Постанова 4813 № 523/16830/21

Номер провадження: 22-ц/813/651/22 Номер справи місцевого суду: 523/16830/21 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Ющак А.Ю., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою стягнення заборгованості за договором позики, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст заяви про забезпечення позову. В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою стягнення заборгованості за договором позики. 25.10.2021р. від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки АДРЕСА_2 (кадастрові номери 5110136900:43:007:0020, 5110136900:43:007:0021), які належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. У доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки не врахував всі обставини справи щодо триваючого характеру спірних правовідносин, реальної можливості майбутнього невиконання рішення суду. Сповіщення сторін. У судове засідання, призначене на 30 березня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 11 квітня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на те, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ`я сторін. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою стягнення заборгованості за договором позики не підлягає задоволенню. Однак колегія суддів повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Згідно зі ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Разом з тим, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 п. 2, п. 6 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Як вбачається із прохальної частини вказаних у заяві вимог, ОСОБА_1 просить накласти арешт: - на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017 року, посвідченого Шатіловою О.В., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7-908; - земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:43:007:0020), розташована за адресою АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 03.10.2017 року, посвідченого Шатіловою О.В., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7-912; - земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:43:007:0021), розташована за адресою АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 24.11.2017 року, посвідченого Таранською А.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №9675. Заява обґрунтована тим, що у вересні 2021 року позивач дізналась, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчуджили майно, яке належало їм на праві приватної власності. Відповідач ОСОБА_2 , розуміючи наслідки неповернення позивачу грошових коштів, перереєстрував право власності на належні йому на праві власності 2/3 частки у праві власності на квартиру, загальною площею 67,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на свою матір ОСОБА_4 шляхом укладення 18.02.2021 року договору дарування, посвідченого Луцях Т.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №53. Також ОСОБА_2 , розуміючи наслідки неповернення позивачу грошових коштів, перереєстрував право власності на належну йому на праві власності квартиру загальною площею 10,5 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на ОСОБА_5 шляхом укладення 26.05.2021 року договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого у реєстрі за №2089. Відповідач ОСОБА_3 , розуміючи наслідки неповернення позивачу грошових коштів, перереєструвала право власності на належні їй на праві власності 4 (одну четверту) частку квартири, загальною площею 160,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на свого батька ОСОБА_6 шляхом укладення 06.07.2021 року договору дарування, посвідченого Омаровою В.С., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №8849. Ухиляючись від сплати боргу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи недобросовісно, уклали вищезазначені правочини. Відповідач ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку повернути гроші та по теперішній час разом з ОСОБА_3 продовжують безпідставно користуватись ними. ОСОБА_2 уникає виконання своїх обов`язків, передбачених Договором та чинним законодавством України. Така поведінка відповідача ОСОБА_2 очевидно свідчить про його недобросовісність та несе ризики відчуження належного йому майна, на яке може бути звернено стягнення, з метою ухилення від виконання рішення суду по цій справі. У зв`язку з цим у позивача ОСОБА_1 виникають обґрунтовані підстави допускати, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання у майбутньому рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 у позовній заяві ставить питання щодо повернення боргу, який виник через невиконання договору. Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір. За таких обставин правильним та співмірним із заявленими вимогами є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно. Між заходом забезпечення позову, про який просить заявник, і предметом позову існує безпосередній зв`язок. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є співмірним із заявленими вимогами та ціною позову. Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер до вирішення судом спору по суті. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норму процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт: - на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017 року, посвідченого Шатіловою О.В., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7-908; - земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:43:007:0020), розташована за адресою АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 03.10.2017 року, посвідченого Шатіловою О.В., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №7-912; - земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:43:007:0021), розташована за адресою АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 24.11.2017 року, посвідченого Таранською А.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №9675. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк