Постанова Київський апеляційний суд № 381/5/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 381/5/20 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулова Н.А. Номер провадження: 22-ц/824/1420/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі: Качалабі О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальність «Деремезна-Агро», третя особа - Білоцерківська міська рада Київської області про визнання недійсним договору оренди землі, - В С Т А Н О В И В: В Фастівський міськрайонний суд Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» (далі - ТОВ «Аскон-2007», позивач) із вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 01 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальність «Деремезна-Агро» (далі - ТОВ «Деремезна-Агро», відповідачі) номер запису про інше речове право 22432268 щодо земельної ділянки площею 2,1408 га. з кадастровим номером 3224986600:02:003:0209. Позов обгрунтовано тим, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Аскон-2007» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 75 (далі - договір № 75) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224986600:02:003:0209 площею 2,1408 га., яка належала останній на праві приватної власності, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Фастівському районі за № 322490004000826 від 07 березня 2012 року. З цього часу, позивач набув та має право володіння та користування спірною земельною ділянкою. Зазначив, що у липні 2018 року йому стало відомо про те, що спадкоємець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , 01 червня 2017 року уклав договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальність «Деремезна-Агро» (далі - ТОВ «Деремезна-Агро») щодо цієї земельної ділянки, а 15 вересня 2017 року державним реєстратором Білоцерківської міської ради будо вчинено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 22432268 щодо права оренди земельної ділянки площею 2,1408 га. з кадастровим номером 3224986600:02:003:0209, яке виникло на підставі договору оренди від 01 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «Деремезна-Агро» та ОСОБА_1 . Оспорюваний договір оренди земельної ділянки позивач вважає недійсним, так як дії відповідача ОСОБА_1 є недобросовісними. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальність «Деремезна-Агро», третя особа - Білоцерківська міська рада Київської області про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Аскон-2007» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права, просило рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В доводах апеляційної скарги, ТОВ «Аскон-2007» вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що пункт 35 Договору № 75 свідчить про припинення дії даного договору та не звернуто увагу на пункт 36 Договору № 75, в якому зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору. Крім того, зазначається про помилкове незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.ст. 1216, 1219 ЦК України. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Аскон-2007» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 75 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224986600:02:003:0209 площею 2,1408 га., яка знаходиться в адміністративних межах Трилісівської сільської Ради Фастівського району Київської області та належала останній на праві приватної власності (том 1 а.с.4-8). Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 серпня 2011 року, ОСОБА_2 як Орендодавець передала, а ТОВ «Аскон 2007» як Орендар прийняв земельну ділянку площею 2,1408 га. (том 1 а.с.7). З копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 липня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17778 вбачається, що ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку площею 2,1408 га., кадастровий номер земельної ділянки 3224986600:02:003:0209, розташовану на території Триліської сільської ради Фастівського району Київської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 503967, виданого 10 квітня 2007 року Фастівською РДА Київської області, згідно розпорядження голови Фастівської РДА від 27 липня 2006 року № 565 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 01:07:032:00447, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 , чоловік, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. (том 1 а.с.184). В подальшому, 01 червня 2017 року між ТОВ «Деремезна-Агро» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі № 91, за умовами якого, останній передав в оренду ТОВ «Деремезна-Агро» земельну ділянку площею 2,1408 га. з кадастровим номером 3224986600:02:003:0209. Вказаний договір укладено на 10 років з дати його державної реєстрації. (том 1 а.с.147-148). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 97912479 від 20 вересня 2017 року, вищевказаний Договір оренди землі № 91 від 01 червня 2017 року - право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором Білоцерківської міської ради Київської області в Реєстрі за № 22432268. (том 1 .с.149). Також, 25 вересня 2018 року згідно видаткового касового ордеру № 118, ТОВ «Деремезна-Агро» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за паї за 2018 рік в сумі 4 939,74 грн., а згідно відомості на виплату готівки № 39 від 18 жовтня 2019 року та додатку до неї, ОСОБА_1 виплачено орендну плату за 2019 рік в сумі 4 939,74 грн. (том 1 а.с.150-152). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не доведено порушення відповідачами законних прав та інтересів позивача, оскільки між ТОВ «Аскон 2007» та відповідачем ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні відносини щодо земельної ділянки 2,1408 га., кадастровий номер 3224986600:02:003:0209, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також суд вказав, що після смерті ОСОБА_2 та прийняття спадщини ОСОБА_3 , а після смерті останнього, прийняттям спадщини відповідачем ОСОБА_1 , Договір оренди земельної ділянки, який 01 серпня 2011 року був укладений між ТОВ «Аскон-2007» та ОСОБА_2 припинив свою дію на підставі пункту 35 цього Договору оренди землі. Доказів продовження чи переукладення даного договору, стороною позивача не надано. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону. За змістом частини першої та другої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. З приписів частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 379/1488/18 (провадження № 61-21017св19) звернуто увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) зазначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17). Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку, суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, зазначену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити. Як вбачається із матеріалів справи, пункт 35 Договору оренди землі № 75, укладеного 01 серпня 2011 року між ТОВ «Аскон-2007» і ОСОБА_2 викладено наступним чином: у разі смерті орендодавця, даний договір оренди землі діє, а право користування земельною ділянкою залишається за орендарем до моменту відкриття спадщини та перереєстрації права власності на земельну ділянку на спадкоємців, а орендна плата за цей період нараховується орендарем і по вимозі спадкоємця, отримавшого право власності на земельну ділянку, видається йому. Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємець за законом ОСОБА_3 - чоловік, спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті спадщину успадкував відповідач ОСОБА_1 , який 01 липня 2016 року отримав на своє ім"я свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно, а ТОВ «Аскон-2007» не надало належних, допустимих та достовірних доказів користування спірною земельною ділянкою площею 2,1408 га., кадастровий номер земельної ділянки 3224986600:02:003:0209 з 2017 року, виплати орендної плати спадкоємцям ОСОБА_2 , тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що попередній Договір оренди земельної ділянки № 75, укладений 01 серпня 2011 року між ТОВ «Аскон-2007» і ОСОБА_2 припинив свою дію. Також з матеріалів цивільної справи не вбачається, що ТОВ «Аскон-2007» про намір продовжити строк дії договору орендодавцю та його спадкоємцям у встановлений законом строк не повідомляло, додаткової угоди про поновлення вказаного договору оренди землі між сторонами не укладало. Суд також вірно виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 після отримання Свідоцтва про право власності на земельну ділянку 2,1408 га. з кадастровий номер 3224986600:02:003:0209 та реєстрації її за собою, використав своє законне право та волевиявлення на укладення 01 червня 2017 року з ТОВ «Деремезна-Агро» оспорюваного Договору оренди даної земельної ділянки. Вказані обставини свідчать про відсутність порушеного права ТОВ «Аскон-2007», тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що пункт 35 Договору оренди землі № 75 свідчить про припинення дії даного договору та не звернуто увагу на пункт 36 Договору оренди землі № 75, в якому зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки пункт 36 Договору оренди землі № 75 регулює відсутність підстав для зміни або розірвання договору, а пункт 35 цього Договору регулює дію договору та його припинення у разі смерті орендодавця. Доводи ТОВ «Аскон-2007» про помилкове незастосування Фастівським міськрайонним судом Київської області при розгляді справи до спірних правовідносин положень ст. ст. 1216, 1219 ЦК України висновків суду першої інстанції щодо прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не спростовують. Інших доводів незаконності рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року апеляційна скарга не містить. За правилами частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги вище вказаного не спростовують, тому, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року без змін, а апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Аскон-2007» залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар