Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/1813/20

Дата документу 03.05.2022 Справа № 334/1813/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 334/1813/20 Провадження №22-ц/807/889/22 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Рикун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 червня 2021 року, в складі судді Гнатюка О.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 01 вересня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4 600, 00 грн. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Позичальник при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 27 травня 2017 року по 27 листопада 2017 року. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, позивачем 30 листопада 2017 року була направлена претензія кредитора до Другої Запорізької державної нотаріальної контори, та 09 січня 2018 року отримана відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались. Зазначає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилась від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки. 12 вересня 2019 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. Станом на дату смерті позичальника, заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.09.2011 становить 6 328, 59 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 6 328, 59 грн. за кредитним договором № б/н від 01.09.2011 та судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що про смерть позичальника позивач дізнався 16.10.2017, про що свідчить вихідний номер претензії кредитора, направленої до Другої Запорізької державної нотаріальної контори. Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем (позичальником) на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач протягом строку, встановленого ст.. 1270 ЦК України, заявив відмову від прийняття спадщини, а також доказів того, що відповідач не проживав разом із позичальником на день його смерті. Отже, відповідач вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Судом не було перевірено, хто є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитним договором. Також відсутні підстави вважати, що банк при укладенні договору дотримався вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позичальника. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що сторони не надали суду доказів, за якими можливо встановити наявність та вартість спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, за змістом якої він погодився, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 14). Відповідно до умов заяви ОСОБА_2 отримав кредитну карту «Універсальна» з кредитним лімітом 10 000 грн. Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останньому для ознайомлення в письмовому вигляді. До заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 15-48). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 54). 30 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Другої Запорізької нотаріальної контори із претензією від 16 жовтня 2017 року в порядку ст. 1281 ЦК України про включення вимог кредитора в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлого про наявну заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком та реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с.53-58). Листом № 2331/01-16 від 01.12.2017 Друга Запорізька державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «ПриватБанк», що претензія кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 залишена без розгляду та виконання, у зв`язку з недотриманням вимог чинного законодавства, а саме у претензії не зазначено дату, коли саме кредитору стало відомо про смерть ОСОБА_2 (а.с. 59). 12 вересня 2019 року позивач направив лист-претензію відповідачу ОСОБА_1 оскільки, як зазначає банк, вона є спадкоємцем за законом, що дає підстави стверджувати про обов`язок сплатити заборгованість перед банком в повному обсязі за фактичний строк його користування. Станом на дату смерті заборгованість позичальника складає 6 328,59 грн. (а.с. 60-64). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 вересня 2011 року, наданим АТ КБ «ПриватБанк», розмір заборгованості становить 6 328,59 грн., яка складається з: 6 328,59 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0, 00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 5-13). Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Положення ст. 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини)встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини пред`являти свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Зазначена норма не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов`язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг. При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця. Як зазначалось 30 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Другої Запорізької нотаріальної контори із претензією від 16 жовтня 2017 року в порядку ст. 1281 ЦК України про включення вимог кредитора в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлого про наявну заборгованість, в якій зазначив, що на теперішній час, тобто станом на час звернення, банку стало відомо про смерть позичальника. Отже, банк звернувся із вимогою до спадкоємців в межах шестимісячного строку від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини. Відповідно до ч.3 ст.. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). За паспортними даними ОСОБА_2 , адреса його реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 50). Також за паспортними даними ОСОБА_1 , адреса її реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 53). Так, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємець ОСОБА_1 , яка проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину, 28 листопада 2017 року. Колегія суддів наголошує, що з огляду на предмет судового спору до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а також на день звернення до суду з відповідним позовом до спадкоємців. Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог кредитора та розміру заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 вересня 2011 року на день смерті ОСОБА_2 , апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві посилається на наявність заборгованості за простроченим тілом кредитного договору в розмірі 6 328, 59 грн. станом на дату смерті позичальника. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній до 07.07.2018), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75). Отже, виписка по картковому рахунку, яка міститься в матеріалах справи, повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Із виписки по особовому рахунку (а.с. 84-88) вбачається, що ОСОБА_2 активував кредитну картку та активно користувався кредитними грошовими коштами, в тому числі, здійснював платежі на повернення кредитних коштів. Колегія суддів, дослідивши наявну у матеріалах справи виписку про рух коштів, яка є належним підтвердженням отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, вважає, що позивачем доведено факт отримання спадкодавцем кредиту в АТ КБ «ПриватБанк». Із наданого банком розрахунку та виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 вбачається, що банком нараховувались та з рахунку автоматично списувались відсотки за користування кредитом. Проте, в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 01 вересня 2011 року процентна ставка не зазначена. Долучена до позовної заяви копія «Умов та правил надання банківських послуг» позичальником не підписана, та останні не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Позивачем не було надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження сторонами умов щодо нарахування відсотків. Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» та позичальник ОСОБА_2 обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. Проте, із наданого банком розрахунку та виписки по особовому рахунку вбачається, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв`язку із списанням банком з рахунку відсотків, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору. Грошові кошти, які вносились позичальником на рахунок, зараховувались банком на погашення відсотків. У розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 01 вересня 2011 року зазначено, що заборгованість за нарахованим відсотками становить 0,00 грн. Крім того, із виписки по особовому рахунку вбачається, що банком списувались відсотки також після смерті ОСОБА_2 . Апеляційний суд, проаналізувавши розрахунок заборгованості, наданий позивачем та виписку по особовому рахунку ОСОБА_2 , яка є належним доказом заборгованості за кредитним договором, ураховуючи, що банком нараховувались та здійснювалось списання відсотків, які не передбачені умовами кредитного договору, зважаючи на розмір фактично використаних позичальником ОСОБА_2 грошових коштів та внесених ним на рахунок, дійшов висновку про відсутність заборгованості за тілом кредитного договору № б/н від 01 вересня 2011 року. Отже, банком не доведено наявності заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 вересня 2011 року у заявленому розмірі, а тому відсутні підстави для стягнення такої заборгованості з спадкоємця померлого ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача як спадкоємця заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 вересня 2011 року, є правильним. Інших належних, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 червня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова