Постанова 4873 № 910/10501/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" лютого 2022 р. Справа№ 910/10501/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Кропивної Л.В. Барсук М.А. при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю., за участю представників: від позивача: Сєров Є.І. (довіреність №01/01/07-544/д від 25.08.2020), від відповідача - 1: Кушнір Л.В. (довіреність №9664/20.3/22-20 від 24.11.2020), від відповідача - 2: Бойко М.А. (в порядку самопредставництва), від третьої особи: представник не прибув, розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/10501/19 (суддя Баранов Д.О., повний текст складено - 02.08.2021) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович про стягнення 1 777 866, 85 грн. ВСТАНОВИВ наступне. У 2019 році Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 1 777 866,85 грн. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (далі - ТОВ "Інтербізнесконсалт") суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14 183 629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 04.06.2020 у складі суддів Касаційного господарського суду касаційну постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/10501/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866, 85 грн. Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем обставин заподіяння йому шкоди в заявленому до стягнення розмірі внаслідок незаконних дій державного виконавця під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15, а також неможливості повернення цих коштів особою, на користь якої відбулося таке стягнення - ТОВ "Інтербізнесконсалт". Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована можливістю повторного пред`явлення наказу про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" коштів на суму 1 777 866,85 грн до виконання, а також тим, що з моменту повернення виконавчого документу пройшов тривалий час та у вказаної особи можлива наявність майна, на яке можливо звернути стягнення. В ході здійснення апеляційного провадження відповідачами були заявлені клопотання про закриття провадження у даній справі, мотивовані наявністю судового рішення в іншій справі №910/22297/17, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в даній справі. Колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаних клопотань, з огляду на наступне. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України). Отже, умовою застосування наведених положень процесуального закону для закриття провадження у справі є наявність рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Колегія суддів зазначає, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. В межах справи №910/22297/17 судами розглядалися вимоги ПАТ "Укрнафта" до Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про стягнення 1 777 866,85 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Підставами позову у вказаній справі №910/22297/17 позивачем було визначено обставини щодо здійснення ПАТ "Укрнафта" чергового зарахування зустрічних однорідних вимог, про що своєчасно повідомлено державного виконавця, проте останнім в подальшому у виконавчому провадженні № 50366945 спірну суму коштів стягнуто з позивача. Такі дії державного виконавця в межах справи №910/13862/15 визнані незаконними, а тому сума коштів, яка є списаною, підлягає стягненню в порядку статей 1166, 1174 ЦК України з Державного бюджету України через Відповідача-2. В свою чергу, у даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги не тільки незаконністю стягнення державним виконавцем з нього коштів на суму 1 777 866,85 грн, але й обставинами неможливості повернення цих коштів особою, на користь якої відбулося таке стягнення - ТОВ "Інтербізнесконсалт". Отже, підстави позовів у справах №910/22297/17 та даній не є однаковими, а тому відповідно положення п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню. Таким чином, клопотання відповідачів про закриття провадження у даній справі є необґрунтованими та судом відмовляється в їх задоволенні. Стосовно клопотання позивача про повернення без розгляду відзиву другого відповідача на апеляційну скаргу, мотивованого з посиланням на п. 3 ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, тим, що відзив має містити обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, а оскільки у даному випадку відзивом другого відповідача підтримуються доводи апелянта, наведений документ є приєднанням до скарги, який повинен сплачуватися судовим збором, слід зазначити наступне. Пунктом 2 частині 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи на подання суду, зокрема, пояснень, наведення доводів, міркувань тощо. По суті відзив другого відповідача на апеляційну скаргу є такими поясненнями з викладенням відповідних доводів та підтриманням позиції скаржника. Погодження другого відповідача з апеляційною скаргою Міністерства юстиції України не перетворює вказані пояснення на приєднання до апеляційної скарги. Крім цього, ч. 1 ст. 265 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме право учасників справи приєднатися до апеляційної скарги. В свою чергу, другий відповідач таким правом не скористався, а тому за відсутності волевиявлення останнього, суд не може самостійно вирішувати за учасника справи питання щодо приєднання його до апеляційної скарги іншої особи. З огляду на викладене, клопотання позивача про повернення без розгляду відзиву другого відповідача на апеляційну скаргу підлягає залишенню без задоволення. Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу. Представник другого відповідача підтримав позицію скаржника. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував. Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 було повністю відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 998 634,84 дол. США, що еквівалентно 21 008 490,35 грн заборгованості, і стягнення із відповідачів солідарно 10 000 дол. США, що еквівалентно 212 500 грн заборгованості, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Також стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подання позову в розмірі 73 080 грн, 80 390 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 400 000 грн понесених адвокатських витрат. Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі №910/13862/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 змінено, а саме вирішено стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн, що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ; у решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено; у позові до ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 48 720 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593,34 грн за подання апеляційної скарги; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 залишено без змін. 25.02.2016 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 видано наказ про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт 14 183 629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ. Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50366945 з виконання вищевказаного наказу. 09.03.2016 ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву №10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов`язання ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів на загальну суму 480 388,66 грн, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 скасовано постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" адвокатських витрат та частини витрат зі сплати судового збору. Враховуючи, що ПАТ "Укрнафта" вже виконало постанову апеляційного суду в цій частині, кошти в сумі 451 156, 66 грн підлягають поверненню ПАТ "Укрнафта". Крім того, згідно з вказаною постановою касаційної інстанції ТОВ "Інтербізнесконсалт" повинне сплатити на користь ПАТ "Укрнафта" 29 232 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, а ПАТ "Укрнафта" - 14 183 629,97 грн на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт". У зв`язку з наведеним ПАТ "Укрнафта" заявило про зарахування його зобов`язань з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" заборгованості за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у загальній сумі 480 388,66 грн у рахунок погашення відповідних зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт". Про зарахування зустрічних однорідних вимог заявою від 10.03.2016 № 10/591 ПАТ "Укрнафта" також повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказавши про припинення зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" на суму 480 388,66 грн за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ). Крім вказаного, заявник просив винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50366945 на десять робочих днів. ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.03.2016 № 10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/6542/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, у позові відмовлено повністю. Крім того, ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву від 23.03.2016 № 10/719 про зарахування зобов`язань ПАТ "Укрнафта" з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 у загальній сумі 1 297 478,19 грн в рахунок зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України. Заявою від 25.03.2016 № 10/745 ПАТ "Укрнафта" повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зарахування зустрічних вимог заявою від 23.03.2016 № 10/719 та вказало, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ) припинились частково на суму 1 297 478,19 грн, а всього на суму 1 777 866,85 грн. Також заявник просив не виставляти і не направляти платіжні вимоги на суму 14 183 629,97 грн з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні № 50366945 та виклав прохання, в разі примусового списання з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" 14 183 629,97 грн, не перераховувати на рахунки ТОВ "Інтербізнесконсалт" 1 777 866,85 грн від зазначеної суми з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП № 50366945. ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Укрнафта" про зарахування від 23.03.2016 № 10/719. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/6544/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, у позові відмовлено повністю. Господарськими судами встановлено, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено примусове списання з рахунків ПАТ "Укрнафта" грошових коштів на суму 14 183 629,97 грн за меморіальними ордерами та розпорядженням від 04.04.2016 № 50366945/16. Платіжним дорученням від 04.04.2016 № 2301 на суму 14 183 629,97 грн вказані грошові кошти перераховані на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" з призначенням платежу: "перерах.коштів, як погаш.боргу згідно наказу №910/13862/15 виданого 25.02.2016 господарським судом м. Києва про стягнен. з ПАТ "Укрнафта". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн у виконавчому провадженні № 50366945. Означена ухвала суду мотивована тим, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині 1 777 866,85 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником повідомлено виконавчу службу. Незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про незаконність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн. 14.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання ухвали від 13.04.2017 за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016. 18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15. Однак, 25.06.2019 головним державним виконавцем Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У вказаній постанові зазначено, що земельні ділянки, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій, відсутній, у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти, та кошти на які можливо звернути стягнення відсутні, філії та структурні підрозділи боржника також відсутні, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. В обґрунтування необхідності звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14 183 629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Відповідно до приписів ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, доведення яких покладено на позивача. При вирішенні даного спору, місцевим господарським судом вірно враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 117 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017), викладених у постанові від 10.07.2018 у справі №910/3007/16, які, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обов`язково повинні враховуватися господарськими судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, у вказаній постанові Верховний Суд висловив правову позицію про те, що право на пред`явлення позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, виникає лише у разі невиконання судового рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, якщо буде встановлено неможливість повернути на користь боржника грошові кошти, стягнуті з нього на виконання судового наказу. При цьому вину державного виконавця у справі № 910/3007/16 було встановлено ухвалою суду, однак, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що позов про відшкодування матеріальної шкоди з державного бюджету заявлено передчасно і в його задоволенні слід відмовити, оскільки позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а судами не встановлено таку неможливість повернути зазначені кошти на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України. Верховний Суд у вищезазначеній постанові також зазначив, що стаття 117 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно стягнутих коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності належним чином встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди та стягнуто збитки, завдані незаконними діями державного виконавця передбачені, статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Отже, у вказаній справі Верховний Суд дійшов до висновку про те, що питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, завданої неправомірними діями державного виконавця, повинно вирішуватися в залежності від підстав позову щодо неможливості повернення надмірно стягнутих з позивача коштів за судовим наказом. Підставою позову у даній справі позивачем визначено обставини неможливості виконання судового наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови від 25.06.2019 про повернення вказаного наказу стягувачу - ПАТ "Укрнафта". Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О. В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн з тих підстав, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині зазначеної суми шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником було повідомлено виконавчу службу. Однак, незважаючи на наведене, стягнення за вказаним наказом відбулося у повному обсязі. Наведені обставини щодо незаконності дій державного виконавця в силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними та не потребують повторного доведення. Господарським судом міста Києва 14.04.2017 на виконання вказаної ухвали від 13.04.2017 видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016. 18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15. Разом з тим, 25.06.2019 головним державним виконавцем Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У вказаній постанові зазначено, що земельні ділянки, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій, відсутній, у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти, та кошти на які можливо звернути стягнення відсутні, філії та структурні підрозділи боржника також відсутні, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено як обставини заподіяння йому державним виконавцем шкоди на суму 1 777 866,85 грн враховуючи безпідставність їх стягнення з ПАТ "Укрнафта", так і обставини неможливості повернення цих коштів особою, на користь якої відбулося таке стягнення - ТОВ "Інтербізнесконсалт". Доводи апелянта про можливість повторного пред`явлення наказу про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" коштів на суму 1 777 866,85 грн до виконання, а також про те, що з моменту повернення виконавчого документу пройшов тривалий час та у вказаної особи можлива наявність майна, на яке можливо звернути стягнення, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне. Так, станом на час подання позову у даній справі, а також на момент прийняття рішення існують обставини неможливості виконання наказу суду про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" коштів на суму 1 777 866,85 грн. Отже, враховуючи обставини заподіяння позивачу державним виконавцем шкоди на суму 1 777 866,85 грн з огляду на безпідставність їх стягнення з ПАТ "Укрнафта", та обставини неможливості повернення цих коштів особою, на користь якої відбулося таке стягнення - ТОВ "Інтербізнесконсалт", права позивача є вже порушеними державним виконавцем та підлягають захисту. Можливість повторного пред`явлення наказу наведеного не спростовує. При цьому, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях щодо можливої наявності у ТОВ "Інтербізнесконсалт" майна, за рахунок якого позивач міг би задовольнити свої вимоги. В контексті наведеного колегією суддів визнаються необґрунтованими посилання скаржника також на можливість отримання позивачем двічі грошових коштів (у випадку задоволення позову та виконання наказу, пред`явленого повторно). Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2020 вказано, що сама по собі можливість повторного подання вказаного наказу до виконання та відсутність доказів перебування ТОВ "Інтербізнесконсалт" в стані припинення не може бути перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/10501/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 29.04.2022 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді Л.В. Кропивна М.А. Барсук