Ухвала КАС ВС № 160/4335/21

УХВАЛА 05 травня 2022 року Київ справа №160/4335/21 адміністративне провадження № К/990/9909/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 160/4335/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, з участю третьої особи: Даржавного бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: 21 квітня 2022 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 160/4335/21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 13 квітня 2022 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а касаційна скарга є майже ідентичною попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Аналогічно попередній касаційній скарзі, скаржник не зазначає підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України з належним обґрунтуванням. Верховний Суд в ухвалі від 13 квітня 2022 року надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, в тому числі і у випадку її подання на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, вдруге подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз`ясненнями, наданими Верховним Судом. Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надав Верховний Суд щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Так скаржник повторно вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20. Водночас, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Що стосується посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» як на підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то указана правова норма судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не застосовувалася. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 160/4335/21. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 160/4335/21 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... В.М. Соколов, Суддя Верховного Суду