Постанова 4811 № 461/4339/18

Справа № 461/4339/18 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 22-ц/811/3304/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Іванової О.О., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «НТА-Незалежне телевізійне агентство» про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «НТА-Незалежне телевізійне агентство» про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 23 березня 2018 року Телеканал НТА оприлюднив репортаж в якому назвав позивача шахраєм : "Суд над шахраєм ОСОБА_3 знову перенесено". Вказував, що оскільки немає вироку суду яким би позивача було визнано винним у злочині чи вчиненні кримінальних злочинів, вважає, що поширена інформація є недостовірною та негативною, а такі дії - образою честі та гідності. Просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканність ділової репутації позивача інформацію поширену відповідачем ПП "НТА Незалежне телевізійне агентство" в суботу в 19.00 год. 23 березня 2018 року під час випуску новин. Зобов`язати відповідача спростувати дану інформацію та принести вибачення в суботньому випуску новин на своєму телеканалі о 19.00 год., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500 000 тисяч гривень. Оскаржуванм рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «НТА-Незалежне телевізійне агентство» про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на те, що судом встановлено наступні факти: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі; поширена інформація стосується конкретної фізичної особи, ОСОБА_1 . Зазначає, що поширена інформація недостовірна, оскільки не відповідає дійсності. Назвавши ОСОБА_1 «шахраєм» відповідач без наявності вироку суду, що набрав законної сили та яким ОСОБА_1 було б визнано винним у шахрайстві, поширив недостовірну інформацію. Обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_1 не існує. Поширена інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_1 . Зазначає, що судом не встановлено, що інформація, яку поширив відповідач відповідає фактичним даним та відповідачем не надано жодних доказів існування фактичних даних про те, що ОСОБА_1 винен у шахрайстві. Не погоджується з висновком суду про те, що інформація стосовно ОСОБА_1 подана у формі оціночних суджень. Вважає, що відповідач подав інформацію не у формі оціночних суджень, а поширив недостовірну інформацію стовно позивача, оскільки вжив слово «шахрай», послався на фактичні дані, зокрема на судовий процес стосовно позивача у кримінальному провадженні по обвинуваченні ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом та матеріалами справи встановлено, що на телеканалі «НТА» (власник ПП «НТА Незалежне телевізійне агентство») 23 березня 2018 року о 19.00 год. в ефір вийшов випуск новин, в якому був наявний сюжет "Суд над шахраєм ОСОБА_3 знову перенесено". Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена. Статтею 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем було використано оціночні судження та припущення щодо викладених у сюжеті відомостей, які фактично є вираженням його суб`єктивної думки і погляду на наведенні у статті факти, у контексті кримінального провадження відносно позивача. Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні. Відповідно до п. 5 Постанови Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь. Відповідно у позовних вимогах позивач вказує, саме на реалізацію його права на відповідь як способу захисту порушених особистих немайнових прав. Наведені висловлювання є особистою оцінкою особи позивача та його дій, а не ствердженням. У рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. На тому, що оціночні судження не можуть бути спростовані, наголосив також Верховний Суд України: відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (абзац 3 п. 19 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1). Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред`явити орган цієї юридичної особи. Пунктом 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україніпідготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Наведена інформація не порушує право позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації, оскільки не містить недостовірних даних та таких, що нашкодили гідності, честі та діловій репутації позивача. Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч.2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК (435-15) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (475/97-ВР). Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Судом першої інстанції було оглянуто відеозапис наданий позивачем та проаналізувавши наведену у в ньому інформацію, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що така інформація подана у формі оціночних суджень, оскільки речення не містять стверджувальних висловів щодо особи позивача. Відповідно до ст.48 ч.4 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» запис передачі у незмінній формі зберігається протягом 14 днів з моменту розповсюдження. Статтею 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» передбачено право громадянина або юридичної особи вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи та право на отримання копії запису фрагменту з відповідною оплатою. Позивач відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не скористався своїм правом вимоги до телерадіооргнацізації про спростування поширених у її програмі відомостей та не просив надати фрагмент запису передачі. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що поширена Приватним підприємством «НТА-Незалежне телевізійне агентство» інформація обґрунтованого не є недостовірною та такою, що порушує право позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.