Ухвала КАС ВС № 826/19002/16

УХВАЛА 04 травня 2022 року Київ справа №826/19002/16 адміністративне провадження №К/9901/21134/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А., суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., розглянувши клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи № 826/19002/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в с т а н о в и в : Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач, НАБУ), в якому просив визнати бездіяльність НАБУ, що виявилась у невиплаті грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, - протиправною; зобов`язати НАБУ нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 51 040,60 грн, з урахуванням індексу. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 в її мотивувальній частині, виключивши з неї посилання на наявність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, у зв`язку з тим, що даний вид грошової допомоги не входить до структури заробітної плати працівника НАБУ, яка визначена статтею 23 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України». В іншій частині постанову залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що виявилась у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою; зобов`язано Національне антикорупційне бюро України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка надається разом із щорічною основною оплачуваною відпусткою, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 51 040,60 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. 09 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та закрити провадження у справі. Також у поданій касаційній скарзі відповідач клопоче про розгляд справи Великою Палатою у зв`язку з оскарженням судових рішень з підстав порушення правил предметної підсудності. Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи № 826/19002/16 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної підсудності, вважає що у задоволенні останнього необхідно відмовити. Згідно зі частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах. У розумінні наведених положень колегія суддів (палата, об`єднана палата) касаційного суду не повинні направляти до Великої Палати для перегляду справи за наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України, а Велика Палата зобов`язана повернути (передати) справу до відповідної колегії чи складу суду, який її направив, якщо будуть встановлені обставини, що унеможливлювали скерування справи до Великої Палати. Однією з таких підстав власне й є пункт 2 частин шостої цієї статті. Повертаючись до підстав направлення справи для перегляду Великою Палатою, можна підсумувати, що відповідач фактично оскаржив судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, які за правилами частини шостої статті 346 КАС України підлягали передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо би не було умов, передбачених цією частиною статті, що унеможливлюють таку передачу. Як видно зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, на стадії передачі справи на розгляд Великої Палати залишилися обставини, які роблять неможливою таку передачу. Зокрема, Суд зауважує те, що скаржник хоча оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, але, попри це, обґрунтовує порушення правил підсудності наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справах не з подібними підставами та предметом позову не у подібних правовідносинах (пункти 2 частини шостої статті 346 КАС України). Верховний Суд зауважує, що приписи КАС України не містять визначення «подібні правовідносини». Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 викладалася правова позиція щодо тлумачення вказаного терміну. Так, Верховний Суд вказав, що «подібність правовідносин» означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Так, скаржник, на підтвердження виконання пункту 2 частини шостої статті 346 КАС України, наводить постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 479/1411/18, від 24.05.2021 у справі № 127/26811/15-ц, від 29.03.2021 у справі № 624/574/18, якими вирішувалися спори щодо трудових відносин (у сфері оплати праці). Суд вважає помилковими доводи відповідача, що розгляд даної справи мав вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право, виходячи з наступного. У наведених до переліку відповідачем справах, дійсно, одними з позовних вимог були стягнення недоотриманої заробітної плати, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас, як вбачається із суб`єктного складу учасників правовідносин у цих справах, то він не є тотожним із суб`єктним складом у справі № 826/19002/16, що спростовує твердження про подібність правовідносин, а відтак не підтверджує наявність підстави для передачі на розгляд Великої Палати, визначеної у п. 2 частини шостої статті 346 КАС України. Так, у справі № 624/574/18 спір виник між ОСОБА_2 , який обіймав посаду машиніста ескаватора, та Кегичівським КП «Кегичівка-Сервіс плюс». У справі № 127/26811/15-ц ОСОБА_3 , займаючи посаду доцента кафедри психології, соціології та права, звернувся з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Вінницького торговельно-економічного інституту. В рамках справи № 479/1411/18 ОСОБА_4 , що була на посаді викладача спецдисциплін, звернулася до суду з позовом до Кривоозерського професійного аграрного ліцею. Суд пригадує, що відповідно до підпункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно п. 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Як вбачається з переліку справ, поданих скаржником на підтвердження порушення судами правил предметної юрисдикції, то вказані справи не є такими, що характеризуються подібністю правовідносин із справою № 826/19002/16, оскільки позивачі у цих справах не обіймали посади публічної служби, а відповідачі - не здійснювали публічно - владні - управлінські функції, що мало місце у суб`єктному складі справи № 826/19002/16. Враховуючи наведене, зазначений спір належить до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, У ХВ А Л И В : Відмовити в задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи № 826/19002/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В. Е. Мацедонська О. Р. Радишевська