Постанова 4824 № 367/9676/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 травня 2022 року місто Київ справа № 367/9676/21 провадження № 22-ц/824/4743/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Кухленко Д.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В : 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Овсієнко А.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021 позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційний скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_1 подано до цього самого суду інший позов до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Проте, колегія судів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом положень ст. 185 ч. 4 п. 6 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст.ст. 2, 4, 44 та іншими нормами цього Кодексу, йдеться про запобігання зловживанням процесуальними правами та припинення таких зловживань з боку того самого позивача, який подає позов, шляхом пред`явлення у цьому ж суді іншого аналогічного позову. Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів. У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена. Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено лише, що позивач ОСОБА_1 звернувся повторно з позовною заявою про той самий предмет і з тих самих підстав (справа 367/9465/21). Проте, в оскаржуваній ухвалі не вказано в чому полягає тотожність предмету та підстав за поданими ОСОБА_1 позовами. Крім того, судом першої інстанції не встановлено чи щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що переглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику на підставі п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є передчасним. У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд апеляційної інстанції наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув заяву. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2021року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус