Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/1081/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 322/1081/21 Головуючий у 1-й інстанції: Губанов Р.О. Провадження № 22-ц/807/1150/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Кочеткової І.В. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14.11.2011. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку» позивач додав до позовної заяви. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. А відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14 вересня 2021 року має заборгованість в розмірі 21 649,85 грн., з яких: 17 573,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4 075,97 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовній вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи свідчать про доведеність фату укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з анкети-заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. Підписання анкети-заяви, користування кредитними коштами, а також здійснення погашення заборгованості свідчить про згоду з умовами договору та визнання заборгованості за кредитом. Отже, що суд безпідставно вважав, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи не є складовими кредитного договору, адже мало місце приєднання до цих документів, про що зазначено безпосередньо у анкеті-заяві, яка підписана відповідачем. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст.7 п.13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких відповідно до ч. 6 статті 19 ЦПК України належить нескладні справи та справи, ціна позову у яких не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі не перевищує такого розміру та за категорією спору не є складною. З урахуванням наведеного апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з безпідставності позовних вимог про стягнення відсотків через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, а витяг з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не може вважатися складовою частиною спірного договору; при цьому відмовляючи в стягненні тіла кредиту, суд першої інстанції на підставі наведеного у рішенні власного розрахунку заборгованості дійшов до висновку про те, що відповідачем була погашена заборгованість перед банком у повному обсязі. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам правильно застосованих судом норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини у цій справі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Зважаючи на вказані норми, слід ретельно встановити, які істотні умови кредитного договору узгоджені між сторонами у підписаних ними документах, оскільки не підписані є нікчемними в силу положень ст.1055 ЦК України і не створюють правових наслідків, обумовлених ними. Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції при розгляді даної справи вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду була врахована. Судом встановлено, що 14 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується анкетою-заявою відповідача від 14.11.2011 (а.с.31). відповідачу відкрито картковий рахунок 14 листопада 2011 року. Відповідач отримав кредит у виді встановленого ліміту на 2 000,00 грн., та в подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався ( а.с. 29). Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості станом на 14 вересня 2021 року відповідач через неналежне виконання умов договору від 14.11.2011 має заборгованість у розмірі 21 649,85 грн., з яких: 17 573,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4 075,97 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Із наведеного слідує, що банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, якими є заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.11.2011, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Між тим, матеріалами справи підтверджено, що у заяві позичальника від 14.11.2011 процентна ставка не зазначена, зокрема, окремо за поточними та простроченими відсотками. Тому банк, як вбачається із наданого розрахунку, нарахував їх на підставі Тарифів і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами договору відбулася оферта є неспроможними, оскільки такий спосіб укладення кредитного договору суперечить положенням статті 1055 ЦК України, яка визначає для кредитного договору лише письмову форму. Зазначене передбачає підписання складеного у письмовій формі договору його сторонами зі всіма істотними умовами. Але колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що кредитний договір фактично є укладеним, оскільки банком підтверджено надання кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім, якими він фактично користувався, що вбачається з Виписки про рух коштів по картрахунку відповідача (а.с.1628). Річ йде лише про неузгодженість інших істотних умов між сторонами у справі. Зважаючи на все вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані Витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14.11.2011 року. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4 075,97 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд вважав їх необґрунтованими у зв`язку з тим, що кредитні кошти були повністю повернуті відповідачем банку. Доводи апеляційної скарги щодо не наведення судом першої інстанції у рішенні власного розрахунку при незгоді із наявними у справі доказами спростовуються у мотивувальній частині рішення, де судом зроблено детальний розрахунок на підставі вирахування різниці між сумою фактично використаних відповідачем кредитних коштів та сумою сплачених ним коштів на погашення заборгованості (а.с. 87). Разом з тим, суд при наведенні зазначеного розрахунку керувався випискою за договором № б/н від 14.11.2011-17.09.2021, що є первинним бухгалтерською документацією. Судом за випискою про рух коштів було ретельно досліджено: користування кредитними коштами з боку відповідача, всі здійснені банком нарахування, враховано внесені відповідачем на картку кошти, їх спрямування банком на погашення заборгованості, а також автоматичні списання банком коштів відповідача. Дійшовши до правильного висновку про те, що банк здійснив безпідставне нарахування відповідачу процентів, суд обґрунтовано згрупував усі кошти, що були спрямовані на їх погашення, зарахувавши їх у рахунок сплати взятих у кредит коштів. Так, основна сума боргу (тіла кредиту) за кредитним договором від 14.11.2011 станом на 14 вересня 2021 року дорівнює: 127 310,63? грн 137 711,58 грн = -10 400,95 грн., тобто фактично відсутня. Апеляційний суд, дослідивши виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 та перевіривши зроблений судом розрахунок, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності заборгованості за тілом кредиту, оскільки сума, внесена відповідачем на погашення заборгованості перевищує суму витрачених відповідачем коштів. Таким чином, наявність заборгованості за тілом кредиту спростовується доказами наявними в матеріалах справи. Суд надає оцінку зібраним у справі доказам як кожному доказу окремо, такі і їх сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При розгляді цієї справи судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального закону. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, а рішення законним та обґрунтованим. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, що є підставою відповідно до вимог статті 375 ЦПК України для залишенню апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 05 травня 2022 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: І.В. Кочеткова Г.С. Подліянова Дата документу 05.05.2022 Справа № 322/1081/21