Ухвала КЦС ВС № 383/1269/21

Ухвала Іменем України 28 квітня 2022 року місто Київ справа № 383/1269/21 провадження № 61-3824ск22 Верховний Суд, діючи у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: голова Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщук Віктор Васильович, орган місцевого самоврядування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2022 року, постановлену колегію суддів у складі: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до суду із позовом до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В., органу місцевого самоврядування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, у якому просив: - визнати незаконною та протиправною бездіяльність голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В. щодо невнесення в порядок денний чергової Одинадцятої сесії Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка відбулася 29 жовтня 2021 року, розгляд клопотання від 27 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2, 00 га, у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства; - зобов`язати голову Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В. направити на його адресу рішення, прийняте Кетрисанівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області за результатами розгляду її клопотання від 27 вересня 2021 року, рекомендованим повідомленням із повідомленням про його вручення; - зобов`язати голову Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В. внести у порядок денний чергової сесії Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області питання щодо розгляду його клопотання від 27 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2, 00 га, у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства; - стягнути з Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн, завданої неналежним виконанням головою Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області своїх службових обов`язків і посадових повноважень, визначених у пунктах 1 і 8 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою від 30 грудня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 . Ухвалою від 04 лютого 2022 року Кропивницький апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надав заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги з метою сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції, визнаючи обов`язок заявника сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі, керувався правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18), у якій зазначено, що згідно з пунктом 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на всі ухвали суду без винятку. ОСОБА_1 09 березня 2022 року направив до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому зазначив, що не погоджується із тим, що він зобов`язаний сплачувати судовий збір за подану апеляційну скаргу. Ухвалою від 25 березня 2022 року Кропивницький апеляційний суд визнав неподаною та повернув заявнику апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2021 року. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, інших підстав для звільнення від справляння судового збору заявник не зазначив, отже недоліки апеляційної скарги не усунув, що є підставою для повернення скарги заявнику. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 12 квітня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2022 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовується тим, що рішення суду апеляційної інстанції мотивовано неправильним застосуванням положень Закону України «Про судовий збір» та незастосуванням положень пункту 13 частини другої статті 3 цього ж Закону, відповідно до якого позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав. Право, застосоване судом Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга в частині вимог ОСОБА_2 є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За правилом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд апеляційної інстанції, залишаючи 04 лютого 2022 року без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2021 року, встановив, що заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 496, 20 грн. ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги, незважаючи на те, що копію ухвали Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2022 року отримав. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Кропивницький апеляційний суд, вивчивши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали та додатково подані документи, зазначив, що ОСОБА_1 посилається на підстави звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, які вже були предметом оцінки судом в ухвалі 30 грудня 2021 року, та оскільки інших підстав для звільнення від сплати судового збору заявник не зазначив, визнав, що недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не усунув, судовий збір у визначеному судом розмірі він не сплатив, тому існують підстави для повернення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Тлумачення норми права, на яку посилається ОСОБА_1 , свідчить про те, що у справі про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Отже, позивач, який звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, також звільняється від його сплати й при поданні апеляційної чи касаційної скарги. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 204/8696/20-ц (провадження № 61-7183св21). Проте, наведені положення законодавства України про сплату судового збору стосуються виключно позовів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Щодо інших позовних вимог про визнання неправомірними дій чи бездіяльності відповідачів, то в цій частині законом вимагається сплата судового збору. Отже, системний аналіз наведених положень закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що оскільки ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу є фіксованою, тому незалежно від того, що заявник звільнений від сплати судового збору за вимогою про відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що у справі пред`явлені інші позовні вимоги, за які передбачено сплату судового збору, тому за подання такої апеляційної скарги заявник зобов`язаний сплатити судовий збір, визначений законом. Врахувавши викладене, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто, наявні передбачені частиною третьою статті 185 ЦПК України підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала. Загальні висновки Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»). З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 березня 2022 року є необґрунтованою. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука Віктора Васильовича, органу місцевого самоврядування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області незаконною та протиправною, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак