Постанова 4857 № 140/16998/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/16998/21 пров. № А/857/2973/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Запотічного І.І суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (суддя Мачульський В.В., ухвалену в м. Луцьку) у справі №140/16998/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання протиправним дій, щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі меншому ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та з врахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду. Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням судом норм процесуального права, просить її скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав наведених в апеляційній скарзі. Оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2021 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 19 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України , позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції вірно зазначено, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога ( відповідає висновкам Верховного Суду які викладені у постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17). Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, до суду за захистом своїх прав, зокрема щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2020 рік позивач звернувся лише 23.12.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України. Судом першої інстанції вірно зазначено, що звернення позивача у грудні 2021 року до відповідача стосовно здійснення перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплаченої у 2020 щорічної разової грошової допомоги. З дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок та виплату суми невиплаченої допомоги до 5 травня не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (відповідає висновкам Верховного Суду які викладені у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не є поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач лише вказав про спричинення певних труднощів у роботі підприємства у зв`язку із запровадженням карантину, проте не зазначив, у чому саме полягали ці труднощі (наприклад, захворювання, відсутність транспортного сполучення, закриття відділень поштового зв`язку, повне зупинення діяльності державних органів тощо), та не надав жодних доказів на підтвердження того, що пропуск строку звернення до суду дійсно зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Посилання позивача, на введення карантинних обмежень на території України, а тому вказує, що не міг вчасно дізнатися, що його права порушено, судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо перешкод, які пов`язані із запровадженням карантину і які б йому не давали можливість оскаржити дії відповідача у встановлений законом строк. Також судом першої інстанції вірно відхилено посилання позивача, як на поважність пропуску строку звернення до суду те, що позивач працевлаштований в Польській компанії та постійно перебуває за межами території України, оскільки доказів офіційного працевлаштування за кордоном позивача не надано, а наявність відміток в копії закордонного паспорта які надав позивач, свідчать лише про перетин кордону останнім. Також позивач, не зазначив жодних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду з позовною заявою у період передування на території України після приїзду з Республіки Польща. Відтак, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено той факт, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк. Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, судом першої інстанції вірно зазначено, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, відтак судом першої інстанції підставно повернуто позовну заяву позивачу. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №140/16998/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга