Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4236/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4236/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 03 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії. Позивач просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-1707-8/22637 від 30 червня 2021 року, оформленого у формі відповіді, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 та зарахуванні до пільгового стажу по Списку №1 періоду роботи з 03 квітня 2012 року по 26 жовтня 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи по Списку №1 з 03 квітня 2012 року по 26 жовтня 2020 року, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку №1, з дати написання заяви про призначення пенсії, а саме з 26 жовтня 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки, а саме: з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року членом ланки в рільничій бригаді №1 в агрофірмі «Великокучурівська»; з 16 серпня 1993 року по 14 січня 1998 року перебування в декретній відпустці по догляду за дітьми до 3-х років; з 01 травня 2002 року по 30 квітня 2005 року перебування в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене листом №2400-1707-8/22637 від 30 червня 2021 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, та зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 періоду роботи з 03 квітня 2012 року по 30 жовтня 2020 року та призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи по Списку №1 з 03 квітня 2012 року по 30 жовтня 2020 року та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку №1 з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 30 жовтня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року членом ланки в рільничій бригаді №1 в агрофірмі «Великокучурівська». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 05 травня 2010 року по 03 квітня 2012 року працювала на посаді молодшої медсестри на 1,0 ставки в Радіологічному відділенні Чернівецького обласного клінічного онкодиспансера. Із 03 квітня 2012 року позивач працює на посаді молодшої медсестри гамма-терапевтичного апарату АГАТ-РУ-1 на 1,0 ставки. Крім цього, як вбачається із записів трудової книжки від 03 квітня 2012 року, перебування позивача на посаді молодшої медсестри гамма-терапевтичного апарату АГАТ-РУ-1 дає право на пільгову пенсію за Списком №2, а згідно запису від 14 травня 2019 року за результатами атестації робочого місця посада молодшої медсестри гамма-терапевтичного апарату АГАТ-РУ-1 дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1. Із матеріалів справи вбачається, що у 2009 році у Чернівецькому обласному клінічному онкодиспансері проводилась атестація робочих місць за умовами праці молодшої медсестри за гамма-терапевтичним апаратом в радіологічному відділенні, за результатами якої дана посада віднесена до Списку №2. У 2014 році Чернівецьким обласним клінічним онкологічним диспансером проводилась атестація робочих місць за умовами праці, внаслідок якої посаду молодшої медсестри гамма-терапевтичних апаратів віднесено до Списку №2. У 2019 році у Чернівецькому обласному клінічному онкологічному диспансері також проводилась атестація робочих місць, за результатами якої посаду молодшої медсестри гамма-терапевтичних апаратів віднесено до Списку №1. Відповідно до змісту довідки про характер виконаних робіт або умови праці, як дають право на оформлення пільгової пенсії, виданої Обласним комунальним некомерційним підприємством «Буковинським клінічним онкологічним центром» 27 січня 2021 року №161, ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри гама терапевтичного апарата «АГАТ-Р1-У» та згідно проведених результатів атестації робочого місця по теперішній час працює в шкідливих умовах як працівник, зайнятий повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 «Про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах «Списку №1» згідно розділу ХХІІ ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я (РОБОТИ З РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ І БЕРИЛІЄМ)». 30 жовтня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої відповідач листом від 16 листопада 2020 року №2400-1707-8/32011 повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, у листі зазначено, що за результатами проведення атестацій робочих місць за умовами праці молодшим медсестрам гамма-терапевтичного апарату підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2, а в уточнюючій довідці зазначено, що ОСОБА_1 з 05 травня 2010 року працює на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1, що не відповідає результатам проведених атестацій робочих місць. 18 червня 2021 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої листом від 30 червня 2021 року №2400-1707-8/22637 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач посилався на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою визначено пенсійний вік 50 років за роботою за Списком №1, а страховий стаж - 20 років. Натомість страховий стаж позивача становить 18 років 08 місяців 21 день. Пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. Так, за наданими документами до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки період роботи з 01 грудня 1990 року по 24 січня 1998 року, так як дата заповнення трудової книжки (23 грудня 2005 року) пізніше початку роботи. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 05 травня 2010 року по 26 жовтня 2020 року, так як пільгова довідка №2579 від 26 жовтня 2020 року не відповідає пункту 20 Постанови №637 від 12 серпня 1993 року. Право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Закону №1058-IV виникне після досягнення віку 50 років. За таких обставин позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі також Рішення № 1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV». За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 посилання відповідача на недосягнення позивачем 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним. Щодо проведених у 2009 та 2014 роках атестацій робочого місця позивача, за результатами яких здійснено помилкове, на її думку, зарахування посади до Списку №2, а не до Списку №1, суд апеляційної інстанції вказує. Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2). Як зазначено у пункті 4 Порядку №383, згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Пунктом 4.1 Порядку №383 передбачено, що зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пункт 4.2 Порядку №383). Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Відповідно до пункту 6 Порядку №383 працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками (36-2003-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць. Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637. 01 серпня 1992 року постановою Кабінету Міністрів України №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок №442). Так, пунктом 1 Порядку №442 визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Згідно з пунктом 2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до пункту 3 Порядку №442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації (пункт 4 Порядку №442). Як встановлено пунктом 6 Порядку №442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пропозиції щодо внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, готуються Держпраці на підставі обґрунтованих та погоджених із МОЗ клопотань заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, узгоджених із всеукраїнськими галузевими профспілками та об`єднаннями роботодавців, і подаються Мінсоцполітики до Кабінету Міністрів України. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи. Отже, зважаючи на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не зарахований позивачу до пільгового стажу вказаний період роботи. Стосовно задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача згідно записів трудової книжки, а саме: з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року членом ланки в рільничій бригаді №1 в агрофірмі «Великокучурівська»; колегія суддів вказує наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно із записом №1 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , дата заповнення - 23 грудня 2005 року, позивач 01 грудня 1990 року була прийнята в агрофірму «Великокучурівська» в рільничу бригаду №1. Відповідно до змісту довідки АП ТОВ «Великокучурівське» позивач перебувала членом колгоспу з 01 грудня 1990 року по 24 січня 1998 року. Також позивачем надано відомості від АП ТОВ «Великокучурівське» про кількість вироблених нею трудоднів у колгоспному виробництві за період з 1990 по 1993 роки. Разом з цим, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року членом ланки в рільничій бригаді №1 в агрофірмі «Великокучурівська», вказав про те, що згідно трудової книжки датою її заповнення є 23 грудня 2005 року. У зв`язку з цим варто зазначати, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункту 20 Порядку №637). Отже, колегія суддів наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №686/10117/16-а та Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року №520/15025/16-а, які суд враховує при вирішенні справи у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом встановлено, що згідно запису трудової книжки позивача вона прийнята в агрофірму «Великокучурівська» в рільничу бригаду №1 з 01 грудня 1990 року. Тобто, в даному випадку факт роботи позивача в агрофірмі «Великокучурівська» підтверджується записом трудової книжки, що є належним документом, який підтверджує стаж роботи особи. Крім цього, факт роботи позивача в агрофірмі «Великокучурівська» у період з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року також підтверджується довідкою АП ТОВ «Великокучурівське» від 17 серпня 2021 року та відомостями про кількість вироблених трудоднів від 17 серпня 2021 року №24. Стосовно посилань відповідача на те, що вказаний період не може бути зарахований до страхового стажу у зв`язку з тим, що дата заповнення трудової книжки пізніше початку роботи, то такі суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки визначальним є підтвердження факту перебування особи на відповідній роботі, а не правильність записів у трудовій книжці. Порушення, які, можливо, були допущенні при оформленні трудової книжки, жодним чином не нівелюють достовірність таких записів та інформацію про стаж роботи особи. У зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 01 грудня 1990 року по 15 серпня 1993 року членом ланки рільничої бригади №1 в агрофірмі «Великокучурівська». Рішення суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Відповідно до положень ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.