Постанова 4857 № 140/14536/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуСправа № 140/14536/20 пров. № А/857/14971/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року (суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк), - ВСТАНОВИВ : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі Департамент, Міська рада відповідно) в якому просив: визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII); зобов`язання здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни відповідно до статті 13 вказаного Закону, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги у сумі 9464 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 5 березня 2021 року, яке набрало законної сили 06.04.2021, позов задоволено (далі Рішення суду). 29.06.2021 позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення (далі Заява). В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що обраний у судовому рішенні спосіб захисту є недостатньо ефективним, в той час як судові рішення у справах, пов`язаних із виплатою коштів, які мають зобов`язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень видів рішень» видів рішень, що є обставиною, яка унеможливлює їх виконання без зміни його способу. Відтак, просив змінити спосіб і порядок виконання Рішення суду із зобов`язання на стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 9464 грн недоплаченої щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII . Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року у задоволенні Заяви відмови. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі вказує, на помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості зміни та способу виконання Рішення суду. Зазначає, що той спосіб, який наведений у Рішенні суду не призведе до належного захисту його порушених прав. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права з таких міркувань. Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною другою статті 33 Закону № 1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Статтею 378 КАС передбачено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках. Суд зауважує, що приписи статті 378 КАС передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи. Згідно із частиною другою статті 245 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, так і про стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Тобто, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Дослідивши зміст Рішення суду, слід зазначити, що воно є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні. Аналізуючи норми статті 378 КАС у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання Рішення суду, які відповідно до статті 378 КАС були б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованої пенсії буде здійснена боржником після надходження відповідних сум із державного бюджету. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 9 грудня 2021 року.