Постанова Одеський апеляційний суд № 496/1774/21

Номер провадження: 33/813/28/22 Номер справи місцевого суду: 496/1774/21 Головуючий у першій інстанції Пасечник М.Л. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ВСТАНОВИВ: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2021 року громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить судскасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2021 року та закрити провадження у справі. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 22.02.2022 року, з`явився поліцейський СРПП відділення поліції №2 ОРУП №2 Головного управління ст. спт. поліції - Малай Ю.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №503313 ВІД 16.04.2021р. відносно ОСОБА_1 . ОСОБА_1 в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 22.02.2022 року, не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується його розпискою (а.с. 62). Заслухавши суддю доповідача, пояснення поліцейського СРПП відділення поліції №2 ОРУП №2 Головного управління ст. спт. поліції - Малай Ю.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №503313 ВІД 16.04.2021р. відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний за вимогою працівника правоохоронного органу пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №503313 від 16.04.2021р. року, відповідно до якого 16.04.2021 року о 00:01 год. в с. Латівка, по вул. Колхозній 49а, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Опель, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку та продувки приладу «Драгер» водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1); - довідкою інспектора САП Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції І. Брінза від 16.04.2021 року. з якої вбачається, що за обліковими даними НПУ з адміністративної практики встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на протязі календарного року притягувався за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме 09.12.2020 року було складено адміністративний протокол серії ОБ №096857, матеріали направлено до Біляївського районного суду Одеської області, на даний момент ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду. Згідно бази даних «НАІС» «Посвідчення водія», на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . видавалось посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.3); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та від продуття приладу «Драгер», також відмовився. Від підпису протоколу відмовився (а.с 4,5); - актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.04.2021 року (а.с. 6). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2021 року та порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що суддя Біляївського районного суду Одеської області проігнорувала його клопотання про виклик свідків та працівників поліції, оскільки свідки були відсутні, а працівників поліції не допитали. Разом з тим, вказані доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, як вбачається з наявного у матеріалах справи довідкового листа Біляївського районного суду Одеської області від 12.07.2021 року, судом викликалися свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 23), однак в судове засідання 31.08.2021 року до суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи (а.с. 25,26). Крім того, за клопотанням апелянта ОСОБА_1 в судове засівання суду апеляційної інстанції також тричі (а.с. 46, 54, 63) викликалися вищевказані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак в жодне з судових засідань суду апеляційної інстанції (07.12.2021 року, 01.02.22 року та 22.02.2022 року) свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - не з`явилися. З урахуванням вищенаведеного, доводи апелянта про те, що районним судом було проігноровано його клопотання про виклик свідків є безпідставними. Необґрунтованими є і твердження ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, щосудом також не були допитані працівники поліції, оскільки як вбачається з матеріалів справи, під час її слухання у суді першої інстанції, ОСОБА_1 28.05.2021 року в судовому засіданні було заявлено лише усне клопотання про витребування відео з місця скоєння адміністративного правопорушення (а.с. 16), а не про виклик самих поліцейських, які склали протокол про адміністративне правопорушення відносно нього. Однак, у зв`язку із необхідністю дослідження обставин справи,апеляційним судом було допитано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 22.02.2022 року в якості свідка поліцейського СРПП відділення поліції №2 ОРУП №2 Головного управління ст. спт. поліції - Малай Ю.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №503313 ВІД 16.04.2021р. відносно ОСОБА_1 , який пояснив, що в цей день 16.04.2021 року вони зупинили автомобіль «Опель» державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв`язку із тим, що даний автомобіль знаходився відповідно до бази даних виконавчої служби у розшуку. У водія вказаного автомобіля були явні ознаки алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку та продувки приладу «Драгер» водій відмовився в присутності двох свідків. У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 також посилається на те, що під час його затримання він дійсно знаходився в салоні свого автомобіля, але нікуди не мав наміру їхати і коли до нього під`їхали працівники поліції він їм показав свій паспорт та пішов пішки додому, а працівники поліції вже в його відсутності склали на нього протокол. Однак апеляційний суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В свою чергу апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, в диспозиції ч.1 ст.130 КУпАПпередбачено три склади об`єктивної сторони даного правопорушення, які полягають у: - керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії ОСОБА_1 , які виразились у відмові (ухиленні) від проходження огляду на стан сп`яніння, самі по собі утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра