокзалі, матеріали справи не містять. За положеннями ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В порушення вказаних вимог відповідач не надав суду доказів, що поширена ним щодо позивача інформація відповідає дійсності. Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 звернулася в Рівненський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області із зверненням за фактом обмовляння ОСОБА_2 у вимаганні неправомірної вигоди, що мало місце під час інтерв`ю в друкованому виданні газети «Рівне Вечірнє» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Як вбачається із відповіді Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області 10 квітня 2019 року № 10Дп/200/01-2019, в ході проведеної перевірки та вивченням зібраних матеріалів встановлено, що за даним фактом відсутня подія злочину, оскільки опитування свідків показало, що нею не вчинялося ніяких дій, спрямованих на вимагання/отримання неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення дій корисливого характеру. Покликання апелянта на необхідність доведення відсутності вини позивача у вчиненні злочину в рамках кримінального процесу апеляційний суд відхиляє. вважає безпідставними. Щодо позивача жодне кримінальне провадження за фактом вимагання неправомірної вигоди не відкрите і відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом не внесені, що очевидно позбавляє можливості позивача доводити свою невинуватість в межах кримінального провадження. Відмова органу досудового розслідування у внесенні відомостей про завідомо неправдиве повідомлення відповідачем ОСОБА_2 про вчинення злочину в ЄРДР не позбавляє позивача права звернення до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, оскільки таке право гарантоване ст.32 Конституції України. Поширена відповідачем ОСОБА_2 недостовірна інформація має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем норм чинного законодавства, принципів моралі, вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як злочин, неетичну поведінку в суспільному та політичному житті, з огляду на наявний на момент поширення інформації статус позивача як депутата міської ради. За таких обставин суд вважає інформацію «Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі» недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача, оскільки порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Враховуючи положення ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідач Редакція друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє» звільняється від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Однак, оскільки спростування поширеної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування. Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частина перга статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст.16, 277 ЦК (п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року). Покликання апелянта на те, що оскаржуваним рішенням покладено зобов`язання вчинити дії щодо відновлення прав позивачки лише на нього одного спростовуються самим текстом рішення, що переглядається, з якого очевидно, що зобов`язання спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування в газеті «Рівне Вечірнє» спростування покладено на обох відповідачів: ОСОБА_2 та Редакцію друкованого засобу масової інформації «Рівне Вечірнє». В частині вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині з наступних міркувань. Так, згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Згідно роз`яснень п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», способами захисту гідності, честі та ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України). Позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між поширенням недостовірної інформації та погіршенням стану її здоров`я, необхідністю нової організації життєвого процесу, програшем виборів депутатів до Верховної Ради України, про які заявлено у позові. Разом з тим, обставини перенесення позивачкою душевних страждань, завданих розповсюдженням недостовірної інформації, яка принижує її честь та гідність, є очевидними і підтверджені показаннями свідків, що, в свою чергу, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, є підставою для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2021 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 травня 2022 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.