Постанова 4815 № 562/3079/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022 року м. Рівне Справа № 562/3079/21 Провадження № 22-ц/4815/562/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівному апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Водоп`ян Т.В. на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року, ухвалене в складі судді Кушнір О.Г., дата виготовлення повного тексту судового рішення 23.12.2021, у справі № 562/3079/21, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов мотивувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей - доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Оскільки відповідач ухиляється від утримання дітей, матеріальної допомоги добровільно не надає, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. Вирішено питання просудовий збір. Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати ухвалити рішення, яким вирішити позовні вимоги у позовній заяві від 13.10.2021 року та задовольнити їх частково. Покликається на те, що визнає позов частково в сумі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час становить 1309 грн. В добровільному порядку буде надавати кошти на утримання дітей у такому чи більшому розмірі по мірі отримання ним доходів. Відзив до апеляційного суду не надходив. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Із матеріалів справи вбачається, що сторони являються батьками неповнолітніх дітей доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, що не заперечувалось відповідачем. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав можливим стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частки його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня звернення позивача до суду та до досягнення дітьми повноліття. З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України). За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Врахувавши наведені положення закону та вимоги позовної заяви про стягнення аліментів у частці від доходу, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обов`язок відповідача утримувати своїх малолітніх дітей. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи вищенаведені обставини, права дитини на достатній життєвий рівень, факт перебування дітей на утриманні позивача, вік дітей, стан здоров`я дітей, матеріальний стан позивача, відповідача та стан його здоров`я, відсутність у платника аліментів інших непрацездатних утриманців, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров`я дітей, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Будь-яких доказів неможливості виплачувати аліменти на дітей у визначеному судом розмірі відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто. Навпаки, відповідач є особою працездатного віку, тому може сприяти як утриманню так матеріальному забезпеченню належним чином своїх дітей. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Водоп`ян Т.В. залишити без задоволення. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.