Постанова 4807 № 324/111/21
від 27.08.2021 ·Дата документу 27.08.2021 Справа № 324/111/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 324/111/21 Головуючий у 1-й інстанції: Каретник Ю.М. провадження № 22-ц/807/2002/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 19 листопада 2015 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач зазначив у позові, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але у процесі користування кредитним рахунком він не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язаннями. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 10 грудня 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 16 296,63 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 14 468,30 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 1 828,33 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 19 листопада 2015 року, яка утворилася станом на 10 грудня 2020 року, в сумі 14 468,30 гривень 30 копійок та 2015,33 гривень 33 копійки судового збору, а всього стягнуто 16 483 гривні 63 копійки. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині вимог, у яких йому було відмовлено, ПриватБанк у особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у оскаржуваній частині у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками задовольнити повністю. В іншій частині рішення не оскаржується. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволення вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом у зв`язку із непогодженням банком умови кредитування з відповідачем. Судом не було досліджено належним чином паспорт споживчого кредиту. В свою чергу, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах та Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, та не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. ОСОБА_1 поставив підпис саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він ознайомлений з відповідними документами, а отже повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Відповідач, використовуючи кредитні кошти та частково погашаючи заборгованість за кредитом, підтвердив укладення кредитного договору із банком на відповідних умовах. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету - заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними. Крім того, банк вказував, що крім заяви, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Тому ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, зокрема, прострочених. Відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло. Проте в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких згідно з приписами ч. 6 статті 19 ЦПК України належать справи незначної складності та справи з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 19.11.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір без номеру у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 10). Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 8, 72-73). Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (а.с.9). У заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», пам`яткою клієнта складає між ним та банком договір банківського обслуговування, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернету, та які він отримав шляхом самостійного роздрукування. На підтвердження позовних вимог позивачем надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, який відповідачем не підписано. Також позивач долучив до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, який є актуальним до 03 лютого 2018 року та містить зразок підпису відповідача. Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2020 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 16296,63 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 14 468,30 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 1 828,33 грн. Частково задовольняючи позов банку, суд виходив із того, що умови кредитного договору не були узгоджені між сторонами у належний спосіб, оскільки у анкеті-заяві від 19.11.2015р. вони не визначені, а Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи у Приватбанку не можна визнати складовими кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, та банк не довів, що саме ці документи та у цій редакції були надані позичальнику для ознайомлення під час підписання анкети-заяви. При цьому, суд не взяв до уваги як доказ узгоджених умов кредитного договору і Паспорт споживчого кредитування, на якому стоїть підпис споживача ОСОБА_1 , оскільки цей паспорт є інформаційним документом, у якому клієнту лише пропонуються наявні у банку кредитні картки, які мають різні умови кредитування. Тому суд стягнув відповідно до вимог статті 530 ЦК України лише суму фактично отриманого кредиту, який не повернуто відповідачем банку. В апеляційній скарзі банк вказує, що суд безпідставно вважав, що Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку не є складовими кредитного договору, що, на думку банку, спростовується змістом заяви, у якій відповідач погодився з цим. Також суд безпідставно відкинув як неналежний доказ Паспорт споживчого кредитування, який підписаний позичальником та містить всі основні умови, притаманні кредитному договору. Вказані обставини також підтверджуються випискою про рух коштів по картрахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом, довідкою про видані відповідачу картки, якими він користувався. Вважає, що умови кредитного договору були погоджені між сторонами, а розмір заборгованості є підтвердженим. Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія дійшла наступних висновків. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Між тим, ті обставини, що не підписані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можна визнати складовими кредитного договору як такі, що не є письмовою формою договору, узгоджуються з приписами статті 1055 ЦК України, а тому колегія визнає, що судом ці обставини встановлені правильно. В цьому сенсі доводи банку про наявність договору приєднання до вказаних Умов та правил надання банківських послуг є безпідставними. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Але суд правильно зазначив, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Натомість, банк не ознайомлював відповідача з цими документами, оскільки в анкеті-заяві зазначається лише про те, що клієнт приєднується до розміщених на сайті банку Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, а ознайомлення відбувається шляхом самостійного роздрукування відповідачем з цього сайту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання заяви відповідачем містив саме вказані умови, в тому числі, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Отже, належного ознайомлення з відібранням підпису клієнта під узгодженими документами матеріали справи не містять, відтак суд правильно визнав, що не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи складовими договору, а тому не можна вважати правомірно нарахованими на їх підставі відсотки та прострочені відсотки, і в такому разі стягненню заборгованість за ними не підлягає. Крім того, довід апеляційної скарги про неналежне дослідження судом першої інстанції паспорту споживчого кредиту не заслуговує на увагу. В апеляційній скарзі Банк посилається на те, що істотні умови кредитного договору були узгоджені у Паспорті споживчого кредитування, який підписано відповідачем, але суд не прийняв його до уваги як доказ цих обставин. Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що судом в повній мірі досліджено надані банком докази на підтвердження заявлених вимог, в тому числі надано належну оцінку паспорту споживчого кредиту. Колегія в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на зміст та оформлення цього документу. Так, суд правильно зазначив, що як слідує з паспорту, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Такі висновки суду підтверджуються й тим, що у паспорті споживчого кредиту міститься припис про те, що інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 03.02.2018, датою надання інформації зазначено 19 січня 2018 року, а отже даний паспорт споживчого кредиту не може слугувати доказом погодження між сторонами умов надання кредиту, а має попередній ознайомлювальний характер для обрання клієнтом кредитного продукту, та не може підміняти сам письмовий кредитний договір, у кому будуть погоджені та підписані його істотні умови. На користь вказаному свідчить те, що паспорт споживчого кредиту містить інформа- цію щодо типу декількох кредитних продуктів: карти «Універсальна», «Універсальна ГОЛД», за якими вказані різні умови. Отже, Паспорт споживчого кредитування це лише пропозиція банку споживачеві обрати будь-який з типів карток, яка підлягає оцінці споживачем, яким на підставі отриманої з паспорту інформації обираються бажані та прийнятні для нього умови, а банк в подальшому аналізує можливість надання кредиту на обраних умовах з урахуванням кредитоспроможності клієнта. Тобто цей паспорт лише передує укладенню самого договору, але не підмінює його, який на вже узгоджених умовах має бути підписаний між сторонами. До того ж, в анкеті-заяві відповідача не зазначено взагалі про те, що цей паспорт споживчого кредиту за визначеною ним програмою є невід`ємною частиною будь-якого договору сторін. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги тільки в частині стягнення фактично отриманої та не повернутої суми кредиту, визнавши, що випискою про рух коштів по картрахунку відповідача підтверджується отримання коштів у кредит від банку, користуванням ними та наявність заборгованості у визначеному банком розмірі. Що в свою чергу свідчить про наявність підстав в порядку ч.2 ст.530 ЦК України для задоволення вимоги Банку про стягнення з боржника фактично отриманої і не повернутої суми кредитних коштів. Серед іншого, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції при вирішенні спору було помилково застосовано висновки, викладені у постанові ВП ВСУ від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц (14-131цс19), оскільки відповідачем було підписано довідку про умови кредитування. В той час як позиція ВП ВСУ висловлена в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц (14-131цс19) стосується виключно правовідносин , коли відповідачем заперечуються такі умови договору як погоджені сторонами у належним спосіб. Тому наявність підписаної відповідачем довідки про умови кредитування свідчить про погодження істотних умов між сторонами, в тому числі базової відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Втім, вказаний довід апеляційної скарги не заслуговує на увагу та спростовується доказами, наявним в матеріалах справи, оскільки такий документ банком не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції та в матеріалах справи відсутній. Всі викладені у скарзі обставини були предметом перевірки суду першої інстанції та їм надано належну правильну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Беручи до уваги все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до приписів ст. 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 27 серпня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.