Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7916/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2022 р. Справа№ 910/7916/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Чорногуза М.Г. Скрипки І.М. без повідомлення учасників апеляційного провадження розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 (повний текст складено 27.07.2021) у справі № 910/7916/21 (суддя Ломака В.С.) за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" про стягнення 42 925, 00 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про стягнення 42 925,00 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" здійснив перевезення вантажу із перевищенням загальної маси, осьових навантажень та нормативно-правових параметрів без дозволу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/7916/21 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 42 925 грн. 00 коп. На підставі рішення суду з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" підлягає стягненню на користь Київської міської прокуратури 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було встановлено перевищення загальної маси, осьових навантажень та нормативно правових параметрів транспортного засобу. Крім того, при складанні відповідної довідки, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів судом встановлено, що при здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів. Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване монтажне управління №24" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/7916/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення прокурором передбаченої законом процедури, що передує подачі позову прокурором в інтересах держави, внаслідок чого означений позов, на думку Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24", підлягає залишенню без розгляду. Крім того, відсутність у матеріалах справи інформації про точне місцезнаходження пересувного пункту та відомостей про те, що спірне зважування дорожнього транспортного засобу було проведено сертифікованими вагами, що у свою чергу свідчить про недоведеність об`єктивності результатів зважування та правомірності нарахованої відповідачу до відшкодування суми плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або нормативні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Позиції учасників справи. Через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва на апеляційну скаргу відповідача, в якому прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/7916/21 без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 19.06.2018 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 271 км + 330 м автодороги М-06 Київ-Чоп було здійснено габаритно-ваговий контроль належного Приватному акціонерному товариству "Спеціалізоване монтажне управління № 24" вантажного автомобіля марки "МАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з причіпом (напівпричіпом) марки "МАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказана перевірка здійснювалась на підставі направлення на комплексну, рейдову перевірку від 18.06.2018 року № 018777, виданого начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, а також згідно із затвердженим останнім щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 18.06.2018 року по 24.06.2018 року. Належним чином засвідчені копії наведених документів наявні у матеріалах справи. З наявної в матеріалах справи Довідки від 19.06.2019 року № 0008877 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що навантаження на осі складають (тон): 1) 5,8; 2) 12,25; 3) 20,1; повна маса транспортного засобу - 38,4 тон. Як зазначає прокурор у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю уповноваженими особами Укртрансбезпеки 19.06.2018 року було складено Акт № 0023841 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевищення вагових обмежень, а саме: осьового навантаження на здвоєну вісь 20,1 тон при допустимих 16 тонах. На підставі складених Довідки від 19.06.2018 року № 0008877 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акту від 19.06.2018 року № 059441 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та Акту від 19.06.2018 року № 0023841 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено Розрахунок від 19.06.2018 року № 441 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (з населеного пункту Калинівка Київської області до населеного пункту Паладь-Комарівці Закарпатської області, відстань - 821 км) складає 1 403,91 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (19.06.2018 року) становить 42 925,74 грн. (1 403,91 х 30,575853). 10.08.2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено та 16.08.2018 року адресовано відповідачу лист-повідомлення № 33/1022-18 про необхідність внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 42 925,00 грн. Крім того, аналогічне за змістом звернення від 15.04.2021 року № 27640/22/24-21 було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" Поліським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки 15.04.2021 року та вручено відповідачу 19.04.2021 року. Вищенаведені звернення були залишені відповідачем без задоволення, спірна сума грошових коштів до відповідного бюджету Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване монтажне управління № 24" не перерахована. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Враховуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція). Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з п.п. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Листом від 15.03.2021 року № 18436/22/24-21 Поліське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки звернулося до Київської міської прокуратури з проханням розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки у справі щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" нарахованої плати за проїзд у розмірі 42 925,00 грн. В обґрунтування означеного звернення Поліське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки посилалося на відсутність у нього передбаченого законом права на самостійне звернення до суду з відповідним позовом, а також брак коштів на оплату судового збору. Листом від 21.04.2021 року № 28826/22/24-21 Поліське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки звернулося до Солом`янської окружної прокуратури міста Києва та повідомило про те, що станом на 20.04.2021 року спірна сума боргу відповідача не сплачена, тоді як заходи цивільно-правового характеру щодо примусового стягнення з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" плати за проїзд у розмірі 42 925,00 грн. Укртрансбезпекою не вживалися. Разом із тим, в адресованому Державній службі України з безпеки на транспорті листі від 26.04.2021 року № 10.59-44-1727ВИХ-21 керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва повідомив позивача про те, що за нормами чинного законодавства України Державна служба України з безпеки на транспорті наділена повноваженнями щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а також просив позивача у найкоротший строк, але не пізніше 11.05.2021 року, повідомити про вжиті заходи щодо відновлення інтересів держави та стягнення з відповідача плати за проїзд у розмірі 42 925,00 грн., а в разі невжиття зазначених заходів - вказати причини, які перешкоджають здійсненню позивачем відповідних повноважень. Разом із тим, прокурор також наголосив, що за наявності підстав для судового захисту інтересів держави, такі заходи будуть вжиті Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва. У відповідь на лист від 26.04.2021 року № 10.59-44-1727ВИХ-21 Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 06.05.2021 року № 3054/7.3/15-21 вкотре просила прокурора звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, посилаючись на відсутність у позивача законодавчо передбаченої можливості та права на самостійне звернення до суд з відповідним позовом. Листом від 13.05.2021 року № 10.59-44-2265ВИХ-21 прокурор у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про свій намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі уповноваженого органу - Державної служби України з безпеки на транспорті у справі про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 42 925,00 грн. Оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті з часу нарахування плати за проїзд у розмірі 1 403,91 євро (з 2018 року) не вжила заходів щодо стягнення вказаної плати з відповідача, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, а також враховуючи, що у адресованих прокурору листах позивач зазначив про те, що жодних заходів з примусового стягнення цієї суми з відповідача він вживати не буде через відсутність, на думку Укртрансбезпеки, законодавчо визначених повноважень, прокурор у позовній заяві посилався на нездійснення позивачем захисту інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надає прокурору право здійснювати представництво інтересів держави в суді. Зважаючи на викладені обставини, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 42 925,00 грн. Листом від 14.01.2020 №230/05/15-20 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила місцеву прокуратуру про відсутність у Укртрансбезпеки повноважень на звернення до суду в якості позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Відповідно до п. 1 Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Таким чином, Керівник Солом`янської окружної прокуратури належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами проведеного габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки "МАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , 19.06.2018 на 271 км + 330 м автодороги М-06 Київ-Чоп Управлінням Укртрансбезпеки було складено Акт № 0023841 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження. З наявної в матеріалах справи Довідки від 19.06.2019 року № 0008877 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що навантаження на осі складають (тон): 1) 5,8; 2) 12,25; 3) 20,1; повна маса транспортного засобу - 38,4 тон. Відповідно до Акту від 19.06.2018 року № 0023841 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та талону зважування від 19.06.2018 року № 2705 осьове навантаження на здвоєну вісь становить 20,1 тон при допустимих 16 тонах. Автомобіль марки "МАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також напівпричіп бортовий-Е марки "МАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровані за відповідачем відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно; посвідчення водія НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом у момент перевірки, що підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 05.05.2021 року № 31/26-4914 та не заперечувалося відповідачем. У відповідності до ст. 49 Закону № 2862-IV власники доріг, органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами, та користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом. Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок). Згідно з п. 3 Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до п.п. 3 п. 2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Згідно з п. 22.5 Правил за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Відповідно до п. 21 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Згідно з п.п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Відповідно до п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. (п. 30 Порядку). Згідно з п. 31 Порядку при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Відповідно до п. 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки від 19.06.2019 року № 0008877 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акту від 19.06.2018 року № 059441 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та Акту від 19.06.2018 року № 0023841 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів Управлінням Укртрансбезпеки було складено Розрахунок від 19.06.2018 року № 441 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (з населеного пункту Калинівка Київської області до населеного пункту Паладь-Комарівці Закарпатської області, відстань - 821 км) складає 1 403,91 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (19.06.2018 року) становить 42 925,74 грн. (1 403,91 х 30,575853). Судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.062007 року №

879. Крім того, за умовами пункту 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, прокурором здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 19.06.2018 року курс гривні до євро складав 1 євро = 30,575853 грн.). Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України). Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ч.ч. 2. 3 ст. 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. Вищезазанчені висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 №917/210/19. Колегія не приймає до уваги заперечення апелянта, в яких він посилається на відсутність у матеріалах справи інформації про точне місцезнаходження пересувного пункту і відомостей про те, що спірне зважування дорожнього транспортного засобу було проведено сертифікованими вагами, що, у свою чергу, свідчить про недоведеність об`єктивності результатів зважування та правомірності нарахованої відповідачу до відшкодування суми плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або нормативні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, виходячи з таких підстав. Відповідно до вимог частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Частиною 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"). Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 зазначених Правил). Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Як підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив перевезення, при якому виявлено перевищення навантаження на здвоєну вісь. Приписами пунктів 12-14 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури. Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 були затверджені Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Вимоги № 255). Зазначені Вимоги № 255 встановлюють вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування. Як вбачається з матеріалів справи, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.06.2018 року, був здійснений на пересувному пункті габаритно-вагового контролю. Пунктами 1-2 розділу ІІ Вимог № 255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво" у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Згідно з підпунктом 8 пункту 5 розділу ІІ Вимог № 255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням, зокрема комплектом пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки, свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію. Разом із тим, 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", яким поняття "метрологічна атестація" не визначене. Пунктом 9 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (пункт набрав чинності 03.07.2014 року) зобов`язано Кабінет Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94 був затверджений Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент). Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку

1. Позицією № 52 додатку 1 Технічного регламенту визначено прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G). Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю "оцінка відповідності" - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані. Пунктом 16 Технічного регламенту визначено: якщо відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту, що до них застосовуються, було підтверджено встановленою процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність згідно з пунктами 53-56 цього Технічного регламенту і наносять знак відповідності та додаткове метрологічне маркування згідно з пунктами 57-70 цього Технічного регламенту. Апелянт вважає, що сукупний аналіз наведених вище норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та Технічного регламенту вказують, що документами, які підтверджують факт зважування транспорту вагами, котрі пройшли повірку на відповідність вимогам законодавства, є свідоцтво про повірку ваг, свідоцтво про державну метрологічну атестацію та декларація про відповідність обладнання, яким здійснювалось зважування, вимогам технічних регламентів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прийняті у сфері метрології. Доводи апелянта не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на наступне. Згідно приписів пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. За умовами статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу. Відповідно до статті 16 вказаного Закону сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено. Пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження технічного регламенту" передбачено, що у разі коли тип засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту, призначений орган видає виробникові сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки (далі - сертифікат перевірки типу), який повинен містити найменування та адресу виробника, результати перевірки, умови (за наявності) його чинності та необхідні дані для ідентифікації затвердженого типу. Сертифікат перевірки типу може мати один або кілька додатків. Положеннями пункту 18 статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747, для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь міжповірочний інтервал становить 1 рік. Водночас нормами Технічного регламенту не передбачено проведення первинної повірки засобів вимірювальної техніки (після її виготовлення виробником), у тому числі приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. З матеріалів справи вбачається, що зважування належного відповідачу автомобіля проводилося 19.06.2018 року засобом вимірювальної техніки, введеним в експлуатацію 20.12.2017 року (менше ніж за пів року до проведення цього зважування). Разом із тим, на означений засіб вимірювальної техніки були видані сертифікат перевірки типу від 27.11.2017 року серії СТ № 000438, сертифікат якості від 06.12.2017 року СЯ-LMZ2MP/00, сертифікат відповідності від 20.12.2017 року, а також декларація від 20.12.2017 року № 6 про відповідність вимогам Технічного регламенту № 94 та Сертифікату перевірки типу. Враховуючи вищевикладене ,суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що термін проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, яким проводилося зважування належного відповідачу транспортного засобу, на час проведення такого зважування не настав, що свідчить про відповідність такого засобу вимірювальної техніки (на момент проведення зважування) встановленим вимогам і наявність підстав для його використання у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу. Колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснювався технічними засобами, придатними до застосування, у той час як Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване монтажне управління № 24" не було надано жодних доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю чи його фактичне здійснення, зокрема, поза встановленими територіальними межами. Крім того, апелянтом не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів належним йому транспортним засобом. Також відповідачем не надано й доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів. Разом із тим, апелянтом в порушення пункту 31-1 Порядку № 879, плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не внесено, у зв`язку із чим у Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" перед бюджетом утворилася заборгованість у розмірі 42 925,00 грн., яка підлягає стягненню на користь держави. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Зважаючи на обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставні та необґрунтовані, такі, що зводяться до намагань апелянта здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для його скасування або зімни не вбачається. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2021 у справі № 910/7916/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/7916/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі № 910/7916/21 залишити без змін. Матеріали справи № 910/7916/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Повнй текст постанови підписано 04.05.2022. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді М.Г. Чорногуз І.М. Скрипка